Сині етюди - Хвильовий Микола Григорович (читать лучшие читаемые книги .TXT) 📗
А от дискусія (в печінках сидить!).
Є ходяча фраза: треба бути начеку і не забувати про чеку.
Зробили перефразовку.
- Дискусія - це бути начеку, щоб не попасти в секретарську чеку.
Товариш Жучок каже:
- Сьогодні вечір дискусії!
Ми:
- О-ох! У печінках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос).
- Товаришу! Дайте мені на хвилину «Азбуку комунізма».
- Ах, нє мєшайтє, товаріщ. От я і забил: как ето? Фу, чорт. Значіт, капіталізм імєєт трі прізнака: найомний труд... найомний труд... найомний труд...
Хтось підказує:
- Монополізація стредств проізводства. І...
- І ідіте ви к чорту, сам прекрасно знаю.
...А от на другім краю:
- Комедія! Как все заволновалісь. Товаріщ Ларіков, неужелі ви нє волнуєтесь? Нє вєрю. Нє повєрю, чтоб ви всьо зналі. Це до одного з тих, що все знають:
- Ну от, єслі ви всьо знаєте, скажіте: когда Тьєр разбіл велікую французскую комуну - в 71 ілі в 48 году. А? От скажіте.
- А ви, товаріщ Молодочков, не хітрітє, нє випитивайтє, скажіте просто, что ви не знаєте. І тогда я вам скажу.
Молодчіков червоніє, і я червонію, і багато з нас червоніє, бо більшість із нас - це ті, що нічого не знають, але цього ні в якім разі не скажуть.
- Це ж дурниці - ці дискусії, наче ми шкільники.
- І правда. На чорта це? Це ж буржуазна метода освіти. Не достає ще екзамена з інспектором. Іще чути:
- Да, наконєц, дайте мнє на мінуту «Азбуку комунізма".
- Фу, чорт, снова забил. Капіталізм імєєт трі прізнака: монополізація проізводства... монополізація проізводства...
- От бачите, все ж одно не знаєте.
- Ах, оставьтє мєня, товаріщ...
Нарешті вечір.
Так: за вікном, як і в інших моїх оповіданнях (не всіх),- громи гармат, а десь у травах, а потім на дорозі - кавалерія. Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може, ворожа кавалерія, може, рейд.
І хтось тихенько за травами - «може, завтра тут, де ми сидимо, будуть папірці, ганчірки й дух порожнечі, дух побігу, дух крови».
Але те забувається.
...Доповідач скінчив.
Товариш Жучок:
- Ну, товаришу Бойко, все-таки я нічого не зрозуміла. При чому тут діалектика, коли сказано історичний матеріялізм? Ви як думаєте?
- Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав.
Товариш Жучок очі драконом:
- Як голова нічого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати.
Ми говорили, ми плутались (з нами іноді бувало навіть дурно). А все це називалось дискусія. Товариш Жучок казала:
- Дзуськи! Не так. Ану ви, товаришу Молодчіков?
Вона рішуче входила в роль педагога.
А ми бісились, бо в нас було самолюбство. Ми обурювались на нашу бувшу кухарку, на сьогоднішнього секретаря ком'ячейки - на «кота в чоботях».
...Потім вона бігала, метушилась, збирала жінок, улаштовувала жіночі зібрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки (Ленін сказав).
Кричали:
- Геть сем'ю!
- Хай живе холоста женщина!
А для плодючої женщини казали:
- Хай буде інтернат, хай будуть спільні прачешні й т. д., й т. інш.
- ...Товаришу Жучок, можна двох любити?
- Це залежить від того, як ви знаєте історичний матеріалізм. Я його погано знаю, а тому й «воздержуюсь».
Так от -
- багато я написав би ще про товариша Жучка, і це заняття вельми цікаве. Та, бачите, зараз пів на п'яту, і мені треба вже спішити на партзібрання, бо там -
- товариш Жучок № 2, а це значить... проте коли ви партійний, то ви самі знаєте, що це значить.
Вона написала так:
«Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, здається, післязавтра будете вже в Таращанськім полку, а я зараз буду в резервній кінноті: там щось махновщина, треба поагітувати. Може, ніколи не побачимось, так я вас хочу попрохати: не гнівайтесь на мене за дискусію. Я знаю, у вас - самолюбство, але в нас - темнота. А поскільки диктатура наша... Словом, ви мене розумієте: нам треба за рік-два-три вирости не на вершок, а на весь сажень. З комуністичним привітом. Жучок».
