Втрачений символ - Браун Дэн (книги онлайн бесплатно без регистрации полностью .txt) 📗
Моторошна сцена.
А далі — ще гірше.
Коли всі масони зібралися довкола свого убитого брата, прихована камера чітко показала їхні обличчя. І Ленґдон зрозумів, що Пітер Соломон був не єдиним відомим чоловіком у цій залі. Один з присутніх, що дивився на ініціата в труні, мало не щодня з'являвся на екранах телевізорів.
То був відомий американський сенатор.
«О Господи...»
Сцена знову змінилася. Тепер — надворі... Ніч... відеозображення знову стрибає... чоловік іде вулицею, а перед камерою розвіваються його біляві пасма. Ось він завертає за ріг... камера опускається і показує щось у чоловіка в руці... то доларова купюра; великим планом — велика печатка Сполучених Штатів... всевидяче око, незавершена піраміда... і раптом об'єктив від купюри переміщається на схожий силует вдалині... то масивна пірамідальна споруда зі спадистими боками та зрізаним верхом.
Храмовий дім.
Ленґдон відчув, як із глибини душі піднімається холодний страх.
А відео крутилося далі — ось чоловік поспішає до будівлі, йде вгору багатоярусними сходами до велетенських бронзових дверей, розташованих поміж двома сімнадцятитонними сфінксами-охоронцями.
Неофіт входить до піраміди, де здійснюється ініціація.
Темрява.
Вдалині потужно заревів орган... і з'явилося нове зображення.
Храмова зала.
Ленґдон затамував подих.
Порожнеча на екрані сяяла електричними вогнями. А олтар з чорного мармуру, розташований під вікном-стелею, виблискував у місячному сяйві. Довкола олтаря на шкіряних кріслах ручної роботи з горіхового дерева поважно сиділи члени ради з масонів тридцять третього ступеня, які зібралися, щоб бути свідками. Камера повільно і з навмисною ретельністю пройшлася по їхніх обличчях.
Ленґдон закляк, із жахом прилипнувши до екрана.
Хоча він і не здогадувався, що мало відбутися, але побачене цілком вписувалося в загальну канву. Зрозуміло, серед найвідоміших і найуславленіших масонів найбільш потужного і впливового міста у світі цілком логічно перебувало чимало відомих та впливових постатей. Тому серед тих, хто зібрався довкола олтаря — у довгих шовкових рукавичках, масонських фартухах та з блискучими перснями, було декілька наймогутніших людей країни.
Двоє суддів верховного суду...
Міністр оборони...
Голова палати представників...
На екрані з'являлися відомі діячі, і Ленґдонові стало зле від побаченого.
Троє відомих сенаторів...
Міністр внутрішньої безпеки...
І...
Директор ЦРУ...
Ленґдону захотілося відвести погляд, але він не зміг. Сцена не лише заворожувала та притягувала — вона лякала. І йому враз стала зрозумілою тривога і збентеженість Сато.
Потім ця картина перетворилася на одне-єдине шокуюче зображення.
То був людський череп, наповнений темно-червоною рідиною. Цю мертву голову, славнозвісну caput mortuum, подав ініціативі своїми витонченими руками сам Пітер Соломон, і його золотий масонський перстень зблиснув у мерехтінні свічок. Червона рідина виявилася вином... однак вона таки блищала, наче кров. Візуальний ефект виявився моторошний.
«П'яте випивання», — здогадався Ленґдон, бо колись сам читав розповідь про цей священний обряд в «Листах про масонську інституцію», написаних президентом США Джоном Квінсі Адамсом. Але бачити на власні очі, як це відбувається... як за цим спокійно спостерігають найвпливовіші люди Америки... Більш захопливого видовища Ленґдонові не доводилося бачити.
Ініціат узяв череп у руки... і його обличчя віддзеркалилося на гладенькій поверхні вина. «Нехай вино, що я вип'ю, стане мені смертельною отрутою, — заявив він, — якщо я коли-небудь навмисне чи ненавмисне порушу свою обітницю».
Ясна річ, цей ініціат збирався порушити свою клятву так, як ніхто й уявити собі не міг.
Ленґдон навіть думати боявся, що станеться, коли це відео оприлюднять. Усі вимагатимуть пояснень. В уряді зчиниться гармидер, і запанує анархія. Усі радіохвилі заполонять голоси представників антимасонських груп, фундаменталістів та прихильників змовницьких теорій, і всі вони сіятимуть ненависть та страх, закликаючи до нового полювання на відьом.
Істину буде спотворено до непізнаванності, це Ленґдон знав напевне. Як і завжди то було з масонами.
А істина полягала в тому, що зосередженість братства на смерті насправді являла собою оптимістичну хвалу життю. Масонський ритуал був спрямований на те, щоб розбудити людське єство з дрімоти, піднести його з темної домовини необізнаності до світла і дати очі, щоб людина мала здатність бачити. Лише пізнавши смерть, можна повністю пізнати і поцінувати життя. Тільки збагнувши скінченність наших днів на землі, можна усвідомити важливість і необхідність прожити їх із честю та шляхетністю, служачи інтересам своїх ближніх.
Масонські ритуали посвяти вражали і лякали, бо мали перетворювальне значення. Масонські обітниці були такими суворими, бо слугували нагадуванням, що честь людини та твердість її слова — це все, що вона набуває в цьому світі. Масонські вчення були таємничими тому, що призначалися для всіх, мали бути універсальними, всіма зрозумілими. І тому їх поширювали через звичні символи та метафори, що виходили за межі релігій, культур та національностей, створюючи єдину «світову» свідомість братерської любові.
На якусь коротку мить Ленґдон відчув слабку надію. Він спробував запевнити себе, що якщо це відео просочиться до широкої публіки, то вона поставиться до нього толерантно, зрозумівши, що всі ритуали містили в собі дещо, що могло видатися моторошним, коли вирвано з контексту, — зображення розп'яття, юдейський ритуал обрізання, мормонське хрещення померлих, католицьке вигнання бісів, ісламський нікаб, шаманське лікування трансом, юдейський обряд спокутування капарот і навіть фігуральне споживання тіла й крові Христа.
«Це мрійництво, видавання бажаного за дійсне, — подумав Ленґдон. — Звісно, що це відео призведе до хаосу». Він уявляв собі, що станеться, якщо лідерів Росії чи ісламського світу побачать на відео, де вони притискатимуть ножі до оголених грудей, даватимуть страшні клятви, здійснюватимуть удавані вбивства, лягатимуть у символічні домовини і питимуть вино з людських черепів. Всесвітнє обурення буде швидким і приголомшливим.
«Поможи нам, Боже...»
А на екрані ініціат підніс череп до своїх губ. Трохи перехилив його — і відпив вина, скріпивши свою обітницю. А потім опустив череп і кинув погляд на присутніх. Найвпливовіші та найвідоміші люди Америки схвально закивали головами.
«Ласкаво просимо, брате», — сказав Пітер Соломон.
Тільки тоді, коли зображення зникло і екран потемнів, професор збагнув, що він продивився запис на одному подиху.
Сато мовчки простягнула руку, закрила валізку і зняла її з колін Ленґдона. Професор повернувся до неї, аби щось сказати, але не зміг ані слова вимовити. Та йому й не треба було. На його обличчі відбилося розуміння потенційних катастрофічних наслідків оприлюднення цього відео. Сато мала рацію. Сьогодні й справді вибухнула криза, яка загрожувала національній безпеці... Криза незбагненних масштабів.
РОЗДІЛ 118
Із самою лише пов'язкою на стегнах Малах походжав перед візком, у якому сидів Пітер Соломон.
— Пітере, — прошепотів він, насолоджуючись кожною миттю того страху, що він бачив у очах своєї жертви, — ти забув, що маєш іще одну родину — своїх братів-масонів. Я і їх знищу, якщо ти мені не допоможеш.
Соломон, освітлений мерехтінням екрана комп'ютера, що лежав у нього на колінах, був схожий на чоловіка, що впав у ступор.
— Благаю... — нарешті мовив він, затинаючись. — Якщо це відео оприлюднити...
— Якщо? — розсміявся Малах. — Якщо його оприлюднити? — він кивнув на маленький стільниковий модем, підключений до комп'ютера. — Та я уже маю вихід на весь світ.
— Ви не зможете...
«Зможу», — подумав Малах, насолоджуючись жахом в очах Соломона.
