Наказано вижити - Семенов Юлиан Семенович (смотреть онлайн бесплатно книга TXT) 📗

Трумен, як підтверджує моє джерело, близький до Капітолію, слухав Гувера мовчки, певних відповідей не давав, відбувався жартами, проте всі імена записував на окремих аркушиках паперу.

Взагалі замислитися було над чим: Донован дозволив Гольдбергу запросити у «Відділ» кількох учасників «батальйону Лінкольна», які воювали в Іспанії пліч-о-пліч з російськими комуністами проти військ генералісимуса Франко і льотчиків рейхсмаршала Герінга; більше того, він узяв на роботу тих профспілкових діячів, які раніше активно виступали проти монополій і підтримували страйкарів.

Але Донован посміювався:

— Я уявляю, що буде з Гувером, коли він дізнається, що я запросив в управління «досліджень, розвідки й аналізу» колишнього німецького комуніста Герберта Маркузе. Гувер уміє ловити гангстерів та шпигунів у Штатах, але він нічого не розуміє в міжнародних справах: я не можу працювати з підпільними профспілками в окупованих країнах без допомоги радикалів; ніхто так точно не визначить ситуацію в рейху Гітлера, як Маркузе; настане час, і ми розберемося з нашими лівими, але це буде після того, як вони зроблять усе для перемоги над нацистами і зміцнення наших позицій у Європі, коли там утвориться вакуум.

І все-таки Донована викликали в Капітолій на розмову — звичайно, з «подачі» Гувера. Так само посміюючись, він сказав:

— Якщо ми хочемо мати організацію, котра складається з кристальних — з нашого погляду — людей, яких міряє своєю міркою Гувер, тоді вийде мертвонароджене дитя, бо працюють люди, а не анкети; дайте моїм співробітникам шанс на риск запрошувати в апарат того, кого вони вважають за потрібне. Візьміть до уваги, що відділ контррозвідки ВСС очолює такий відомий усім вам юрист, як Джеймс Мерфі, — він завжди захищав інтереси наших концернів, саме тому й налагодив чудові стосунки з профспілками, особливо лівими, щоб знати про все, що відбувається в стані противника.

Донован говорив це в ті дні, коли перші бюлетені ВСС почали надходити в Білий дім. Готували їх молоді співробітники ВСС Артур Шлесінджер [8], Леонард Мікер [9] і Рей Клайн [10]; інформація була цікава, об'єктивна; від Донована відчепилися, він тільки цього й добивався; руки розв'язані; почали перекидати агентуру в Лондон, Африку, Китай, Індію; пішла справжня робота про запас…

Потім Донован створив МО — відділ моральних операцій, тобто штаб психологічної війни, де писали сценарії радіограм на Німеччину, Італію, Японію; там же випускали листівки для руху Опору в Європі, розробляли кістяки газет для підпілля, підшукували майбутніх редакторів, коментаторів, провідних репортерів, тобто налагоджувався зв'язок з європейською інтелігенцією.

Оскільки у відділ МО треба було залучати людей лівих переконань (бо праві у глибині душі завжди щиро симпатизували фашизмові), Донован, уміло балансуючи, створив СІ — особливий відділ секретної розвідки і СО — відділ спеціальних операцій. Він організував роботу цих ключових відділів таким чином, щоб лівий філософ Герберт Маркузе завжди передавав свій аналіз шефу, а ним був або мільярдер Джуніус Морган, або ж його рідний брат Генрі, або мільярдер Вандербільдт, або ж мільярдер Дюпон, відомі своїми правими, різко антиросійськими настроями.

Всі зв'язки з підпіллям у Греції й Югославії контролював віце-президент Бостонського банку. Найбільша в США рекламна фірма «Вальтер Томпсон едвертайзінг едженсі» висунула свою людину на пост голови планового відділу ВСС; цьому ж агентству Донован віддав пости резидента відділу моральних операцій у Лондоні, начальника групи ВСС у Каїрі і керівника бюро «чорної пропаганди» в Касабланці. «Стандарт ойл» вимагала собі резидентури ВСС в Іспанії і Швейцарії, щоб звідти налагодити зв'язок з підпіллям у Бухаресті й організувати там свою мережу для спостереження за нафтовими родовищами в Румунії [11].