Але вона сьогодні не поїхала, і ми ще побачимось.
Побачились от де.
Уявіть - порожня школа, політвідділ. По кутках, на столах сплять. Це муралі революції. Частина з них поїде в полки, подиви, частина ще буде тут, а потім теж поїде в полки, в подиви.
Це бурса революції.
...Було зоряно, а потім стало темно - пройшли хмари.
...Побігла мжичка.
Мжичило, мжичило, і чогось було сумно тоді. Хотів скоріш заснути.
Але в кутку часто підшморгували носом і не давали спати.
- Товаришу, не мішайте спати!
...Мовчанка.
Мжичка тихо, одноманітно била у вікно. Хотілось, щоб не було мжички й не торохкотіли підводи: нагадували важку дорогу на Москву - іти на Москву, на північ від ворожих рейдів.
- Товаришу, не мішайте спати.
Мовчанка.
...Ви, мабуть, уже знаєте, що то товариш Жучок підшморгувала.
Вона підійшла до мене.
- Ходімте!
Я здивовано подивився на неї.
...Вийшли на ґанок.
Була одна сіра дорога в нічний степ, і була мжичка.
- Ви плакали?
- Так!..
І засміялась:
- Мені трішки соромно... знаєте... буває.
І розказала.
Тоді я взнав, що товариш Жучок, хоч і жучок, і «кіт у чоботях», але і їй буває сумно й буває не буває:
- Дзуськи!
Тоді мені кирпатенький носик розказав, що їй не 19, як ми думали, а цілих 25 літ, що в неї вже було байстря і це невеличке байстря -
- повісив на ліхтарі козак.
Це було на Далекім Сході, але це й тепер тяжко. Це було на Далекім Сході, коли вона пішла по дорозі за отрядом. А то була козача помста.
...Я згадав сніговий степ.
...Ішла мжичка.
...Була одна сіра дорога й темні силуети будівель.
А втім, це не диво, що дитину на ліхтарі повісили: було ще й не таке.
Я не збираюсь у вас викликати сльозу.
А от маленький подвиг - це без сумніву. А чий? -
- Ви подумайте.
...Товариш Жучок № 2,
№ З,
№ 4,
і не знаю, ще скільки є.
Товариш Жучок № 1 нема.
Зник «кіт у чоботях» у глухих нетрях республіки.
Зник товариш Жучок.
...Ходить «кіт у чоботях» по бур'янах революції, носить соняшну вагу, щоб висушити болото, а яке - ви знаєте.
Так:
- піп охрестив Гапка (глухе слово, а от гаптувати - вишивати золотом або сріблом - це яскраво).
Ми назвали -
- товариш Жучок.
А історія назве -
- «кіт у чоботях».
Кіт у чоботях - тип. Точка. Коротко. Ясно.
Все.
ЮРКО
На Донеччині - завод.
Уночі над заводом темно й недосяжно думає небо. Проливається на небо золото золотого шлаку - тоді в посьолку сниться...
На нічній зміні були: Остап, Юрко. Юрко: гори Юри (Швайцарія), юрта, за юртою тайга - холодна, в снігах: бори, бори, і нема їм краю.
Був Перекоп; а після Перекопу Юрко сказав:
- Або в завод, або за кордон революцію робити.
Послали в завод.
Уночі над заводом, мабуть, проходять хмари; коли з півночі - відходять до моря, коли зі сходу - на запорізький степ.
...Цех. Вийшли. Пізно.
Мовчазно шуміли машини в таємнім напруженні. Зникали постаті за машинами: носили залізо. З гасом стояв дух заводської ночі - глибокої, як море біля японського берега.
Ішли: Юрко, Остап - люди однакові, люди різні. (Проходили дні - холодні й теплі, близькі, далекі... люди однакові, люди різні).
Над посьолком люкс, над заводом ніч. Що думає ніч?
Остап брав великі кроки, Юрко відставав. Дивився на саженну постать Остапову...
- ...Так, як почнеш шукати правди, то, гляди, і залізеш у кривду. А чоловік я темний, хоч і пролетаріат. Ну, а Наталка хай ходить до вас, я нічого не імію. Лиш би не в шалапути, не люблю я їх: по-свинячому шукають правди, богородиць наробляють - один розбрат.
...Одчинить двері Наталка, трішки заспана, теплий жіночий дух від неї. У неї ноги трішки колесом і, як у молоденької дівчини, зітхання.