Історія української літератури. Том 6 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации TXT) 📗
В старому пом’янику Антонієвої печери, котрою Ісайя завідував колись, як свідчить Максимович, записана була його смерть під 5 жовтня 1640 року 3.
1 Виписка в Голубєва, II, с. 29, на жаль, без докладнішого пояснення джерела.
2 Історія України, VIII, 1, с. 186 — 7.
3 Сочинения, II, с. 204, цю дату смерті Ісайї прийняв і Піко в своїй біографії Могили, с. 113.
Стільки знаємо про життя цієї цікавої людини. Перейдемо до його літературної спадщини.
Збірник його літературних творів обертався в XVII — XVIII вв. в такому складі:
"О єже точію о єдином ГосподЂ радовати ся подобаєт";
"Предословіє ко любезному читателю" ("Прежде сея малыя книжицы "Алфавит Духовный" вмЂсто предисловія, любезный читателю, ко поощренію и наказанію комуждо самого себе на предЂ положихом...");
"Алфавит Духовный";
"ЛЂствица духовная" — на початку її покажчик змісту: "Оглавленіє главизнам, яже в книжици сей обрЂтают ся", і далі сама "ЛЂствица", поділена на три частини і 33 "главизни" — головний твір;
"Стихословія любезного к Богу взыванія" — п’ять молитов, додані до "главизн" "Ліствиці".
В деяких рукописах заховався такий заголовок: "ЛЂствица духовная по БозЂ жителства иноческаго содержащая в себЂ тридесять и три главы по образу господня во плоти на земли житія, єже єсть тридесять и три степени, трудолюбнЂ составленна и в пользу душевную усердствующим и внимающим постническому житію написана преподобным отцам Исаієм Копинским иже постничествова и безмолвія путь проходя при пещерЂ преподобнаго отца нашего Антонія иже в КіевЂ, — послЂди же бывша митрополита того же богоспасаемого град а Кіева".
Такий заголовок мала рукопись московської синодальної бібліотеки, ч. 146(86), описана в книзі про Дмитра Ростовського, спорядженій під редакцією Горського; рукопис кол. Румянцевського музею, ч. 550, рукопис колишньої збірки Царського — письма кінця XVII в., описана востаннє арх. Леонідом (ч. 362); рукоп. кол. Толстого, теж письма кінця XVII ст. (№ 305 — на жаль, в каталозі не подано змісту). Очевидно, було таких іменних рукописей багато, бо збірник користувався неабиякою популярністю. Але, на нещастя, у видання попав рукопис безіменний. В 1700-х роках писання колишнього митрополита мали щастя заінтересувати високого печерського достойника — економа печерського, ієромонаха Ілію, і він, правлячи монастирем у часі опорожненої архімандрії зимою 1709 — 10 року, намовив печерський собор її видати його, економа, накладом. Собор книгу ухвалив, але автора її, що був стовпом і окрасою печерської громади яких 70 — 80 років перед тим, уже забули в Печерському монастирі! От як оповідається про це в передмові до першого видання, випущеного в 1710 році, в присвяті новому архімандритові Іоасафу Кроковському від імені того економа Іллі.
"По великой, страшной, выгранной баталій Александра Македонскаго c Даріем, обрЂтенную в наметЂ Дарієвом Александрови мистернои (яко второго Дедала) й дорогои роботы принесено было скриночку — ясне в Богу преосвященны пастыру. Которую он оглядаючи и пЂстуючи в руках розмышлял, якую бы в ней вещ держати и хранити имЂл. По размышляню, назначил ю на соблюденіе Іліады, то єсть, книг славного некгды греческого поета Гомера, о збуреню Трои.
Не назначил ей на злото, сребро, и дорогоє камЂня, котороє коликолвек и в землю схованноє и моль и ржа повредити и в ничтоже обернути может, — леч назначил ю на соблюденіє негибнущеє й никогда неветшающее. Бо аще и согинєт взглядом матерій книга, обаче в ней написанноє дЂйство й отважныє чины знаменитых, незвитяжоных тріумфаторов в вЂки пребываєт.
Подобным способом й я недостойный, обрЂтши по розных руках от многих лЂт блукающуюся рукописную, по БозЂ житіе свое провождающаго нЂкоєго мужа трудом и искусством сложенную книжицу, "Алфавит духовый" названную, и прочтеши ревностію подвижен, вещей в ней зЂло благопотребных и душеполезных, умолилем братію соборную, й всЂх обще, да бы моим иждеваніем, тщаніемже брати, к тому благословеніем преосвященнаго собора, между патріаршеством, тая книжица была изслЂдована, исправлена, й напечатана.
