Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
директором
Науково-дослідного
мікробіологічного
(Пастерівсь-
кого) інституту, створеного Пастером на кошти зібрані міжна-
родними пожертвами. Діяльність Пастера мала велике значення
для розвитку мікробіології в Росії та в Україні. У Пастерівсько-
му інституті працювали українські вчені Микола Гамалія, Сер-
гій Виноградський, Ілля Мечников, Яків Бардах, Олександр Без-
редка. Досліджував процеси бродіння та гниття, етіологію ряду
інфекційних хвороб тварин і людини та методи вакцинації проти
них. Розробив (1865) спосіб обеззаражування харчових продук-
тів шляхом їх нагрівання, який назвали пастеризацією. На основі
розвинутого ним уявлення про штучний імунітет розробив мето-
ди запобіжних щеплень проти інфекційних, а також інших хво-
роб. Заклав наукові основи виноробства, пивоваріння та інших
галузей харчової промисловості. Профілактична вакцинація по
630
Пастеру набула великого поширення. У 1886 році в Одесі була
створена бактеріологічна (пастерівська) станція. Пастер — член
академій наук багатьох країн світу.
227Гамалії
— український старшинсько-козацький рід, який
дав Україні багато визначних постатей. Рід веде свій початок від
реєстрового козака черкаської сотні Михайла, який у 1662 році
був черкаським полковником. Сини Михайла: Григорій і Андрій.
Григорій Михайлович (р.н. невід.-1702) — лубенський полковник
(1665-1668), з 1669 року був у гетьмана П.Дорошенка паволоцьким
полковником, генеральним осавулом, наказним гетьманом, піс-
ля падіння Дорошенка був лубенським полковником (1687-1688).
Андрій Михайлович (р.н. невід.-1696) — лохвицький сотник, ге-
неральний осавул (1689-1694). Сини Андрія Михайловича: Ми-
хайло і Антон. Михайло Андрійович (р.н. і р.с. невід.) — значний
військовий товариш, генеральний осавул (1707-1709), за зв'язок
із гетьманом І.Мазепою примусово оселений у Москві (до 1715).
Антон Андрійович (р.н. невід.-1728) — за зв'язок із І.Мазепою за-
сланий до Сибіру і пізніше оселений у Москві. Михайло Леонтій-
ович (1749-1830) — український і російський лікар. Освіту здобув
у Київській академії і при Петербурзькому генеральному шпи-
талю. Видав першу російську монографію про сибірську вираз-
ку (1792), яку тоді ж було перекладено німецькою мовою. Пла-
тон Якович (1766-1817) — російський вчений-моряк, математик,
механік, теоретик кораблеводіння, метеоролог, гідролог, історик
російського флоту, почесний член Петербурзької академії наук
(1801), капітан-командор (1804), член Російської академії (1808).
Микола Федорович (1859-1949) — український мікробіолог, епі-
деміолог, педагог, академік, онук лікаря Михайла Леонтійовича.
Микола Федорович (р.н. 1932) — український біолог, вчений в га-
лузі онкології. Досліджував дію випромінювання лазерів на орга-
нізм людини, онук мікробіолога Миколи Федоровича.
228«Історія русів»
— історичний твір написаний невідомим
автором у кінці ХУШ або на початку ХІХ століття. «Історія ру-
сів» стала відома у 20-х роках ХІХ століття в рукописах. У 1846
році її вперше видав український філолог-славіст і історик Осип
Бодянський. Твір містить виклад історії українського народу і
державності від найдавніших часів до 1769 року. Головний зміст
631
твору — боротьба українського народу проти чужоземного поне-
волення. «Історія русів» — це історична легенда України» (І.Бор-
щак), політичний трактат, втілений в історичну форму. Вона ві-
діграла важливу роль у формуванні історичної та національної
свідомості українського народу. На ній побудовані історично-лі-
тературні твори Т.Шевченка, М.Маркевича, Є.Гребінки, М.Гого-
ля, М.Костомарова, П.Куліша та інших.
