Літопис Руський. Повість минулих літ - Літописець Нестор (читать книги онлайн без сокращений txt) 📗
А хто що скаже про спрямовані проти Нерона [81] чаклунські діла, який сам таким умілим був на чародійську облуду? Він завжди явно глузував з Аполлонія, що той не мав властивого чародіям філософського досвіду. «Треба було б йому, — говорив [Нерон], — як ото і я, словом тільки творити те, чого він хотів, а не чаклунством досягати того, що він здійснював».
А все те за допустом божим і дією бісівською буває. Такими речами [має] випробовуватися наша православна [82] віра: чи тверда вона єсть [і] кріпка, пробуваючи [в] господові, чи не зваблює її враг оманливих ради чудес і сатанинських діл, які чинять раби і слуги зла.
Фібула (застібка). Київ. X ст.
А ще [бувало, що] іменем господнім пророкували декотрі, як Валаам, і Саул, і Каіафа, і бісів навіть вигнали, як Іуда і сини Скева. Бо й на недостойних часто діє благодать [божа], щоб іншим учинити благодать [83]. Хоча Валаам далекий був од обох, — од [праведного] життя і віри, — а проте проявилася в нім благодать заради дбання про інших. І фараон таким був, але й тому [бог] будучину показав [84]. І Навуходоносор законопереступником [був], але й цьому також одкрив [бог], що станеться через багато поколінь [85] являючи цим, що многі, котрі мають хибні думки, [ще] до пришестя Христа чинять знамення іншим способом на спокусу людям, я не розуміють добра. Такими ж були Симон Волхв, і Менандр, і інії з приводу яких істинно сказано: «Не чудесами спокушати…»
У РІК 913
У РІК 6421 [913]. Почав княжити Ігор після Олега [86]. У сей же час почав цесарствувати [в Греках] Костянтин, син Леонтів, зять Романів [87].
А деревляни заперлися [88][в городі Іскоростені] від Ігоря після Олегової смерті.
У РІК 914
У РІК 6422 [914]. Пішов Ігор на древлян і, перемігши, наклав на них данину, більшу від Олегової.
У сей же рік прийшов Симеон, [князь] болгарський, на Цесарі град і, вчинивши мир, пішов до себе [89].
У РІК 915
У РІК 6423 [915]. Уперше прийшли печеніги на Руську землі, вчинивши мир з Ігорем, пішли до Дунаю.
У ці самі часи прийшов Симеон [на Греків], грабуючи Фракію Греки тоді послали по печенігів. Та коли печеніги прийшли і хотіли [рушити] на Симеона, то розсварилися грецькі воєводи. Печеніг побачивши, що вони самі між собою воюють, пішли назад до себе, а болгари з греками зступились, і посічені були греки.
Симеон узяв також город Адріанів, який спершу називався городом Ореста, сина Агамемнонового, бо він, колись у трьох ріка купавшись, позбувся тут недуги [і] сей город назвав [так] на свою честь. Пізніше ж кесар Адріан, який обновив [город], назвав [його] на свого честь Адріановим; а ми звемо [його] Адріанградом [90].
У РІК 920
У РІК 6424[916].
У РІК 64251917].
У РІК 6426[918].
У РІК 6427[919].
У РІК 6428 [920]. Поставлено Романа [91] цесарем у Греках. Ігор же воював проти печенігів.
У РІК 929
У РІК 6429[921].
У РІК 6430[922].
У РІК 6431[923].
У РІК 6432[924].
У РІК 6433[925].
У РІК 6434[926].
У РІК 6435[927].
У РІК 6436[928].
У РІК 6437 [929]. Прийшов Симеон, [цар болгарський], на Цесароград. І захопив він Фракію й Македонію, і прийшов до Цесарграда з силою великою і з гордістю, і вчинив мир із Романом-цесарем, і вернувся до себе [92].
У РІК 934
У РІК 6438[930].
У РІК 6439[931].
У РІК 6440[932].
У РІК 6441[933].
У РІК 6442 [934]. Уперше прийшли угри на Цесароград, і грабували вони всю Фракію. Роман же учинив мир із уграми [93].
У РІК 941
У РІК 6443[935].
У РІК 6444[936].
У РІК 6445[937].
У РІК 6446[938].
У РІК 6447[939].
У РІК 6448[940]. [94]
У РІК 6449 [941]. Пішов Ігор на Греків [95].
Грецький вогонь. Мал. XIII (XV) ст.
І хоча послали болгари вість цесареві [Роману], що йдуть руси на Цесароград десять тисяч суден [96], — вони і прийшли, і припливли, і стали пустошити Віфінську землю. І грабували вони по [узбережжі] Понту до [города] Іраклії і до Пафлагонської землі, і всю землю Нікомідійську пограбували, і [обабіч затоки] Суд усе попалили. А їх, [греків], полоненими [97] взявши, — тих розтинали, а других же, ставлячи як мішені, стрілами розстрілювали. А скільки ратників[грецьких] схоплювали [98], [то], руки назад зв'язавши, гвіздки залізні посеред голів вбивали їм. Багато ж і святих церков вони вогневі оддали, і майна немало [по] обох сторонах [Босфору] взяли, і монастирі ж і села всі вогневі оддали.
