Доктор Сон - Кінг Стівен (смотреть онлайн бесплатно книга TXT) 📗
— Що це було? Що це збіса таке бу…
Крук загарчав:
— Ні, сучко! Ні!
Він хитнув пістолет назад на Абру і зразу ж відчув, що її контроль зсунувся. Це той удар в скроню. Крук побачив збентеження і страх в її очах і дико зрадів.
«Мушу вбити її. Не можу подарувати їй другого шансу. Але тільки не пострілом в голову. В живіт. І тоді я висмокчу її ду…»
Біллі плечем двигонув Крука в бік, пістолет смикнувся вгору і знову вистрелив, цього разу пробивши дірку в даху просто в Абри над головою. Перш ніж Крук устиг його знов опустити, величезні руки вхопили його за зап’ястя. У нього вистачило часу усвідомити, що його суперник приклав зараз лише дрібку сили з тієї, що мається під його орудою. Паніка відімкнула величезні, либонь, навіть незнані резерви. Цього разу, коли пістолет повернувся на Крука, його зап’ястки хруснули, мов пучечки гілочок. На мить він побачив одне чорне око, що дивилося вгору на нього, і в нього вистачило часу на єдину думку:
(«Розі, я кохаю те..»)
Сліпучо-білий спалах, потім темрява. За чотири секунди від Татка Крука вже не залишилося нічого, крім його одягу.
7
Духоголовий Стів, Червона Баба, Кривий Член і Скнара Ґ грали якусь хаотичну партію в канасту[372] в «Баундері», який був спільним житлом Брудного Філа й Скнари, коли почали лунати крики. Всі четверо були на нервах — всі Правдиві перебували в напруженні, — тож зразу кинули свої карти і побігли до дверей.
Всі висипали зі своїх кемперів і автодомів подивитися, в чому справа, але всі зупинилися, побачивши Розу Циліндр, яка стояла в яскравому жовто-білому світлі ліхтарів, що оточували «Оверлук Лодж». Очі в неї були безумні. Вона смикала себе за волосся, немов пророк зі Старого Заповіту, мордуючись якимсь злим видінням.
— Та курв’яча мала сука вбила мого Крука! — пронизливо лементувала вона. — Я вб’ю її! Я ВБ’Ю ЇЇ І З’ЇМ ЇЇ СЕРЦЕ!
Зрештою вона впала на коліна, ридаючи собі в долоні.
Весь Правдивий Вузол стояв ошелешений. Ніхто не знав, що казати або робити. Нарешті Тиха Сарі пішла до неї. Роза з силою відштовхнула її геть. Сарі упала на спину, підвелася і негайно знов повернулася до Рози. Цього разу Роза поглянула вгору і побачила свою самозвану втішницю, жінку, яка цього неймовірного вечора також втратила когось їй дорогого. Вона обняла Сарі так сильно, що Правдиві навкруг них почули, як в тієї затріщали кістки. Але Сарі не пручалася, і невдовзі обидві жінки, допомагаючи одна одній, підвелися на рівні. Роза перевела погляд з Тихої Сарі на Велику Мо, потім на Важку Мері й Мітку Чарлі. Було таке враження, ніби вона їх уперше побачила.
— Ходімо, Розі, — промовила Мо. — У тебе стався шок. Тобі треба ля…
— НІ!
Вона відступила від Тихої Сарі й ляснула себе долонями по обличчю таким потужним подвійним сплеском, що з голови в неї злетів циліндр. Вона нахилилася його підняти, а коли знову роззирнулася навкруги на Правдивих, трохи здорового глузду вже повернулося до її очей. Вона подумала про Дизеля Даґа і ту команду, яку була послала зустріти Татка з дівчинкою.
— Мені треба зв’язатися з Дизом. Сказати, щоб він з Філом і Енні розвертались назад. Нам треба бути разом. Нам треба прийняти духу. Багато духу. Щойно ми зарядимося, ми дістанемо ту курву.
Вони тільки дивилися на неї, з обличчями стривоженими, непевними. Вигляд тих переляканих очей і тупих роззявлених ротів її збісив.
— Ви сумніваєтеся в мені? — Тиха Сарі підібралася їй під бік. Роза відштовхнула її з такою силою, що Сарі знову мало не повалилася. — Хто сумнівається в мені, нехай вийде наперед.
— Ніхто не сумнівається в тобі, Розі, — почав Духоголовий Стів, — але, може, нам варто облишити це. — Він говорив обережно й намагався не зустрітися з Розою очима. — Якщо Крук дійсно пропав, це значить п’ятеро мертвих. Ми ніколи не втрачали п’ятьох за один день. Ми ніколи не втрачали навіть дв…
Роза зробила крок вперед, і Стів миттю відступив назад, зіщулившись так, що плечі прикрили йому вуха, наче дитина, яка чекає удару.