«Парамоунт Пікчерз», одна з найбільших кінокомпаній США, зажадала собі місця в резидентурах ВСС у Швеції, бо саме через цю нейтральну країну — з чудовими зв'язками в Європі — можна буде про запас завоювати величезний ринок для збуту своєї продукції.

Банківська група «Гольдман і Закс» внесла на рахунок ВСС два мільйони доларів для допомоги Доновану в його роботі по створенню підпільних груп у Північній Африці: до війни ці банкіри мали там серйозні інтереси; за майбутнє треба платити — внесли наперед.

Банківська група Меллона вимагала для членів свого клану ключові пости в резидентурах ВСС у Люксембурзі, Мадріді, Женеві; було складено угоду: після того як союзники звільнять Париж, пост голови філіалу ВСС у Франції також віддадуть клану Меллонів. Аліса, сестра Пола Меллона, найбагатша жінка в світі, вийшла заміж за Дейвіда Брюса, сина сенатора, мільйонера, який був членом штабу ВСС і начальником резидентури в Лондоні, — ключовий пост американської розвідки. [12]

Оскільки ВСС було створено як дітище так званої «антинацистської тенденції Америки», оскільки росіяни були головною силою, що протистояла військам вермахту, оскільки саме ліве, тобто комуністичне й соціалістичне, підпілля відігравало провідну роль у партизанській боротьбі проти рейху, оскільки, нарешті, стосунки між Білим домом і Кремлем стали, як ніколи раніше, довірливими, корпорації вимагали створити противагу і «дикий Білл» зібрав у ВСС «російське угруповання», яке спиралося головним чином на емігрантів.

Але Гувер, не знаючи того, що знали керівники правих сил США, не вгамовувався; коли в січні 1942 року два молодих співробітники ВСС, підкупивши сторожу іспанського посольства, проникли в святая святих дипломатичної місії, в «захищену» кімнату шифрувальників, і почали фотографувати кодову книгу, Гувера розбудив його секретар — новина про «віроломство» Донована, що вліз у справи ФБР, була того варта. Гувер подзвонив своєму заступникові і сказав:

— Готуйте операцію проти «дикого Білла», досить, загрався!

І коли через кілька місяців люди Донована знову проникли в посольство Франко, машини ФБР оточили приміщення за наказом Гувера і ввімкнули сирени тривоги; агентів ВСС заарештували, операцію по декодуванню шифрів, що мали особливо важливе значення для формування політики США на піренейському напрямку, було зірвано.

Розлючений Донован примчав ранком у Білий дім.

Викликали Гувера; той світився дружелюбністю:

— Дорогий Білл, якби я знав, що в посольстві ваші люди! Я не міг собі уявити, що там працюють хлопці ВСС! Одне ваше слово, і все було б гаразд! Але ви зовсім забули свого давнього вірного друга Гувера…

Примирилися «вороги» лише через кілька місяців, коли Донован дозволив Гуверу дізнатися про ту операцію, з якої взагалі й почалася справжня оперативна робота ВСС за кордоном. Смисл цієї операції Донована полягав ось у чому: після того, як війська англо-американців висадилися в Північній Африці і почали наступ проти армій вермахту, головну увагу як Рузвельта, так і Черчілля було сфокусовано на тому, чи пропустить Франко німецькі війська через Іспанію, чи дозволить рейху вдарити у підчерев'я наступаючим англосаксам, відрізати їх від Північного узбережжя Африки і таким чином позбавити будь-якої підтримки з моря чи збереже нейтралітет. Звичайно, всі симпатії Франко були, як і завжди, на боці Німеччини, але він стояв перед дилемою: пропустивши вермахт, він міг втратити статут диктатора, а його держава перетворилася б в окуповану територію, хоч фюрер запевняв, що жоден німецький солдат не залишиться на іспанській землі; Франко теж розумів, що, відмовляючи Берліну, він — у якійсь мірі — вигравав Лондон, змушуючи англо-американців припинити бойкот режиму і визнати його, Франко, єдиним і законним виразником інтересів іспанської нації. Служби рейху все-таки продовжували натиск, та й у Мадріді було досить таких сил, які ненавиділи західні демократії, вважаючи, що майбутнє світу — лише націонал-соціалістське суспільство.