Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
“Військо козацьке ще під Тернополем, там мусів з ним зійтися хан”. — Осол. 2286 л. 154.
5 червня Кржицкий, секретар королівський, з обозу:
“Язики козацькі розповіли, що Хмельницький між Тернополем і Збаражем стоїть, дуже пильно тримаючи своїх, аби їх і Татар не спостережено; Татари теж пильнують такої ж обережности — близькі тільки чинять екскурсії. Хана чекають що-години”.
Инші язики розповіли, що “Хмель виправив під наше військо полковника Богуна з 10 тис. вибраних людей і 2 тис. Татар, — спробувати щастя — проломити перший лід. Тому король і п. краківський думають перейняти його в дорозі — тільки він десь в Топорівських лісах заховався, хоче на нас несподівано на переправі напасти, як що ми звідси рушимо, - або громити людей, що до нас ідуть. Чи рушитися звідси, ще не рішено: більша частина схиляється до того, щоб післати князя воєводу руського (Ярему Вишневецького), або браславського (Лянцкороньского) з кількома тисячами війська під неприятеля, але пан краківський рішучо тому противиться, і кн. воєвода руський його підтримує, кажучи, що було б дуже небезпечно роздвоювати військо, як на Жовтих Водах. Бо не дай Боже нещастя на тих кілька тисяч, що наперед піде, то й решта війська стратила б серце, бо звичайно дивиться на перші початки як на авспіції.
“Вчора прийшов певний шпиг до старости сокальського (Денгофа), міщанин богуславський — приніс відомість, що Хмель пішов назад до Збаража і там в наших окопах стоїть; орди має не більше над 5-6 тис.; стурбований, що хан до нього не поспішає — сподівається ледве за чотири тижні. Бо хан дивиться, як підуть справи Хмельницькому: каже йому хан доконче перед приходом попробувати з нами воєнного щастя”. Осол. 225 л. 354-5.
8 червня з сокальського обозу:
“2 червня наш козак, ротмистр Янжул з п. полковником Мислішевским привезли 20 козаків, самих реєстрових, погромивши під Почаєвом, недалеко Вишнівця. Було їx 30 з Черкаського полку, йшли в передній сторожі, а за ними йшло 700 козаків під'їзду — але оподаль... Хмель після реляції тих козаків що втікли (з потички) відступив 2 милі назад за Тернопіль і фортифікується коло Збаража, чекаючи хана, що писав йому, аби він без нього на наших не наступав.
“Потім 4 червня п. Каліньский вернувся з під'їзду, теж щасливо відправленого: під Підгірцями побив 2 тис. козаків і сотника привіз, але посіченого, бо наші так розохотилися (ochotni byli), що нікого не хотіли лишати живим. І ту теж ласку божу треба згадати, що хлопи Русь, що замкнулися були в замочку в Підгірцях, вискочили й помагали нашим бити козаків. А тих хлопів козаки хотіли добути тому, що мали богато поживи (legumin).
Друге се — що вже инші не хочуть приставати до Хмельницького, і хлопи мешкають по лісах поробивши засіки. Тому у Хмеля велике збентеженнє.
“Про хана сьогодня чутка, що тільки 20 миль від Хмеля, і вже бито з гармати на тріумф у Хмеля”. — Осол. 2286 л. 155.
9 червня, Мясковский, з обозу:
“Язики щодня, а особливо останній взятий під Вишневцем, рішучо твердять, що Хмельницький помилившися в ріжних своїх замислах і намірах і довідавшися про силу й обережности й. кор. м., вже думає про відступ і поворот на Україну, до Дніпра, і для того відступив під Вишневець, попсувавши і далі псуючи всі переправи, себто перекопуючи греблі там де могла б випасти дорога нам за ним або до нього. Чути, що Полісєм хоче йти, аби нищити всяку живність, забирати худобу і т. д. Татарів на чверть милі від себе не випускає, з двох причин: по перше аби чернь не розбігалася, а друга — аби не дати від них язика про їх мале число. Але ми вже се знаємо, що їx нема понад 5000. Таке ж се тепер чутка принесла, що теперішнього хана Турки силкуються перемінити і тому він боїться вийти з Криму, аби тим часом когось иншого не наставлено на його панство; коли так, то се була б велика ласка божа: мали би сьмо пів побіди!” — Осол. 225 л. 358 об.