Яко ж милостивым Бога призрЂніем й помощію, й получил желаємое. Разсуждая же (яко Александер) коему бы тое богоугодное дЂло вручити заступнику, дабы неповрежденно было, зубы противных расторгателей й обругателей, но дабы хранимо было, аки Іліада Гомера, аки свЂща от вЂтра, аки корабль, от погруженія водного.
Не иное убо обрЂтаю хранилище й Depositorium, но твой Гербовный намет, аки скриночку Александрову 1, й приношу аки жертву, аще й не Соломоново Hecatombe, цвадесят тисяч волов, — еже он по совершении храма приношаше, но аки цяту евангелскія вдовицы, в церковное вверженную сокровище. Да бы єси, по долгом времени, чрез тую, в небесных сокровищах предражайшую маргариту, царство небесное и й вЂчное тамо селеніє изобрЂл 2.
1 Книжку прикрашено, як звичайно, гербом Кроковського, а цей герб мав своїм знаком шатро "намет".
2 Автор бажає, щоб книжка своїми поученнями допомогла Кроковському доступити спасіння по смерті, але з чемності вважає потребним застерегтися, що не бажає йому скорої смерті і не вважає його людиною, яка б потребувала тих поучень.
Приношу малую сію книжицу, яки Іерусалим, на единой плинфЂ от пророка изображенный.
Приношу аки лЂствицу, от многих степеней Алфавита сложенную, по нейже добрЂ шествующіи, ангели земныи, яко небесныи по Іаковли лЂствици, на небо взыдут.
Приношу не к возбужденію твоєму й поощренію, вЂдащи тя измлада от ноктей бодростію, благомислієм, мудростію, внЂшнею и внутреннею убогащенна, й всЂми добродЂтелми, аки небо звЂздами, аки землю цвЂты, и аки древа листвієм зЂло, украшенна.
Є муже удивляху c слышаще, познанскіи й виленскіи, от нихже почерпал єси высокаа.
Афины тя первЂе pro Rostris проповЂдію слова божія гримяша. Потом же на горах Кіевских "Аксіос" глаголюша, удивляются, — но да витает в твоем наметЂ, аки в скалЂ и в ковчезЂ Ноєвом голубица, аки финикс на приморіи, й аки кедр на горах Ливанских.
Прийми сіє малое приношеніє, й храни в твоей отческой кущи й знаменіи, пачеже в любви архієрейской.
Розшири крилЂ намета твоего да внійдет конь, й да всегда тебЂ присутствует, й витаєт аки в добром пристанищи; да й аз похвалюся й реку: обрЂтох сему дЂлу нЂкое пристанище нарицаемое доброє.
И паки: от коль добры домове твои Іакова, й куща твоя Іилю!
Прими аки миро изліанное, благоуханія исполненноє, имже душы святых всегда благія воня наполняются.
Пріймы аки кадило благопріятноє, имже возбужденны душы грядут спЂшно в слЂд жениха Христа, в воню благоуханія его, аки звЂріе за рысем в пустыни, насладити ся воня єго.
Пріми аки Господь дары Авелевы, аки жертвы Ноєвы, аки мирная Самоиловы.
Аще кто вопросит, к чесому сіе дело составленно єст, само собою извЂстит, аще кто єго проникнет й всегда оупотребляти будет.
ИзвЂстит, яко поставит єго пред Господем, якоже пречистая сына своего первенца: (понеже й дЂло сіє єсть первенец в типографіи).
ИзвЂстит, понеже "Алфавит" имя имат, гдЂ живет альфа и омега, и начаток и конец, первый и останній.
ИзвЂстит, яко сладость єго сладчайша єсть паче меда й сота, нектара же й ангельскія амвросіи.
ИзвЂстит, яко отверзаєт врата небесного царствія, яко сопричтет єго ангельскому благочинному ликостоянію, й всЂх святых небесных ієрархій, собором.
В тому извЂстит й наставит єго на всякое дЂло благоє.
Вопроси златокузнец нЂкій, єдинаго премудра, како бы дЂло єго, от злата содЂланное, благопріятно в людех й скоро продано было. ОтвЂща: аще изряднЂ содЂлано, и прямою цЂною продавати ся будет.
Сіє дЂло, аще й не от злата произведенно й содЂлано єст; обаче искусна й свята мужа, хитростію й словес, от божественных писаній соплетеніем, истканно сооружено єст. Предает же ся — не продаеть, не цЂною коєю, но смиренія мЂрилом, главы же и колЂн преклоненієм; найпачеже благословенія нашего пастырскаго желанієм, й доброхотным воспріятієм.
