Тінь попередника - Ешкилев Владимир (читать хорошую книгу TXT) 📗
— Зрада і підлість! — голосно промовив Ґрідас. Ці слова вже не мали поточного значення. Вони призначалися Історії.
— Це лише превентивний засіб, адмірале, — з голосу капітана «Алкантари» все ще не зникли винуваті нотки.
Передмістя Риму,
планета Земля (0КА01:3),
Сонячна система.
26 октомбрія 416 року Ери Відновлення.
Закриті засідання Сенату Імперії, згідно з традицією, проходили не в Залі Світів грандіозного Великого Палацу, де кожен сенатор мав персональну ложу, а в більш скромній Арковій залі. Вона, власне, являла собою одну велику «червону зону», захищену від прослуховування і проникнення недружньої нанотехніки. Чорно-золоте оздоблення зали навіювало сенаторам тривожні думки. Для абсолютної більшості представників світів Імперії це була перша переміна на престолі.
Реґент Теслен і канцлер Мадин зустрічали прибулих сенаторів біля входу до зали. Реґент одягнув мундир великого адмірала з чорною стрічкою на рукаві. Йшов останній день офіційного трауру за покійним монархом. Сто шість сенаторів пройшли через прикрашений мармуровою колонадою передпокій, де чутливі сканери перевірили їх на наявність нестандартної техніки. Зі всіх прибулих лише троє консерваторів з Аврелії не знайшли за можливе відповісти на привітання реґента і з кам'яними обличчями пройшли до своїх крісел. Уперше за двадцять вісім років не лишилося порожнім крісло сенатора від малого світу Піфії. У ньому сиділа велична стара жриця в яскраво-червоній мантії. Її екзотична фігура притягувала зацікавлені погляди. Сенатори кидали косі погляди на Знаючу й упівголоса переповідали один одному, що це сама стоп'ятнадцятирічна Свята Матір Драмана, голова Ради Двадцяти Трьох, прибула на Землю для участі в призначенні спадкоємця імперського трону.
— Буде нас гіпнотизувати, — пошепки припустив сенатор Гамбала, представник малого світу Колумбії, звертаючись до сенатора Камова, одного з представників Тіронії.
— Буде, буде, — так само тихо прошепотів у відповідь Камов і додав:
— Коли виборці спитають мене: «Навіщо ж ти, гімнюче, голосував за Теслена?», я відповім їм: «Це все піфійський гіпноз, брати і сестри!»
Претор Президії Сенату лорд Харре відкрив засідання пропозицією вшанувати вставанням пам'ять імператора Туре Шактірі II. Усі, окрім Матері Драмани, підвелися й чотири хвилини віддавали належне офіційній скорботі.
Потім Претор повідомив присутнім сенаторам, що імператриця-удова та її сім'я шість годин тому затримані на Кідронії і що в лорда-сенатора Ґрідаса, що їх супроводжував, при затриманні вилучили комунікатор, за допомогою якого покійний монарх керував безпілотними крейсерами, що несуть тератронні бомби. Претор зачитав текст вилученого в затриманого Туре Іріте маніфесту до світів імперії, у якому старший син покійного імператора закликав до непідкорення реґенту й до повстання проти влади намісників та адміралів, які присягнули Тесленові.
Сенатор Б'юкенен заявив, що вимагає в офіційному порядку підтвердити справжність маніфесту. Усім присутнім після цієї вимоги надали нотаріально завірені командиром «Алкантари» і поліцейським комісаром електронні скрипти згаданого документу. Реґент, у свою чергу, запевнив сенатора Б'юкенена і всіх присутніх, що оригінал маніфесту, підписаного «імператор Туре Іріте І», буде привезено на Землю через дванадцять годин і що його передадуть для вивчення сенатському Комітетові з питань безпеки або ж спеціальній слідчій комісії, якщо батьки-сенатори виявлять бажання таку створити.
Потім Претор оголосив, що ті вісімнадцять сенаторів, які з поважних причин не змогли прибути до Аркової зали, включно з затриманим на Кідронії Овшеном Ґрідасом, зможуть проголосувати у режимі «он лайн», використовуючи високозахищені лінії зв'язку і Білі Камені з родин Натії і Логолло. Після цього лорд Харре перерахував вакантні сенатські місця і повідомив, що від часу попередньої сесії Сенату відійшли до своїх предків сенатор від Аврелії, голова Комітету з військових і спеціальних розслідувань Вольф Рехинальдер і сенатор від Землі Римський Папа Олександр Дванадцятий. Пам'ять цих достойних мужів вшанували хвилиною мовчання.