Потім же, коли прийшли війська зі сходу, — Панфір-доместик [99]із чотирма десятками тисяч, і [Варда] Фока-патрикій з македонянами, і Феодор [Спонгарій] — стратилат [100] із фракійцями, а з ними також і сановники боярські, — обійшли вони русів довкола. І порадилися руси, і вийшли, оружившись, проти греків, і битва межи ними обома була люта, [і] заледве одоліли греки. Руси ж повернулися до дружини своєї під вечір і на ніч, сівши в човни, утекли. Але Феофан, [сановник Романа], зустрів їх у човнах з вогнем і став пускати вогонь трубами на човни руські, і було видно страшне диво. Руси ж, бачивши полум'я, кидались у воду морську [і] намагалися [подалі] відбрести. І таким чином рештки [їх] вернулися до себе.
Ті ж, які прибули в землю свою, розповідали кожен своїм про те, що сталося, і про вогонь із човнів. «Таке, як ото блискавка, що на небесах, — казали вони, — греки мають у себе, і, її пускаючи, палили вони нас. І через се не подолали ми їх».
Ігор же, прийшовши, став збирати численних воїв. І послав він [послів] по варягів за море, закликаючи їх проти греків [і] маючи намір знову піти на них.
У РІК 942
У РІК 6450 [942]. Симеон, [цар болгарський], пішов на Хорватів. І переможений він був хорватами, і помер, зоставивши Петра, сина свого, княжити [101].
У сей же рік родився Святослав у Ігоря.
У РІК 943
У РІК 6451 [943]. Знову прийшли угри на Цесароград і, мир учинивши з Романом, вернулись до себе [102].
81
Додано з грецького оригіналу.
82
В Іп. І Хл. хибно «преславныя», у Радз. «православныя».
83
В Іп., Хл. І Радз. хибно «зд?тельствуеть», «свид?тельствуеть».
84
Ідеться про фараона, якому, за Біблією (Буття XLI), бог наслав пророчі сни і цим дав знати про наступні сім років урожайних і сім неурожайних, голодних.
85
В Іп. І Хл. хибно «посред? же града», «посреди же города»; у Радз. «последи же родъ».
86
Зрозуміло, що Ігор став князювати відразу після смерті Олега, восени 912р.; запис про це під 913 p. свідчить про візантійське літочислення (початок року).
87
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола.
88
В Іп. І Хл. «заратишася», у Радз. «затворишася».
89
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола.
90
Відомості про ці два походи Симеона взято з продовження «Хроніки» Амартола.
91
Роман Лакапін, вірменин, професійний воїн-моряк, 919 p. здійснив у Візантії державний переворот, одружив чотирнадцятилітнього імператора Константина VII Порфірогенета зі своєю дочкою Оленою, і той примушений був спочатку проголосити Романа кесарем, а 17 грудня 920 р., про що говориться в продовженні «Хроніки» Амартола, коронувати його як співімператора; аж до 16 грудня 944 p., коли Романовісини Стефан і Константин у свою чергу скинули свого батька, вся влада перебувала в його руках.
92
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола, де хибно наведено число індикта (2 замість 12), і тому в наш літопис їх внесено під 929 p.; подія була 6432 [924] p.
93
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола.
94
У Новгородському першому літописі (далі — Новг. І) тут сказано, що уличі згодилися на данину Ігореві, яку він відступив своєму воєводі Свенельду, і що було взято їхній город-столицю Пересічень.
95
Розповідь про цей похід Ігоря спирається на даних «Житія Василія Нового», продовження «Хроніки» Амартола та на народних переказах.
96
Кількість суден дуже перебільшено. Дату приходу русів джерела наводять різну — 10 червня, 18 червня (у продовженні «Хроніки» Амартола), 10 липня 941 p. Візантійські кораблі зустріли Ігореву флотилію біля входу в Босфор 8 червня, застосували грецький вогонь — вибухову суміш зі смоли, сірки, селітри, нафти на ін., що горіла й на воді;. Її метали з труб-сифонів, укріплених у позолоченій пащі лева, що була встановлена на носі корабля.
97
Додано з продовження «Хроніки» Амартола.
98
В Іп. І Хл. хибно «изъламляху»; у Лавр. «изимахуть».
99
Доместик — тут; командуючий східними військами Візантії.
100
Стратилат — воєначальник.
101
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола, але 15 індикт, що припадав на 6435 [927] p., літописець помилково відніс до 6450 [942] р. Симеон з 918 (919) p. був уже не князем (ханом) болгарським, а царем.
102
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола.