Українські традиції - Ковалевський О. В. (читать книги полностью без сокращений txt) 📗
Святий Пантелеймон помер 27 липня 305 року в Нікомідії. Частина його мощей була перенесена на гору Афон в руський монастир св. Пантелеймона, де вони зберігаються й до цього часу.
Тропар свята: Стратотерпче святий і цілителю Пантелеймоне, моли милостивого Бога, щоб прощення гріхів подав душам нашим.
Вшанування Хреста Господнього (Перший Спас)
(1 серпня ст. ст. – 14 серпня нов. ст.)
Як відомо, за царювання Константина Великого його мати, рівноапостольська цариця Єлена, дісталась до Єрусалима, щоб відшукати Хрест Господа нашого Ісуса Христа. Вона його знайшла, і всі люди поклонялись Чесному Животворящому Хресту. Це свято Воздвижения, тобто піднесення Чесного Хреста, святкується 14 вересня (ст. ст).
Хрест Господній зцілював хворих людей. У Константинополі, за усталеним обрядом, починаючи з 1 серпня (за ст. ст.) Чесний Хрест проносять міськими вулицями і площами для освячення міста й запобігання всіляким хворобам. Увечері перед 1 серпня готують хрест на св. престолі Софійської церкви, звідти потім виносять його для поклоніння народові і далі носять по місту до дня Успіння Богородиці. Цей обряд збігається з іншим обрядом Грецької Церкви – освячення води в придворному Константинопольському храмі у перший день кожного місяця, крім січня, коли вода святиться 6-го числа, і вересня, коли святиться 14-го числа.
У народі перший день серпня називають першим днем Спаса; день Преображення Господнього, 6 серпня – другим днем Спаса; 16 день перенесення нерукотворного образа Господнього – третім днем Спаса. Руські князі, як Константин Великий, у походи, на війну брали з собою ікони й Животворящий Хрест Господній.
Так, у 1164 році Володимирський князь Андрій Боголюбський виступив проти казанських болгар і мусульман. У його військах була ікона Богоматері і Чесний Хрест, два пресвітери у священних шатах носили цю святиню. Перед битвою великий князь зі слізьми на очах молився перед святими образами і приймав святі таїнства. За його прикладом молились воїни, цілували Хрест та ікону.
1 серпня, в день бою, великий князь побачив чудесне знамення допомоги Господа. Світле проміння від ікони Спасителя і Богоматері осяяло все військо. Воїни, освітлені Божественним сяйвом, швидко перемогли ворогів.
Повернувшись на місце бою, де воїни князя стояли біля грецького образа Богоматері, який був привезений з Вишгорода, Андрій упав перед святою іконою, своїми слізьми виявив подяку Господові.
У тойже час грецький імператор Мануїл (1143—1180), у військах якого були ікони Спасителя, Богородиці Силуанської і хрест, одержав перемогу над персами.
Руський князь і грецький імператор повідомили один одного про свої перемоги над ворогами з Божою допомогою. Обидва прославили Бога, після поради зі своїми святителями, з благословення Константинопольського патріарха Луки, встановили в 1-й день серпня особливий празник подяки Христу Спасителю і Пречистій Його Богоматері за одержані перемоги.
Нині на ранішньому Богослужінні хрест виносять для поклоніння і цілування його, а в день Воздвижения і пізніше несуть на джерела, озера, колодязі та інші місця для малого освячення води.
Цього дня і згадують хрещення України-Русі, що його проводив рівноапостольний князь Володимир у 988 році на Дніпрі.
Тропар свята: Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй громаду Твою.
В цей день вшановують сім святих мучеників Маковеїв, або, як звичайно кажуть в народі, «Маковея». В цей день ще святять квіти й мак. Люди приносять до церкви букети квітів та великі, достиглі головки маку. Після посвяти квіти й головки маку кладуть за образами, і все це там зберігається аж до весни. Весною мак розсівають на городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, – «щоб не випадало з голови волосся».
Поміж звичайним городнім маком дівки-чарівниці часто святять ще й мак-видюк, що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім, і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.
