Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім - Малик Владимир Кириллович (читать книги онлайн без .txt) 📗

Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім - Малик Владимир Кириллович (читать книги онлайн без .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім - Малик Владимир Кириллович (читать книги онлайн без .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:
*
Князівські усобиці
припинили походи на  поганих.
Сказав-бо брат  брату:
«Се  моє, а те — моє  теж!»
І почали князі про  мале
«се велике» мовити
і самі  на  себе
крамолу кувати.
А погани з усіх сторін
приходять з перемогами
на  землю Руську.
*
О,  далеко залетів сокіл,
птиць б’ючи, — до моря!
А Ігоревого хороброго полку
не  воскресити!
*
І гукнули по  нім  Карна і Жля,
поскакали по  Руській землі,
смерть людям несучи
в полум’янім розі.
І заплакали жони руські,
примовляючи:
«Та вже  ж нам
своїх  милих лад
ні мислю змислити,
ні думою здумати,
ні очима зглянути,
а золота і срібла того
не  мало  потратити!»
*
І застогнав-бо, братіє,
Київ тугою,
а Чернігів — напастьми.
Тоска розлилася
по  Руській землі,
печаль велика тече
серед  землі  Руської.
А князі самі  на  себе
крамолу кували,
а поганії самі,
переможно набігаючи
на  Руську землю,
брали данину —
по  білці  з двору.
*
Тії-бо два  хоробрі Святославичі —
Ігор  та Всеволод —
уже  чвари розбудили,
які  приспав був
Святослав грізний великий київський
силою:
придушив своїми могутніми полками
і харалужними мечами,
наступив на  землю Половецьку,
притоптав горби та яруги,
скаламутив ріки  й озера,
висушив потоки й болота,
А поганина Коб’яка
із Лукомор’я,
від залізних великих
полків половецьких,
ніби  вихор, вирвав!
І впав  Коб’як
в городі Києві,
у гридниці Святославовій.
Тут німці і венеційці,
тут греки і морава
прославляють Святослава,
жаліють князя Ігоря,
що  потопив добро-багатство
на  дні  Каяли, ріки  половецької,
руського золота насипавши.
Тут Ігор-князь
пересів із сідла  золотого
в сідло  невольницьке.
Посмутніли-бо городські заборола
і веселощі зникли...
*
А Святослав мутен сон  бачив
У Києві на  горах...
«Сю  ніч  з вечора
одягали мене, — рече, —
чорною паполомою
на ліжку  тисовім,
черпали мені  синє вино,
з трутом змішане,
сипали мені
з порожніх тулів
язичників-толковинів
крупний жемчуг на  лоно
і ніжили мене...
Уже  дошки без  кніса
в моїм  теремі золотоверхім...
Всю  ніч  з вечора
сіре  вороння
граяло біля  Плісенська,
на  оболоні, де дебрі  Кисані,
і неслося до синього моря...»
*
І сказали бояри князю:
«Уже,  княже, туга  ум полонила.
Се-бо два  соколи злетіли
з отчого стола золотого
пошукати города Тмутороканя
або  напитися шоломом з Дону.
Уже  соколам крильця підрізано
шаблями поганськими,
а самих заковано в пута  залізні!»
*
Темно-бо було  на  третій день:
два  сонця померкли,
оба  багряні стовпи погасли
і з ними молоді місяці —
Володимир та Святослав —
тьмою заволоклися
і в морі  погрузли
на  буйну  радість хиновцям.
На  ріці  на  Каялі
тьма  світ  покрила:
по Руській землі
розпростерлися половці,
як  виводок барсів.
Уже  піднялася ганьба над  славою,
уже  вдарило насилля на  волю,
вже  кинувся див  на  землю...
Се-бо готськії красні діви
заспівали на  березі синього моря:
подзвонюючи руським золотом,
прославляють часи  Бусові,
радіють з помсти за Шарукана...
*
А нам, дружино, не  до веселощів!
*
Тоді  великий Святослав
ізронив золоте слово,
зі слізьми змішане,
і сказав:
«О мої  синовці,
Ігорю та Всеволоде!
Рано почали ви
Половецьку землю
мечами вражати,
а собі  слави шукати!
Та безславно ви  перемогли,
безславно-бо кров поганську пролили.
Ваші  хоробрі серця
з твердого харалугу сковані,
а в одвазі загартовані!
Що  ж ви  заподіяли
моїй срібреній сивині?
А вже  ж не  бачу  я
влади сильного
і багатого, і многовойого
брата  мого  Ярослава
з чернігівськими боярами
та богатирями,
і з татранами,
і з шельбірами,
і з топчаками,
і з ревугами,
і з ольберами...
Вони ж бо без  щитів,
з ножами захалявними,
криком ворогів перемагають,
дзвонячи в прадідівську славу!
Та сказали ви:  «Мужаймося самі!
Колишню славу  собі  присвоїмо
і майбутньою самі  поділимося!»
Та чи  диво  се,  братіє,
старому помолодіти?
Коли сокіл у линьці буває,
то високо птиць побиває:
не  дасть  гнізда свого в обиду!
Та ось  де зло  —
княже мені  непособництво!
Нінащо ся  година обернулася!
Се  ж у Римові кричить люд
під  шаблями половецькими,
а Володимир — під  ранами.
Туга  і тоска сину  Глібовому!»
Перейти на страницу:

Малик Владимир Кириллович читать все книги автора по порядку

Малик Владимир Кириллович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім отзывы

Отзывы читателей о книге Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім, автор: Малик Владимир Кириллович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*