Час великої гри. Фантоми 2079 року - Щербак Юрий Николаевич (книги онлайн полностью txt) 📗
В її очах стояли сльози гніву Не тямлячи, що робить, Оля схопила зі столика й жбурнула до вогнища рожеву з золотим листям китайську порцелянову вазу весільний подарунок Янь Дун'юе; минулого разу коли вони робили дитину Гайдук поставив до вази квіти; ваза вибухнула в огні, як петарда, розсипавшись бризками по каміну.
— Якщо ти зараз не припиниш істерику втратиш мене назавжди, — Гайдук дивився їй у вічі жорстко, наче з телеекрана, коли зачитував заяву КОПОР. Вона зрозуміла, що він каже правду і з жахом уявила, як він виходить з будиночка і ніколи сюди не повертається.
— Через три дні починається війна, — повідомив Гайдук. — Це дуже таємна інформація. Щоб не казала, що я тобі не довіряю. Не виключені ракетні атаки на Київ. Я хочу забрати тебе до Малахова. Там безпечніше. Я зараз їду туди.
— Я нікуди не поїду — згаслим голосом сказала вона. — Я люблю вас, пане генерале, хоч ви і ворог демократії, за яку я боролася. Божевільний диктатор, Попандопулос, Кара–Хан чи Піночет, як їх там…
— Генерал Ярузельський.
— Ви вже замовили собі трон? — спитала.
— Замовив. У вигляді ешафота під шибеницею.
— Можете тримати при собі ваші гребані таємниці. Я вас ніколи не зраджу Вас зрадять інші. Ви — нещасна людина.
Він нічого не відповів. У двері постукав і одразу ж обережно просунув голову майор Чміль — сиві козацькі вуса на його молодому обличчі здавалися приклеєними бездарним гримером.
— Ігорю Петровичу вибачте. Час їхати.
І одразу ж сховав голову за одвірок.
— Вибач, більше не можу — голос Гайдука звучав хрипко, як завжди, коли він хвилювався. — Крім тебе в мене нікого нема. Вчора повернувся Невінчаний. Сам. Нікого не знайшов. Ні своєї сім'ї, ні мами. Все залишилося в Темряві.
Оля заплакала — тепер не від злості й образи на генерала, а від жалості й страху за нього. Підійшовши до Гайдука, перехрестила невміло, не знаючи, як вести руку — зліва направо чи навпаки, й міцно поцілувала.
— Він і справді ворушився? — спитав Гайдук. — Я питав Гальперина, він каже, що це неможливо. Ще рано.
— Це наш син. Все можливо.
— Бережи себе і його. Якщо щось станеться зі мною… назви його Ігорем.
— Не назву його Ігорем ніколи, — Оля виціловувала Гайдука, наче дитину яку забирають від матері назавжди. — Бо з тобою нічого не станеться. А сина назвемо Святополком. Святиком.
— Святобригадою, — поправив Гайдук. — Полків тепер нема. Тільки бригади.
— Буде Святополк, — вперто наполягала Оля.
— А чому не Петрик?
— Тому що це моя дитина.
Гайдук витягнув з кишені зелене, недостигле яблуко й дав його Олі.
— Це з тої яблуні, що в саду.. Я дзвонитиму тобі. Телефонних дзвінків не бійся. Система не пропускає імпульсів смерті.
— А імпульси кохання пропускає? — схлипнула Оля.
Вже виходячи з будинку Гайдук щось згадав і вражено зупинився на порозі.
— Ти сказала мені «ти»? Чи це привиділося?
— Йдіть вже, пане генерале. Тільки повертайтеся. Повертайся, коханий, — вона знову впала йому в обійми.
89
Батьком тих хижаків, що їх побив Фавн на Дніпровій горі, був велетенський вовк Фенрир, який жив на Півночі і якого однаково боялися боги, велетні і люди. Ніхто не міг утамувати жадобу Фенрира, який пожирав усе, що траплялося на його шляху — так одного разу у нестримній люті він проковтнув сонце і настала Велика Темрява.
Боги намагалися вгамувати Фенрира й викували міцний ланцюг, умовили вовка накинути на себе, але він легко розірвав ланці Тоді змайстрували з надміцних титаново–нікелевих сплавів другий ланцюг — Фенрир порвав і його.