229Мечников Ілля Ілліч (1845-1916) — український і фран-
цузький біолог, один з основоположників еволюційної ембріоло-
гії, порівняльної анатомії і мікробіології. Закінчив Харківський
університет (1864). Працював у Новоросійському університеті в
Одесі
(1867-1868)
і в Петербурзькому університеті
(1868-1870).
У 1870-1882 роках завідував кафедрою зології і порівняльної ана-
томії Новоросійського університету. У 1886-1887 роках був дирек-
тором першої в Росії Одеської бактеріологічної станції, яку він
організував із М.Гамалією та Я.Бардахом. Створив першу укра-
їнську школу мікробіологів, імунологів і патологів. У 1887 році на
запрошення Луї Пастера переїхав в Париж, де організував ла-
бораторію при Пастерівському інституті, якою керував до кінця
життя. Про його роль у цьому інституті найближчий сподвиж-
ник Пастера професор Е.Ру писав: «Інститут Пастера багато за
що завдячує Вам. Ви принесли йому престиж Вашого імені і пра-
цями своїми та своїх учнів Ви значною мірою сприяли його славі».
Основні наукові праці присвячено еволюційній ембріології, мі-
кробіології, імунології та геронтології. У 1886 році створив теорію
фаґоцителли — теорію походження багатоклітинних організмів.
У 1882 році відкрив явище фаґоцитозу, за що йому було присуд-
жено Нобелівську премію з фізіології і медицини (1908). Виконав
класичні дослідження щодо вивчення ряду інфекційних хвороб.
Створив вчення про цитотоксини. Його учнями були українські
вчені М.Гамалія, Я. Бардах, О. Безредка, Л. Тарасевич, І. Савчен-
ко, Д. Заболотний та інші. Свої філософські погляди природознав-
ця-матеріаліста він висловив у книзі «Сорок років пошуку раціо-
нального світогляду» (1913). Був почесним членом ряду академій.
У 1986 році на території Пастерівського інституту встановлено
пам'ятник Мечникову роботи українського скульптора В.Зноби.
Брат І.І. Мечникова Лев Ілліч (1838-1888) — вчений-географ і со-
632
ціолог, учасник національно-визвольної боротьби італійського
на-
роду (у 1860 році вступив добровольцем у загін Ґарібальді), з 1883
року — професор Невшательської академії (Швейцарія). З 1876
року допомагав французькому географу Елізе Реклю (1830-1905)
у створенні 19-томної праці «Всесвітня географія. Земля і люди»
(1876-1894), в якій є розділи присвячені Україні.
230Страсбурґ — історична столиця Ельзасу. Згідно з Вест-
фальським мирним договором 1648 року Франція отримала знач-
ну частину Ельзасу. У 1697 році до Франції відійшов весь Ельзас.
Після франко-прусської війни 1870-1871 років Ельзас увійшов до
складу Германської імперії. Згідно з Версальським мирним дого-
вором 1919 року Франція повернула Ельзас. У Страсбурзькому
університеті, заснованому у 1621 році, навчалися українські дія-
чі: останній гетьман України Кирило Розумовський; історик, еко-
номіст і лікар Панас Шафонський; вчений-енциклопедист і лікар
Нестор Амбодік-Максимович; лікар і натураліст Мартин Тере-
ховський та інші.
231Бардах Яків Юлійович (1857-1929)
— український мі-
кробіолог. Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1880) і
Військово-медичну академію в Петербурзі (1883). У 1886 році ра-
зом з І. Мечниковим і М. Гамалією організував в Одесі першу в
Росії бактеріологічну станцію, якою керував у 1888-1890 роках.
З 1890 року стажувався в лабораторіях Роберта Коха в Берліні
і Луї Пастера в Парижі. У 1895-1929 роках читав курс мікробіо-
логії в Новоросійському університеті. Праці Бардаха присвячені
вивченню збудників сказу, дифтерії, черевного і поворотного ти-
фів, теорії імунітету тощо. Незалежно від німецького бактеріоло-
га Еміля Берінґа і французького мікробіолога Еміля Ру розробив
методику приготування протидифтерійної сироватки, яку він от-