— Ви хочете тікати від одної духоголової дівчинки? Після всіх цих років ви хочете підібгати хвости й тікати від якоїсь мугирки?
Ніхто їй не відповів, Стіву хотілося цього найменше, але Роза побачила правду в їхніх очах. Вони дійсно боялися. Вони мали багато добрих років. Жирних років. Років легкого полювання. Тепер вони наштовхнулись на когось, хто має не тільки екстраординарний дух, але й знає про них, хто саме вони такі і що вони роблять. Замість мститися за Татка Крука — який опліч Рози провадив їх крізь добрі й погані часи, — вони бажали забрати собі між ноги хвости і зі скавчанням бігти геть. Цієї миті їй хотілося вбити їх усіх. Вони це відчули і посунулися, човгаючи, далі, звільняючи перед нею простір.
Всі, окрім тихої Сарі, яка дивилася на Розу, немов загіпнотизована, з відпалою щелепою. Роза вхопила її за хирляві плечі.
— Ні, Розі! — пискнула Мо. — Не роби їй боляче!
— А ти як, Сарі? Мале дівчисько винна у вбивстві жінки, яку ти кохала. Ти теж хочеш втекти?
— Ніп, — відповіла Сарі. Очі її дивилися вгору, в Розині очі. Навіть зараз, коли геть усі дивилися на неї, Сарі здавалася лише трохи істотнішою за тінь.
— Ти бажаєш відплатити?
— Тап, — сказала Сарі. А тоді: — Віплапипи.
У неї був тихесенький голос (майже безголоса) і дефекти мовлення, але вони всі почули її, і всі зрозуміли, що вона сказала.
Роза озирнулася на решту.
— Для тих з вас, які не бажають того, чого бажає Сарі, які хочуть просто впасти на пузо і поплазувати геть…
Вона повернулася до Великої Мо і вхопила жінку за її пухку руку. Мо перестрахано вискнула і спробувала вирватись. Роза утримала її при місці й підняла її руку так, щоби бачили всі. Рука була поцяткована червоними плямками.
— Від цього ви зможете відплазувати?
Бурмочучи, вони зробили ще пару кроків назад.
Роза сказала:
— Воно в нас.
— Більшість з нас здорові! — вигукнула Ніжна Террі Пікфорд. — Сама я здорова! Ані цяточки на мені! — Вона простягнула свої гладесенькі руки на оглядини.
Роза обернула погляд свої палаючих, повних сліз очей на Террі.
— Зараз. Але чи це надовго?
Ніжна Террі нічого не відповіла, але відвернула обличчя.
Роза, обнімаючи однією рукою Сарі, обдивилася всіх.
— Горіх казав, що та дівчинка може бути нашим єдиним шансом на позбавлення від цієї хвороби, перш ніж вона інфікує нас усіх. Хтось тут знає щось краще? Якщо хтось знає, нехай скаже.
Ніхто не виступив.
— Ми почекаємо, поки повернуться Діз, Енні й Брудний Філ, потім ми приймемо духу. Найбільше духу, ніж будь-коли. Ми спорожнимо балони.
Здивовані погляди і ще більш збентежене бурмотіння були відповіддю на це. Чи вони думають, що вона сказилася? Нехай думають. Не тільки кір роз’їдає Правдивий Вузол; його їсть страх, а це набагато гірше.
— Коли ми будемо всі разом, ми пройдемо крізь цикл. Ми станемо сильніші. Лодсам ханті, ми обрані — хіба ви забули це? Саббатха ханті, ми Правдивий Вузол, і ми тривкі. Кажіть за мною. — Її очі металися по них. — Кажіть же!
Вони проказували, з’єднавши руки, ставши в коло.
— Ми Правдивий Вузол, і ми тривкі.
Трохи рішучості з’явилося в їхніх очах. Трохи віри. Тільки в півдюжини з них вже проявилися плямки, врешті-решт; час іще мався.
Роза з Тихою Сарі вступили в коло. Террі з Бабою роз’єднали руки, щоб дати їм місце, але Роза повела Сарі в центр кола. Під світлом ліхтарів тіла обох жінок відкидали численні тіні, наче шпиці в колесі.
— Коли ми станемо сильними — коли станемо знову одним цілим, — ми знайдемо її і вхопимо її. Я вам кажу це як ваш лідер. І навіть якщо її дух не вилікує хворобу, що пожирає нас, це буде кінцем тієї гнилої…
І тут дівчинка заговорила в голові Рози. Роза не могла бачити лютої усмішки Абри Стоун, але могла її відчути.