Оскаженілий від жадоби помсти, голодний Фенрир прийшов на українські землі, щоб забрати всі багатства і знищити люд мирний. І тоді біля Чорної гори, окропленої кров'ю Фенрирових вовченят, його зустрів Фавн і запропонував парі: якщо Фенрир не зможе розірвати Фавнові пута, вовк повернеться до свого острова в Льодовитому океані й не чіпатиме ніколи Україну–Русь; якщо ж розірве пута — загинуть і Фавн, і Україна.
Фавн та його майстри сплели третю чарівну сітку з таких компонентів, як шелест котячих кроків, дихання риб, пташиний спів, коріння гір наддніпровських, жили вола та волосся з жіночої бороди, — і накинули на Фенрира. Той заревів, борсаючись у мережі, але не зміг її розірвати. Лишень устиг перегризти Фавну хребет, та отець усіх богів Один — головний Фенрирів ворог — устиг витягти Фавна з пащеки скаженого вовка. Сітку, в якій у нестямі бився Фенрир, почепили до трьох гігантських гелікоптерів «Сікорський-079» підняли в небо й відтягли на Нову Землю, де кинули до шахти, в якій колись відбувалися випробування атомних і водневих бомб.
Фавну ж поставили штучний надміцний нанопластиковий хребет, він одужав і знову усамітнився в своїй печері, щоб зцілювати всіх, хто приходить до нього.
90
Конунг Фенрир Сьомий одержав персональне послання від Гайдука. Конунг, який командував 1–им малоросійським фронтом, отаборився в Мозирі, звідки його війська мали наступати на Коростень — Житомир — Вінницю. На цьому напрямку було сконцентровано дві тисячі бойових штурмових платформ «Дракар–VIII», крилаті ракети «Тор-19», далекобійні вогнемети дальністю до ста кілометрів, гігантські транспортні гелікоптери «Сікорський-079» та багато інших цікавих сюрпризів. Штаб конунга розмістився у найвищій сталебетонній будівлі Мозира — Палаці справедливості, на вулиці Гоголя, на самому березі Прип'яті. Тут в одному будинку поєднувались тюрма, жандармське управління, районна прокуратура, КДБ, притулок для бомжів та родильне відділення.
Власне, першим з посланням Гайдука ознайомився Ольгерд Санін, якого покликав до таємного відділу шифрувальників його помічник Святополк Рьонгвальд, що чергував того дня біля персонального комп'ютера конунга. Санін, приємного вигляду русо–арієць з білявою, клинцем, борідкою і набряклими від недосипу повіками, почувши від Святополка новину прибіг на третій поверх й почав уважно вивчати текст послання:
«Ваша Величність,
До Вас звертаюся я, генерал Гайдук, голова Комітету порятунку, який перебрав на себе всю владу в Україні–Руси. Я глибоко поважаю Вас як хороброго воїна, як видатного військового лідера варягів, з якими нас єднають глибокі історичні зв'язки минулого ще з часів Київської Русі. Через те нас особливо занепокоїла звістка про участь скандорусів під Вашим керівництвом. Ваша Величність, в агресивному, несправедливому, загарбницькому поході разом з ворогом скандинавської незалежності царем Ніколаєм Третім і зрадником та катом українського народу, міжнародним злочинцем наркобароном Крейдою І. О.
Агресивна війна, яку ось–ось мають розв'язати проти України–Руси названі вище авантюристи, безперечно, буде засуджена світовим співтовариством, вона викличе хвилю народного гніву українців і зазнає поразки.
Закликаю Вас, Ваша Величносте, утриматися від участі в операції «БІС». Цим самим Ви збережете людську силу — мужніх чоловіків, таких потрібних народу Скандинавії, — й врятуєте дорогоцінну бойову техніку. Хочу нагадати, що місто Мозир, в якому перебуває Ваш штаб, пов'язують з українським містом Коростень, куди Ви збираєтесь наступати, давні узи дружби. Замість участі в операції «БІС» пропоную Вам розпочати сепаратні переговори. Ми готові підписати з Вами взаємовигідну угоду про продаж зерна взамін на поставки високотехнологічних товарів (бойові «черепахи», «Вольво», броньовані платформи «Дракар–VIII», надміцні пластмаси, стрілецька зброя, лікувальні препарати).
Ми також готові розглянути питання безмитного проходження товарів і купців по шляху «з варяг до Середземного моря» — в обмін на такі ж преференції для руху наших товарів до північних портів.
Чекаю Вашої позитивної відповіді до 6.00 РМ 18 червня. Не хочу погрожувати, але Ваша відмова призведе до тяжких наслідків і, можливо, до ліквідації Вашого королівства.
