Українські традиції - Ковалевський О. В. (читать книги полностью без сокращений txt) 📗

82. Незвичайного нічого в їх краю немає, крім хіба численних величезних рік. А що ще гідне подиву, крім рік і розміру рівнини (степу), розкажу. Жителі показують слід стопи Геракла в скелі, подібний до відбитку стопи людини, довжиною на дві стопи, коло ріки Тіраса. Таке оце все; тепер повернусь до своєї оповіді, що я почав спочатку.

83. Коли Дарій готувався до походу проти скіфів і посилав посланців з наказами до одних, щоб готували піше військо, до других, щоб ладнали кораблі, до інших знову, щоб будували міст через Фракійський Босфор [104], Артабан, син Гістаспа, брат Дарія, відраджував проти походу на скіфів і вказував на неприступність скіфів; та як не міг його (Дарія) переконати, дав спокій. Дарій же, приготувавшись, вирушив з військом із Суз.

84. Там просив Дарія Еобаз, перс, що мав трьох синів, і всі мали йти з військом, щоби йому одного лишив. Він (Дарій) сказав, що як приятелеві й до того скромному в проханні лишить йому всіх трьох синів удома. Еобаз дуже зрадів, бо сподівався, що його сини не підуть із походом; але той (Дарій) наказав тим, що стояли коло нього, вбити всіх синів Еобаза. Вони повбивали їх і лишили на місці.

85. Тим часом Дарій вирушив із Суз і прибув до Калхедонії над Босфором, там, де був побудований міст. Там сів на корабель і поплив до так званих Кіанеїв, де давніше, як кажуть греки, плавали [105]. Він сів у святилищі й дивився на Понт, а на нього варт було дивитися, бо воно найдивніше з усіх морів. Уздовж має воно одинадцять тисяч сто стадій, а вшир, у найширшому місці, три тисячі чотириста стадій. Устя того моря має ширини чотири стадії, а довжина устя, що називається Босфор, – на ньому збудовано міст, – сто двадцять стадій; Босфор же тягнеться аж до Пропонтиди [106]. Пропонтида, що має вширш п'ятсот стадій, а вздовж тисячу чотириста, вливається в Геллеспонт [107], що має вширш сім стадій, а вздовж чотириста. Сам Геллеспонт вливається в гирло моря, званого Егейським.

86. Все це виміряно в такий спосіб: взагалі корабель робить у довгий день сімдесят тисяч оргій, а вночі шістдесят тисяч. Від устя до Фазіса – сюди Понт найдовший – треба плисти дев'ять днів і вісім ночей; це становить сто десять тисяч сто оргій, а з тих оргій виходить одинадцять тисяч сто стадій. До Феміскіри [108] ж, що над рікою Фермодонтом, від Сінду – тут Понт найширший – треба плисти три дні і дві ночі; це становить тридцять тисяч тридцять оргій, а три тисячі триста стадій. Так я виміряв Понт, Босфор і Геллеспонт, такі вони завбільшки. Коло Понту є ще озеро, не дуже менше від нього самого, що впадає до нього (Понту); воно зветься Меотида [109] й Матір'ю Понту.

87. Як Дарій надивився на Понт, поплив назад до мосту, що його збудував Мандрокл із Самоса. Він надивився на Босфор і наказав поставити два стовпи з білого каменю й написати на одному ассирійською, а на другому грецькою всі народи, що їх вів за собою, – а провадив усіх тих, що над ними панує. З них нараховано, без залоги кораблів, сімсот тисяч із кіннотою; крім того, було ще шістсот кораблів. Пізніше покористувалися тими стовпами візантійці [110]: вони принесли їх до міста й дали їх на побудову вівтаря Артеміді Орфосії, крім одного каменю; він лишився повний ассирійських написів у святилищі Діоніса у Візантії. А та околиця над Босфором, де Дарій будував міст, була, як виходить на моє припущення, між Візантією і святилищем, що над устям.

88. Дарій був дуже вдоволений мостом і обдарував головного його будівничого, Мандрокла із Самоса, усякими дарами. На частину тих дарів виготовив Мандрокл різьбу, що представляла цілий міст на Босфорі, царя Дарія, що сидів на престолі, і його військо в переході через Босфор по мосту. Цю різьбу він умістив у святилищі Гери [111] й додав ще такий напис:

Такий пам'ятник лишив будівничний мосту.