Потім склали присягу два нових сенатори, обрані у світах Периферії. Законність їхнього обрання підтвердив Протокольний комітет, голова якого виступив з розлогим повідомленням. На нових сенаторів одягнули мантії, і Претор привітав їх своїм напутнім словом.
І лише після цього Сенат перейшов до справи, заради якої він, власне, і зібрався. Запала незвична тиша: було чутно, як потріскують розрядники силових екранів, що захищали Аркову залу від терористів і систем дистанційного прослуховування.
На голосування Президія винесла три постанови і один закон. Першою постановою пропонувалося заснувати Тимчасову Реґентську раду, якій доручалось керувати мультисвітовою державою до остаточного рішення питання про нового монарха. На екранах своїх пультів сенатори прочитали, що головою Реґентської ради пропонується великий адмірал Теслен, а членами — Свята Матір Драмана, канцлер Мадин, намісник Сектора Кастора Марков, імператриця-удова Гірінна Модеста і ще дев'ять вищих посадових осіб Імперії.
За мотивами голосування попросив слова один із найстаріших сенаторів сір Моханді Шаніті, той самий поважний індус, який закликав захист богів на мешканців «Небесної оази».
— Пане реґенте, Свята Матір, батьки-сенатори! — почав Шаніті. — Ми з вами зібралися скорботного дня й у важких передчуттях. Над Імперією нависли такі загрози, яких не було від часів Війни. Орди клонів загрожують світам Периферії, небезпечні ксеноморфи знищили один із найцінніших оборонних оплотів людства, інтриги й заколоти розхитують і без того неміцний фундамент імперської адміністрації. І все це відбувається на тлі економічного колапсу й катастрофічного згасання торгівлі поміж світами. Чи маємо ми право, батьки-сенатори, грати долею держави і життями громадян? Чи маємо ми право створювати і перестворювати перехідні й тимчасові структури на кшталт запропонованої Реґентської ради, розтягувати час небезпечної невизначеності? Адже будь-яка невизначеність, як відомо, заохочує надії авантюристів і провокаторів. Я вважаю, що ні, ми не маємо такого права. Нас не зрозуміють ті, хто прагне стабільності й процвітання. Я голосуватиму «проти» створення Реґентської ради і «за» другу і третю постанови, якими вся влада передається новому імператорові Еарлану Теслену…
Останні слова старого політика викликали хвилю багатоголосого гудіння, що прокотилася залою. Сенатори шепотілися, хтось нервово засміявся.
— Сенаторе Шаніті, ми поки що обговорюємо мотиви голосування по першій постанові, — нагадав індусові Претор.
— Шаніті правий! — крикнув з місця Камов. — Не час загортати гівно в папірці!
Сміх у залі став голоснішим. Сенатори цінували хамовитий тіронійський гумор.
— До порядку, батьки-сенатори! — лорд Харре постукав молотком по кафедрі головуючого. — Не забувайте, що траур ще не закінчився.
— Я сказав, — Шаніті вимкнув спікерофон на своєму пульті.
Нових бажаючих висловитись не знайшлося. Сенатори з Аврелії почали озиратися на Б'юкенена, але той сидів із відстороненим виглядом і в жодний спосіб не реагував на виразні погляди затятих консерваторів. Серед представників Альфи Альфи спалахнула коротка дискусія, яка супроводжувалась виразною жестикуляцією. Але й звідти заявок на виступ з мотивів голосування не надійшло.
— Лорди здулися, — прокоментував Камов і підморгнув Гамбалі. — Я виграв, з тебе поляна.
Претор з гідністю витримав паузу, похитав головою, демонструючи здивування, і поставив питання на голосування. Переважаючою кількістю голосів Сенат не прийняв першої постанови.
Напруження в залі досягло крайньої межі. Авреліанці не витримали кпинів Камова і висунули вимогу до Президії вивести шкодного тіронійця із зали. У відповідь представники Тіронії розгорнули прапор колонії, підвелися і дружно заспівали войовничий тіронійський гімн. Лордові Харре ледве вдалося відновити парламентський конструктив.