Обрядовою їжею в цей день є «уліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою з розтертим маком. Це їжа досить смачна.
З переказів відомо, що в Києві існував звичай: на Маковея всі кияни сходились та з'їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинне було з'являтися на водосвяття в козацькому одязі. Було б добре, щоб цей звичай відродили сьогодні.
Свято Маковея в народі називають першим Спасом, або Спасом на воді. Хворі на пропасницю купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.
Перенесення Нерукотворного Образа Господнього з Едеси до Царгорода
(16 серпня ст. ст. – 29 серпня нов. ст.)
Єпископ Палестинської Кесарії Євсевій (270—338), знаменитий історик Християнської Церкви, записав переказ про Нерукотворний Образ Спасителя. Слава Ісуса Христа облетіла не тільки Іудейське царство, а й дійшла до Едеси. В місті Едесі царював князь Авгар, який тяжко занедужав, і з його хворобою не могли впоратись лікарі. Почувши про Ісуса Христа, він написав Йому листа, в якому просив, щоб Ісус прийшов до нього. Він вірив, що Він або Бог, що зійшов з неба, або Син Божий. З цим листом Авгар послав художника Ананія і доручив йому намалювати Образ Спасителя на полотні. Декілька разів Ананій пробував намалювати Образ Спасителя, та ніяк не міг зобразити небесну красу його обличчя. Господь, побачивши його старання, покликав Ананія до себе. Прочитавши лист Авгара, попросив води, вмився, взяв вчетверо складений шматок полотна, обтерся ним, віддав Ананію і звелів вручити князеві Авгару. На полотні було зображення Образа Спасителя.
Водночас Ісус послав листа Авгарові такого змісту: «Блаженний ти, Авгаре, що й бачивши Мене, віриш у Мене, бо написано, що ті, що не бачать Мене, увірують в Мене, а ті, що бачать Мене, не увірують, а ті, що бачать і увірують, – наслідують життя вічне. Ти прости Мене, що Я не зміг прийти до тебе, але Я повинен зробити те, для чого Мене послано, і після всього повернутись до Отця, який послав Мене. Коли вознесусь до нього, то пошлю до тебе одного з Моїх учнів, який зцілить тебе від хвороби і дарує тобі життя».
Авгар прийняв Нерукотворний Образ Спасителя з великою радістю і благоволінням. А після Вознесіння Господа в Едесу прибув апостол Фадей, який був посланий апостолом Хомою. Цей апостол повністю зцілив князя.
Прийнявши святе хрещення, Авгар натягнув святе полотно на дошки з негниючого дерева, поставив цю святиню над воротами міста і видав наказ: хто входить у місто, має поклонитись цьому святому образові. Повеління Авгара тривалий час виконувалось. Та після смерті Авгара правнук його, ідолопоклонник, побажав зняти святе полотно і на його місце поставити ідола.
Тоді, як ідеться в переказі, єпископові Едеському було одкровення від Бога, скоряючись якому, він вночі прийшов до воріт, де стояв Образ, поставив перед ним запалену лампадку і заложив те місце камінною плиткою і цеглою так, що місце стало рівним.
Багато років минуло, і ніхто не відав, де зберігається Нерукотворний Образ Спасителя.
У VI ст., коли на Едесу напали перси, єпископ Євлавій після чудного видіння Пречистої Діви відкрив нішу і там побачив святий Образ і лампадку, яка ще горіла. Коли єпископ взяв Образ і в супроводі народу обійшов довкола міста, військо персів відступило від його стін.
У VII ст. слава Нерукотворного Образа поширилась по всьому Півдні, і християни сумували, що ця святиня перебуває в руках невірних. У X ст. грецький імператор Константин Порфирородний запропонував великий викуп правителеві Едеси за Нерукотворний Образ Спасителя, який з великими урочистостями був перенесений у Царгород. Пам'ять цього перенесення Православна Церква святкує 16 серпня. Тепер цього Образа в Константинополі немає, і невідомо, де він перебуває.