89. А Дарій обдарував Мандрокла й перейшов до Європи. Іонійцям наказав він плисти Понтом аж до ріки Істра; як допливуть до Істра, мають там вибудувати міст і зачекати на нього. Флот вели іонійці, еолійці та геллеспонтійці [112]. Коли вже флот переплив Кіанеї й прибув до Істра, заплив по ріці на два дні дороги від моря; там збудували міст на вузині Істра, де він починає ділитися на рукави (устя). А Дарій, як переправився мостом через Босфор, рушив Фракією і аж дійшов до джерела ріки Теара; (тут) затримався табором і став на три дні.

90. Ті, що мешкають над Теаром, кажуть про нього, що це найкраща з усіх рік завдяки своїм лікувальним властивостям; вона лікує коросту на людях і конях. А має вона тридцять вісім джерел, що витікають із одної скелі, одні з них зимні, другі теплі. Дорога до них так само далека від міста Герея коло Перінфа, як і від Аполлонії, що над Евксінським Понтом, (а саме) обидві довгі на два дні мандрівки. Ріка Теар вливається до ріки Контадесда, Контадесд до Агріани, Агріана – до Гебра, а Гебр до моря коло міста Енос. [113]

91. Отже, до тієї річки прийшов Дарій і розіклав табір. Йому подобалася річка; він звелів поставити стовп і на ньому зробити напис такого змісту: «Джерела ріки Теара дають найкращу й найгарнішу з усіх рік воду; до них і прийшов найкращий і найгарніший з-поміж усіх людей Дарій, син Гістаспа, цар усього світу, як ішов походом на скіфів». Таке він там написав.

92. Звідти рушив Дарій і прибув до іншої ріки, що називається Артеск; вона пливе через країну одрисів [114]. Як прибув до цієї ріки, зробив таке. Призначив місце для війська й по тому наказав, щоби кожен вояк приніс один камінь і поставив на означене місце. Як військо це зробило, полишив ту величезну купу каміння й рушив далі.

93. Не дійшовши ще до Істра, зайняв країну гетів-невмираків [115]. Ті ж фракійці, що живуть у Сальмідессі, як і ті, що трохи вище Аполлонії й Месамбрії, звані скірміадами й ніпсеями, піддалися Дарієві без бою [116]. Гети ж через нерозумність чинили опір, отже, їх було побито. Вони найхоробріші, найсправедливіші між фракійцями.

94. А невмираки вони ось чому. Вони думають, що не вмирають, а після скону йдуть до бога Салмоксіса; дехто з них називає його Гебелейзісом. Кожні п'ять років вибирають вони одного з-поміж себе жеребом і посилають як посла до Салмоксіса і кажуть (переказують) йому, чого вони за кожним разом потребують. А посилають так: одні з них шикуються й тримають три списи, другі ж беруть посла до Салмоксіса за руки й ноги, підносять угору й кидають на списи. Як він проколений умре, то думають, що бог ласкавий; якщо ж не вмре, то звинувачують того посла, кажуть, що він лиха людина. Після оскарження цього посилають іншого, а свої справи (до бога) доручають іще живому (послові). Ті фракійці стріляють проти грому і блискавки вгору, до неба, і погрожують богові (грому), – бо вони не визнають іншого бога, крім їхнього. [117]

95. Наскільки ж я довідався від греків, що живуть над Геллеспонтом і Понтом, Салмоксіс був людиною й служив на Самосі в Піфагора, сина Мнесарха. Там він став вільним, заробив багато грошей і поїхав звідти додому. А фракійці мали злі й дикі звичаї. Салмоксіс же пізнав іонійський спосіб життя й куди лагідніші від фракійських звичаї, – бо він спілкувався з греками та з їхнім найвизначнішим мудрецем Піфагором [118]. Він побудував собі домівку й у ній пригощав найвизначніших (фракійських) громадян. Нагодувавши, повчав їх, що ні він, ні його співбесідники довіку не помруть, а перейдуть до такого місця, де чекає на них усяке добро. У тому часі, як він це говорив і робив, збудував собі підземну домівку. Як та домівка була готова, зник він з-поміж фракійців, зійшов у підземелля й жив там три роки. Вони тужили за ним і вболівали за небіжчиком; але на четвертий рік він з'явився між фракійцями, й так вони повірили в те, що їм говорив Салмоксіс. Таке діло, як кажуть, він зробив.