Чужа - Нестеренко Володимир «Адольфич» (книги онлайн бесплатно серия TXT) 📗
МАЛЮК
Гиря, почекаємо, нехай вони звалять.
ГИРЯ
Що з Соплею буде?
МАЛЮК
Вилікують і посадять. Гарно буде поводитися — вийде через півстроку. Так що за кілька років може бути вдома.
ГИРЯ
А чому Карасику не можна було його залишити?
МАЛЮК
Тому що Карасик його добив би.
ГИРЯ
Жартуєш?
МАЛЮК
Ні. Вилікувати не можна без операції, знайти хірурга — важко, простіше добити.
Гиря тихо присвиснув.
ГИРЯ
Що тепер робити будемо?
МАЛЮК
Звалювати якомога швидше, треба паспорт їй зробити. Змиємо паспорт Соплі, переклейку зробимо — і назад на нашій машині, до кордону. До угорського.
ГИРЯ
Ти вмієш паспорти робити?
МАЛЮК
Так.
ГИРЯ
Де навчився?
МАЛЮК
В розвідшколі.
ГИРЯ
(вражено)
Де?
МАЛЮК
В армії.
ГИРЯ
Щось мене там такого не вчили.
МАЛЮК
Тепер іди ти. Назвеш таксисту «Бізнес-центр» — вийдеш, не доїжджаючи кілька кварталів, підеш пішки, впевнишся, що за тобою не стежать, піймаєш друге таксі — і на хату. Повтори адресу.
Гиря повторює адресу.
МАЛЮК
Давай, братило, вали. Дай сигарету.
Гиря дає Малюку сигарету.
Малюк дістає з машини дробовик, викидає один набій, розгризає зубами гільзу, висипає дріб. Вириває фільтр із сигарети, пересипає туди порох з набою. Потім дістає з-під сидіння машини пластикову пляшку з бензином, поливає машину зсередини, запалює сигарету і стромляє її в облиті бензином ганчірки.
Переконавшись, що цигарка тліє, швидко йде в ніч.
Управління поліції. Циган, який був разом з Робо, але утік під час бою, дає свідчення.
ЦИГАН
Одного росіянина я знаю.
ПОЛІЦАЙ
Звідки ти його знаєш?
ЦИГАН
Я впізнав його. Два роки тому він убив трьох циган.
ПОЛІЦАЙ
(недовірливо)
Ти впевнений?
ЦИГАН
Впевнений. Це він.
ПОЛІЦАЙ
Розповідай. Усе докладно розповідай.
ЦИГАН
Цигани забрали проституток, вони приїхали з росіянами, стали на наші місця, в готелі.
ПОЛІЦАЙ
(киває)
Далі, далі.
ЦИГАН
Росіяни знайшли проституток, побили цигана, що був з ними, забрали жінок. І на другий день ми зустрічались. Росіяни приїхали на двох машинах — вісім чоловік. Їхній бос почав розмовляти з Тонгом — і почали сваритися. Тонг сказав, що росіяни повинні платити циганам.
ПОЛІЦАЙ
(збуджено)
Цей росіянин — бос?
ЦИГАН
Ні. Цей росіянин вбивця. Коли його бос закрив обличчя руками — цей почав стріляти, вбив Тонга, ще двох.
ПОЛІЦАЙ
Дуже добре. А ти що тоді робив?
ЦИГАН
За кермом був, у машині.
ПОЛІЦАЙ
А зараз що робив?
ЦИГАН
Коли я його впізнав, хотів сказати Робо, але не встиг. Потрібно було віддати йому цю трикляту відьму. Я не встиг попередити — росіянин знову розпочав стрілянину. Я впав і відповз під машину, в тінь — тому живий.
ПОЛІЦАЙ
Яку відьму потрібно було віддати?
ЦИГАН
Ту, що Робо купив у росіян.
ПОЛІЦАЙ
Сиди тут, я зараз доповім генералу.
Поліцай виходить, залишивши двері кабінету відчиненими, видно циган, які стоять уздовж стін у коридорі, руки на стінах, по коридору походжає поліцай у формі, зупиняється біля дверей кабінету і стежить за циганом, що розговорився.
За кілька хвилин перший поліцай повертається.
ПОЛІЦАЙ
Ходім до генерала. Дивись, говори з ним ввічливо, а то генерал суворий, може на місяць на нари спровадити.
Квартира, дуже скромна, майже немає меблів, старий телевізор, завішені вікна, горить маленька лампа, котру поставили на ліжко.
В кімнаті Шустрий, він перевіряє тайники, про які казав Малюк, дістає гроші з туалетного бачка, з віконного карниза.
Перераховує гроші, ховає їх до кишені. Трішки подумавши — виймає з кишені й кладе на стіл. Потім дістає вальтер, заряджає магазин набоями, які дістає з кишені. Кладе вальтер на стіл, на гроші.
З ванної чути шум води, потім двері відчиняються і входить Чужа. Вона випрала одяг і завернулась у простирадло. Викручений одяг розвішує по батареях.
ШУСТРИЙ
Ти чого прання влаштувала? Раптом зараз валити будемо?
ЧУЖА
Не будемо. Я місяць не милася, смерділа вся. Малюк приїде, скаже, що робити. До того часу шмаття висохне.
ШУСТРИЙ
Як же ти працювала? Немита? Клієнти не скаржились?
ЧУЖА
Ніяк. Я й не працювала. Слухай, як тебе звати?
ШУСТРИЙ
Євген.
ЧУЖА
А я Анжела.
ШУСТРИЙ
А Чужа чому?
ЧУЖА
Та хуй його знає. Прилипло прізвисько. Напевне, тому, що ми з Артуром без мами-тата, чужі діти. А тебе Шустрим дражнять?
ШУСТРИЙ
Ну.
ЧУЖА
Чому?
ШУСТРИЙ
Колись звірів на базарі били — вони платити відмовились, мандарини-апельсини, я тоді малоліткою був, — то допоки з ними хуярились, я ще шапки пижикові зі звірів назбивав. Так і прибіг після погрому — весь в крові, звір гирею влучив у ніс, на голові шапка, в руках дві. Від мусорів через паркани стрибав, але шапки не кинув. Рашпіль, як побачив, — іржав шо кінь. Дав поганяло.
ЧУЖА (сміється, у неї приємний, мелодійний сміх)
Красень, Шустрий. Слухай, а звідки ви з Малюком тут взялись?
ШУСТРИЙ
А тобі яке діло?
ЧУЖА
Як це «яке»? Ви ж мене врятували. Ця мерзота циганська мене там забила б до смерті, у себе в підвалі.
ШУСТРИЙ
Рашпіль прислав.
ЧУЖА
За мною?
ШУСТРИЙ