“Зізнаннє Мартина козака черкаського — з табору в неділю, і того ж дня взятий, 10 червня”:
“Хмель стоїть на Колодниці, між Збаражем і Вишневцем — нової орди при нім не каже, і про похід хана сумнівається. Хмель стоїть табором не окопаний, через малість орди не думає наступати на військо й. кор. милости. Голод великий в таборі, коней здохлих їдять. З табору чати висилає для борошна, себто для живности — одні до Дубна, инші до Острога. Чули в таборі, що з нашого війська пішов під'їзд під Дубно, з тих полків що пішли на Литву. Були посли до Хмеля, просили помочи, бо не сподіваються витримати. Піших в таборі сила, а як ще зо два тижні постоять, то певно половина буде без коней, бо иншого борошна не мають — мусять коней різати. Сила їх до дому йде; тікали б та каже (Хмельницький) Татарам забирати (втікачів). Нуреддін-солтан зо дві милі від табору стоїть в тилу, к Чолганському Каміню. Оповідає, що чув — мовив нуреддін: “Марушка (татарська назва для жінок, українських і московських) в тім краю худа, ситша на Україні, будемо самі її брати, а битись не будемо, хоч і військо ляцьке наступить, бо від царя не маємо наказу. Коли хан до (з?) Криму не прибуде, вернемо до Криму”. Ніякої стрільби в таборі не було”. — Осол. 225 л. 362-3.
12 червня пише Бжостовский: “Хмельницький зайняв переправи коло Тернополя і коло Вишнівця, під Кремінець посуває свої залоги і розсилає загони по Волини до місточок, відживляючи своє зголодніле військо: забирають худобу, овець, декотрі місточка грабують, як се сталося з Гощею п. воєводи київського; инші палять, і двори також. Орди 10 тис., але хан уже надходить: остерігають, що він тому тиждень був в 35 милях, з ордами. Козаки мали рушити під Дубно, щоб його здобути, і коло Оливи крутяться. Явно з язиків, що на Стир також вислав Хмельницький сильні під'їзди”. — Осол. 225 л. 359 об.
12 червня Красицкий: “Хан, котрого (прихід) ми не вважали певним, вже сполучився з Хмельницьким під Ладижиним; минулого вторка (4 червня) ночував відси миль тридцять і кілька, а в сих днях уже став на місці, де його чекало військо, себто в Вишнівці, як ми думаємо”. Осол. 225 л. 360.
14 червня Мясковский: “Минулого понеділка, себто 10 червня, не дуже втішна відомість прийшла, що Татари з'єднавши ся з козаками під Бродами в неділю вечером несподіваним нападом розгромили дві наші хоругви, богато вбито, инших до неволі забрали... Але що неприятель по поґромі тих хоругов поводився безпечно і дуже необережно, то Яско инакше Ясноборський, вірний козак й. кор. м., в сам час прийшов на постріли і гук стрільби і в нападі вживши звичайної своєї відваги, ударив вночи на неприятеля, що вже тріумфуючи повертав до табору Хмельницького. Розгромив щасливо весь кіш — а там було до 700 чоловіка. Положив богато трупом, вязнів наших пять товаришів відбив, а 5 неприятельських взяв і одного Татарина, Черкеса, дуже раненого, так що й говорити не міг. Здобич велику одібрав: коней, худобу і серебро ламане — видко десь або костели, або замочки шляхетські пограбували. А що найважніше — Татар що там були в розсипку пустив і не дав їм потішитися погромом двох наших хоругов... Тільки того боїмось, що може двох або трьох язиків наших неприятель забрав до татарського коша — бо сьогодня в обід певна відомість прийшла, що хан в суботу на ніч прийшов певно, тому великий тріумф — вистріли з гармат було чути в неприятельскім таборі”. Осол. 225 л. 360.
Зізнання козака, приведеного 19 червня — Василя з Каніва. “Оповідає, що Хмель хоч знав про похід короля й. м. з-під Сокаля, пильнував того, щоб військо не знало. На війну не дуже охочий, рад би замиритися. Пристає на добрий дарунок ханові (Не зовсім ясно: pozwala nuredyn soltana hanowi spory upominek), щоб він відстав від війни, але хан і Татари не хочуть, кажуть: “Коли ти хочеш залишитись, ми тоді сплюндруємо всю Україну, жони, діти і добро козацьке заберемо! Коли хотів згоди, не треба було рушати Орди і хана”. Причина, чому Хмель схиляється до покою — що чернь дуже вмирає. Тиждень тому, себто 12 червня, вислав він на Україну 200 возів з хорими. Про хана відомости, що йде поволі, по півтретя милі, а більше по півтори на день, і дуже богато веде з собою Татар піших.
