Фарс-мажор - Стельмах Дмитро (бесплатные полные книги .TXT) 📗
– А це добре, чи погано? – не вгавала Мотря.
– Це приклад споживацького ставлення до життя чоловіків, – закінчив я розмову.
18 травня, вівторок
Подарував Еміку свого швейцарського ножика. Сказав, що ним зручно нарізати консервовану яловичину.
Емік сказав, що я справжній друг. Сказав, що йому ще ніхто ніколи не дарував швейцарського ножика, хоч він і натякав про це кілька років усім знайомим. Швейцарія йому дуже подобається. Країна маленька, а грошей багато.
Яким меркантильним стає світ довкола мене! Невже гроші можуть заступити духовні цінності? Адже всі знають, що гроші не приносять щастя.
А що для мене є щастя?
Щастя для мене – це коли на столі є кусень сала з прорістю, гора печеної картоплі, миска квашеної капусти з домашньою олійкою, півлітра горілки і навпроти сидить гарний друг. Повірте, кращого годі й шукати. Ні в яких світах не знайдете, навіть у Швейцарії. Бо жодна королівська пальма не замінить мені нашої покрученої вербички над річечкою. Але усвідомлення цього приходить з віком, коли перший сніг сивини торкнеться ваших скронь.
19 травня, середа
Подзвонила Мотря, спитала, що таке поза «шістка плюс дев'ятка».
Мені забракло слів. Сказав, що це символ закону єдності та боротьби протилежностей.
Що у Мотрі в голові? Порадив їй про літературну майстерність більше думати, а не про всілякий мотлох, що тільки відволікає від навчання і поетичної творчості.
Мотря сказала, що завжди про неї думає під час своїх еротичних фантазій.
Треба їй якусь гарну книжку порадити почитати. «Кайдашева сім'я» підійде. Тільки я і сам забув, хто її написав – Карпенко-Карий чи Нечуй-Левицький. Пам'ятаю лишень, що якесь там подвійне прізвище фігурувало. Давно читав. Ще в школі.
20 травня, четвер
Головна новина дня!
Руслану прийняв прем'єр-міністр Янукович! У Кабінеті міністрів! І призначив своїм радником з питань культури!
Я танцював від радощів, коли Руслана отримувала пудового козака в подарунок з рук прем'єра, я мало не плакав, коли Руслана казала, що після зустрічі з Януковичем у неї з'явилася впевненість, що наступного року Україна проведе форум «Євробачення» на гідному рівні.
Ось у цьому і є справжнє опікуваня культури владою, ось у цьому і є поворот влади обличчям до мистецтва. Думаю, що і про поезію не забудуть. Бо поет в Україні – це більше, ніж поет в Росії. Це мені Назар не раз казав. І тут я з ним погоджуюся, слід визнати.
23 травня, неділя
Прийшов лист з книгарні «Буква», що на вулиці Л. Толстого. Ну як це може українська книгарня називатися не «Літера», а «Буква»?! Скільки ще мені доведеться виполювати москалізмів з нашої нещасної мови, засміченої казна-яким мотлохом? Хто вичистить ці авгієві стайні?
Текст листа наводжу дослівно, бо своїми словами таке не передати:
«Шановний Дмитре Івановичу!
Задля успішного мерчандайзингу Вашої збірки сонетів «Любов і вірність» вважаємо за доцільне провести сейлз промоушнз і паблік рілейшнз за Вашої участі. Для полегшення спілкування з Вами повідомте нам свій імейл.
Рясного врожаю Вашій творчій ниві.
Менеджер книгарні «Буква» Єва Наливайко».
24 травня, понеділок
Подзвонив Мотрі, спитав, що весь цей волапюк значить.
Мотря спитала, що значить «волапюк».
Я сказав, що це збірна солянка іноземної тарабарщини, котра хоче нахабно пригрітись у нашій мові.
