Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
топис Самовидця» вперше опубліковано у 1878 році, у 1971 році
його перевидано в Києві. Вважається найбільш повним і вірогід-
ним джерелом з історії України періоду 1648-1702 років.
572
10Граб'янка Григорій Іванович (р.н. невід.-близько 1737) — український
козацький літописець.
У
1686
року був на службі
у козацькому війську. Займав посади гадяцького полкового оса-
вула, обозного, судді, з 1729 року став полковником. Учасник ба-
гатьох походів і битв. У 1723 році клопотався в Петербурзі перед
Петром I про ліквідацію Малоросійської колегії та відновлен-
ня виборів гетьмана, за що був ув'язнений у Петропавловсь-
ку фортецю. Після смерті Петра I (1725) повернувся в Україну.
Брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 років. Помер
від ран. Автор історичного твору, відомого як «Літопис Григорія
Граб'янки» (1710). Твір охоплює період 1648-1708 років, у ньому
проводиться думка про історичну, правову й суспільно-політич-
ну самобутність українських козаків.
11Величко Самійло Васильович (1670-після 1728) — укра-
їнський козацький літописець. Служив у Генеральній військовій
канцелярії. Автор тритомового твору «Сказаніє о войне козац-
кой з полякамі...» (1720), який охоплює події української історії
1648-1700 років.
12Ганнібал (247 або 246 р. до н.е.-183 р. до н.е.) — полководець
і державний діяч Карфагена, один із видатних стратегів старо-
давнього світу. Під час 2-ї Пунічної війни (218-201) карфагенсь-
ке військо на чолі з Ганнібалом у 218 р. до н.е. здійснило перехід з
!спанії через Альпи до !талії, де здобуло перемогу над римським
військом при річках Треббії і Тиціні (218), біля Тразіменського
озера (217), при Каннах (216). Після 212 р. до н.е. ініціатива у війні
перейшла до римлян. У 202 р. до н.е. військо Ганнібала було зни-
щено. Карфаген був змушений укласти з Римом мир. Після війни
до 195 р. до н.е. очолював управління Карфагеном.
13Чінгізхан (близько
1155-1227)
—
засновник єдиної Мон-
гольської держави, полководець. На початок 1204 року загарбав
великі території і очолив усіх монголів. У 1206 році його проголо-
сили великим ханом. У 1207-1211 роках він підкорив народи Си-
біру і Східного Туркестану, а у 1211-1215 роках — Північний Ки-
тай. У 1221 році військо Чінгізхана пройшло через Азербайджан і
Грузію і дійшло до Криму, у 1223 році здійснило похід на давньо-
руські землі і завдало поразки давньоруським князям (Мстислав
Мстиславович Відважний, Данило Романович Галицький та інші)
573
і половцям на річці Калка (нині Кальчик, притока річки Кальміус
на території Донецької області).
14Тамерлан
(1336-1405)
—
середньоазіатський державний
діяч і полководець. У 1370 році перейняв на себе титул еміра і
став правителем Мавераннахра. Столицею держави Тамерлана
був Самарканд. Внаслідок трьох походів (1389, 1391, 1394-1395)
розгромив Золоту орду. У кінці правління його держава включа-
ла Мавераннахр, Хорезм, Хорасан, Закавказзя, Гран і Пенджаб.
Похід на Китай, розпочатий у 1404 році, через смерть Тамерлана
був припинений. Похований у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді.
15Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) — український
історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник. Закінчив
Харківський університет (1881), академік Академії наук України
(1929). Більшість праць присвятив історії Запорізької Січі: «За-
поріжжя в залишках старовини та переказах народу» у 2-х то-
мах (1888), «!сторія запорізьких козаків» у 3-х томах (1892-1897),
«Лван Дмитрович Сірко — славетний кошовий отаман війська за-
порізьких низових козаків» (1894), «Вільності запорізьких коза-
ків» (1898), «До історії степової України» (1929) та інші. Його вірші
увійшли до збірки «Вечірні зорі» (1910). Написав роман «За чу-
жий гріх» (1907), повісті «Де люди, там і лихо» (1911), «Поміж па-
нами» (1911).
16Конде Луї ІІ Бурбон (1621-1686) — французький полково-
дець, принц. У період Тридцятилітньої війни 1618-1648 років фран-
цузькі війська на чолі з Конде одержали низку перемог: при Рокруа
(1643), Фрейбурзі та Ньордлінгені (1644-1645), Дюнкерку (1646),
Лансі (1648). Ці перемоги прискорили укладання Вестфальського
миру 1648 року. Конде особисто знав Богдана Хмельницького.
17Дюнкерк — портове місто на півночі Франції. Засноване у
Х столітті на березі протоки Па-де-Кале, яка разом з протокою
Ла-Манш з'єднує Північне море з Атлантичним океаном.
18Яничари — регулярна турецька піхота. кнувала з 2-ї поло-
вини ХП/' століття до 1826 року.
19Курінь — велика довгаста будівля, в якій жили запорізькі
козаки в Січі.
20Каменецький кат — так називали козаки турецького султа-
на за руйнування Кам'янця-Подільського.
574
21Терещенко Микола Іванович (1898-1966)
— український
письменник і перекладач. Навчався в Київському політехнічно-
му інституті (1917-1922). Друкуватися почав у 1918 році. Твори:
«Лабораторія» (1924), «Поеми» (1935), «Дівчина з України» (1942),
«Серце людське» (1962) та інші. Перекладав твори французьких,
білоруських і російських поетів. У 1961 році в журналі «Всесвіт»
(№№3, 6, 9, 12) з «Антології французької поезії» в перекладах і
переспівах Миколи Терещенка надруковані поезії 65 французь-
ких поетів з їхніми творчими біографіями.
22Чайка — річкове веслове дерев'яне судно запорізьких коза-
ків ХУІ-ХУП століть, пристосоване для морських походів. Осна-
щувалося 12-15 парами весел та змінною щоглою заввишки до
4 метрів з прямим вітрилом, яке ставили при попутному вітрі.
Довжина до 20 метрів, ширина 3-4 метри, екіпаж 50-70 козаків.
Озброєння: 2-6 легких гармат (фальконетів).
23Августа 1 дня — за старим календарним стилем.
24Ц.п.в. — царська пресвітла величність.
25Рішельє Арман Жан дю Плессі (1585-1642) — французь-
кий державний діяч, кардинал з 1622 року, герцог з 1631 року, іде-
олог абсолютизму. У 1624-1642 роках очолював королівську раду,
був фактичним правителем Франції. Зміцнюючи абсолютизм,
ліквідував політичну організацію гугенотів та припинив свавілля
феодальної знаті, жорстоко розправлявся з повстаннями селян,
зміцнив централізацію країни. Реорганізував державний апарат,
підвищив статус королівських службовців. Сприяв розвитку ма-
нуфактур, торгівлі, підвищенню культури, колонізації Канади.
У 1635 році заснував Французьку академію. Вів боротьбу проти
гегемонії Габсбурґів у Європі. За його ініціативи Франція з 1635
року прийняла участь у Тридцятилітній війні 1618-1648 років та
очолила антигабсбурзьку коаліцію. Основні принципи політики
абсолютизму виклав у своєму «Політичному заповіті».
26Мазаріні Джуліо (1602-1661)
— французький державний
діяч. Син сицилійського дворянина. З 1640 року на службі у Фран-
ції. З 1641 року — кардинал. З 1643 року — перший міністр фран-
цузького уряду, фактичний правитель країни за часів короля
Людовіка XIV. Запроваджував політику зміцнення абсолютизму.
Жорстоко придушив низку народних повстань та змову феодаль-
575
ної знаті у 1643 році. У 1648-1653 роках вів боротьбу з Фрондою —
політичним рухом проти абсолютизму. У зовнішній політиці на-
магався установити гегемонію Франції в Європі.
27Флейт
—
морський трищоглий вітрильник Нідерландів
XVI-XVIII століть. У військовому флоті застосовувався як транс-
