Ті, що співають у терні - Маккалоу Колін (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
— За те, що прислали Ральфа. Ви, напевне, знали, що після цього я залишу Люка, тож спасибі вам і за це, моя люба. О, ви навіть не уявляєте, як це мені допомогло! Знаєте, до приїзду Ральфа я вирішила було залишатися з Люком. Але тепер я повертаюся на Дрогеду і більше ніколи й нікуди звідти не поїду.
— Я страшенно не хочу, щоб ти їхала, а ще більше я не хочу, щоб звідси їхала Джастина, але я рада за вас обох, Меґі. Люк ніколи не дасть тобі нічого, крім нещастя.
— А ви знаєте, де він є?
— Щойно повернувся з цукроочисного заводу в Сіднеї. Рубає тростину поблизу Інгема.
— Попередьте його, що я приїду з ним побачитися. І, хоч як би мені не було огидно, переспати з ним.
— Що?
Очі Меґі засвітилися.
— У мене двотижнева затримка, а в мене ніколи не буває затримок навіть на день. Востаннє це трапилося тоді, коли ми зачали Джастину Я вагітна, Енн, я точно знаю, що вагітна!
— О, Боже! — охнула Енн, поглянувши на Меґі так, немов ніколи не бачила її раніше. Втім, такою вона її, можливо, ще не бачила. Вона облизала пошерхлі губи і, затинаючись, сказала:
— Це може бути фальшива тривога.
Та Меґі впевнено похитала головою.
— Ой, ні! Я вагітна. У кожної жінки свої ознаки.
— Нічогенька халепа, якщо ти й справді вагітна, — промимрила Енн.
— О, Енн, не будьте сліпою! Невже ви не бачите, що це означає! Я ніколи не матиму Ральфа, і я завжди знала, що ніколи не матиму його. Але ж він буде зі мною, буде! — Меґі розсміялася і стиснула Джастину так міцно, що Енн перелякалася, що мала заверещить, але дивно — вона не заверещала. — Я маю ту частину Ральфа, яку ніколи не матиме Церква, ту його частину, яка продовжує рід із покоління в покоління. Завдяки мені він житиме далі, бо я знаю, що у мене буде син! А у цього сина будуть свої сини, і сини синів — тут я випередила самого Господа Бога! Я кохала Ральфа з десяти років і, напевне, кохатиму його й тоді, коли мені буде сто. Але хоча він не мій, його дитина буде моєю. Моєю, Енн, моєю!
Пристрасть та піднесення поступово вщухли; і вона знову стала колишньою, добре знайомою Меґі, тихою й милою, але з досить помітною струною залізної непохитності, що давала їй здатність протистояти значно більшим труднощам. Енн замислилася — невже це сталося лише тому, що я послала на острів Метлок Ральфа де Брикасара? Хіба ж це можливо, щоб хтось отак різко змінився? Енн так не думала. Напевне, ця риса була притаманна Меґі, про її існування і не підозрювали. У характері Меґі була не тоненька залізна струна — то була справжня сталева линва.
— Меґі, якщо ти мене хоч трішки любиш, пообіцяй, що дещо затямиш заради мене, гаразд?
Великі сірі очі звузилися до щілинок і хитро зблиснули.
— Що ж спробую!
— Коли я прочитала усі свої книжки, то взялася за фоліанти, що їх зібрав Людді, й за багато років перечитала їх майже всі. Особливо мені сподобалися книги з древньогрецької міфології, вони мене заворожили. З цих книг випливає, що древні греки знали все про все і для кожного явища чи предмета мали конкретне слово; немає такої життєвої ситуації, для якої вони не мали б чіткого визначення та опису.
— Знаю. Бо й сама прочитала багацько книжок Людді.
— Тоді ти маєш знати. Греки стверджують, що коли щось любиш поза межами здорового глузду, то це гріх проти богів. І пам’ятаєш, там йдеться, що коли когось кохають наперекір здоровому глузду, боги стають ревнивими і знищують об’єкт кохання у розквіті сил. У цьому — важливий урок та істина, Меґі. Любити так сильно — це богохульство!
— Богохульство, Енн! Ось де ключове слово — богохульство! Але я не любитиму сина Ральфа богохульно. Я любитиму його з непорочністю Святої Богородиці.
У карих очах Енн палахкотів смуток.
— Зрозуміло, але чи любила сама Богородиця непорочно? Бо об’єкт її кохання був знищений у цвіті літ, хіба ж ні?
Меґі поклала Джастину в колиску.
— Чому бути, того не минути. Я не можу мати Ральфа, але я можу мати від нього дитину. І я почуваюся так, немов… Мені здається, що в моєму житті з’явилася мета! Оце й було найгіршим за останні три з половиною роки — мені здавалося, що я живу безцільно! — Вона всміхнулася і її обличчя осяв вираз рішучості.
— Я захищатиму цю дитину всіма доступними мені засобами, у що б це мені не вилилося. І найперше — ніхто, включно з Люком, не має права вказувати мені, яким ім’ям я маю назвати майбутню дитину. Бо це моє право. Мене нудить від одної лише думки про необхідність переспати з Люком, але я зроблю це. Я пересплю з самим дияволом, аби тільки він забезпечив майбутнє цієї дитини. А потім я повернуся додому, на Дрогеду, і, сподіваюся, більше ніколи Люка не побачу. — Меґі повернулася від колиски. — Ви з Людді приїдете провідати нас? На Дрогеді завжди знайдеться місце для друзів.
— Раз на рік — скільки ми живі будемо. Нам із Людді дуже хотілося б бачити, як зростає Джастина.
Лише думка про майбутню дитину Ральфа підтримувала хитку хоробрість Меґі, коли невеличкий вагон-мотор, погойдуючись і посмикуючись, долав довгі милі до Інгема. Якби не впевненість у тому, що в її лоні зростає нове життя, то секс із Люком здався б їй найбільшим гріхом проти самої себе; але заради Ральфової дитини вона була готова зійтися із самим дияволом.
Вона знала, що з практичної точки зору це теж нелегко. Але вона накреслила план майбутніх дій так ретельно, наскільки дозволяв їй максимум власної проникливості, і, як це не дивно, з допомогою Людді. Від нього нічого не приховати — надто вже розумний та проникливий він був, та й користувався необмеженою довірою Енн. Він із сумом поглянув на Меґі, похитав головою і дав їй прекрасну пораду. Ясна річ, про справжню мету візиту Меґі до Люка нічого не говорилося, але Людді, як і більшість людей, які читали розумні фоліанти, легко додав два до двох.
— Не треба казати Люку, що ти збираєшся кинути його, коли він зморений повернеться від своєї тростини, — делікатно зауважив Людді. — Буде значно краще, якщо ти підловиш його у доброму гуморі, еге ж? Тож найкраще побачитися з ним увечері в суботу або вранці у неділю, коли скінчиться його тижнева зміна на кухні. Розповідають, що Люк — найкращий кухар серед рубачів, він навчився куховарити ще тоді, коли був жалюгідним стригалем-початківцем, а стригалі набагато вимогливіші їдоки, аніж рубачі. Тобто я хочу сказати, що кухонна зміна — це для нього, наче відпочинок, бо куховарить він граючись. Отже, пояснюю ще раз, Меґі: новиною про майбутню дитину Люка треба ошелешити тоді, коли він почуватиметься пречудово після тижня, проведеного на кухні.
Останнім часом Меґі думала, що вона давно розучилася червоніти; вона незмигно дивилася на Людді, й жодного разу навіть не зашарілася.
— А ви не могли б дізнатися, в який саме тиждень Люк куховаритиме? Якщо ж ви не зможете, то як це зробити?
— Та все буде в ажурі! — бадьоро відповів Людді. — Я неодмінно дізнаюся. Бо повсюдно маю багато нашорошених вух та завидющих очей.
У суботу підвечір Меґі приїхала до Інгема і влаштувалася в готелі, який видався їй більш респектабельним. Усі міста півночі Квінсленду мають по готелю на кожному розі в кожному кварталі. Залишивши свою невеличку валізку в номері, вона пройшла до похмурого фойє, щоб знайти там телефон. У місто на тренувальний матч приїхала команда гравців у регбі, й вони групками вешталися коридорами — напівголі, напідпитку, а забачивши Меґі, вітали її появу гучними привітаннями, поплескуючи її по спині та сідниці. Поки Меґі добралася до телефону, вона тремтіла від страху — вся ця авантюра здавалася їй суцільним кошмаром. Але, долаючи гамір та відвертаючи погляд від п’яних пик футболістів, вона примудрилася таки додзвонитися на ферму Брауна, де Люк рубав цукрову тростину, і попросила передати, що до Інгема приїхала його дружина і хоче з ним побачитися. Переляк на її обличчі змусив господаря готелю провести її до номера і почекати, поки Меґі замкнеться на ключ.