Мотря сказала, що треба було давно інгліш учити і ноутбук придбати, як усі конкретні дедді. Значить, так: мерчандайзинг – це продаж, сейлз промоушнз – це його активізація, паблік рілейшнз – це твоя роздача автографів і широка штучна американська усмішка для вдячних читачів, імейл – це твоя електронна адреса, але такої в тебе нема, відколи і комп'ютера у тебе нема, так що і повідомляти нічого.
Так що, по-людськи не можна було написати? Ми в Україні живемо чи за кордоном? І це менеджер книгарні, в якій продаються мої книжки! Я для кого стараюсь, ночами не сплю, на натхнення чекаю?
Звідки взялися в нас ці мовні покручі? Чому всім байдуже, крім мене, до цього англомовного бур'яну, що так зухвало глушить нашу мову калинову, барвінкову, світанкову? Хто повиполює цей смердючий будяк з ниви нашої духовності? Я знаю, це невдячна робота, але ж хтось має її робити.
Якщо я не розумію ні англійської, ані італійської, то це ще не значить, що я не розумію молодого покоління.
Така вона, доньчина вдячність. А чи не прогледів я, часом, космополітку?
Зголоднів, зайшов у «Макдональдс», поїв від душі. Взяв собі гамбургер, чізбургер, фішмак і спрайт. Дітлахи навколо наминали хепі-міл і пили мілк-шейк, а їхні мамці при цьому казали: упс, ауч і о-оу. Отака-от дисперсія.
Наступного разу приєднаюсь до акцій українських анти-глобалістів, а саме: жертиму канапки із салом, кров'янку і холодець перед посольством США у Києві. Що для українця добре, для американця смерть. І хай там потім скаженіють, божеволіють, конають усілякі паскуалянти.
25 травня, вівторок
Спеціально приїхав до Києва на зустріч із менеджером книгарні «Буква». Поговорив із Євою Наливайко, відповів на всі запитання. І порадив замінити назву книгарні на «Літера». Так воно якось літературніше буде.
Єва налила мені чашечку «Нескафе», закурила довгу ментолову цигарку і чомусь весело спитала:
– Пане Дмитре, а як на вашу думку, у Адама і Єви були пупки? Мене про це весь час мій чоловік запитує. А я, хоч і сама Єва, не знаю, що і відповісти своєму Адаму.
Я сказав, що це запитання не до мене. Це краще у пастора Сандея Аделаджі спитати. У нього на все є ґрунтовна відповідь, до нього тисячі людей приходять за порадою, навіть високі держслужбовці. Я ж все більше фахівець з культури мови і поетичного слова, а не з анатомії. Щасти вам і вашому чоловіку.
Як здорово я перевів стрілки, не знаючи, що сказати! А й дійсно, при чому тут Адам і Єва з їхніми пупками? Хіба можна передбачити, що жінкам може навернутися на думку? І чому в усіх редакціях усі п'ють цю жлобську «Нескафе»? Ну невже не можна знайти щось вишуканіше? І взагалі, могли б і щось поїсти дати до кави.
29 травня, субота
Подзвонила Мотря, спитала, чи відносять важкий метал до легкої музики.
Відповів, що важкий метал відносять до пункту прийому вторинної сировини.
Мотря сказала, що я все сприймаю буквально.
Я сказав, що я все сприймаю літературно. А чіплятись до слів не треба. До слів треба підшукувати рими. Особливо студенткам гуманітарного факультету, котрі вивчають літературну творчість.
30 травня, неділя
Вирішив прогулятися нашим красенем Києвом, пішов по Хмельницького. Весь час упадали в око великі рекламні щити «Купуй українське» від Народного руху України. А й справді, що може бути патріотичніше за бойкот крикливого іноземного барахла, за підтримку вітчизняного виробника? Я, як і належить справжньому патріотові, не можу не відгукнутися на прямий заклик стривожених українців. Бо я народний поет Приірпіння. Мене, сподіваюсь, колись-таки і назвуть совістю нації. За щирість. За безкомпромісність. За небайдужість. Треба як-небудь і мені щось вагоме сказати з цього приводу.
А чого, власне, як-небудь? Треба реагувати відразу на всі патріотичні заклики Народного руху України. Отож взяв і написав:
