Богиня і Консультант - Ешкилев Владимир (лучшие книги .TXT) 📗
За даними, отриманими від агентів Тага, чотири дні тому до столиці з півдня повернувся Майстер Зброї з кількома помічниками. Вони розташувалися на заміській базі спецпідрозділу «Агат». Час від часу з бази вилітали гвинтокрили і виїжджали джипи, але знайти системи в їхніх маршрутах аналітики Тага не змогли. Анатолію вдалося підібратися до бази з відеокамерою. Доволі якісні фотографії Майстра і його помічників отримали усі бійці Тага.
У районі вокзалу активності Майстра поки що не фіксували. Але дівчата готові були у разі потреби швидко залишити спостережний пост. Для них розробили кілька евакуаційних маршрутів, на Старовокзальній цілодобово чергували автівки. Від постійного напруження останніх днів Софія схудла, під її очима набрякли темні кола. Вона годинами перебувала у двох реальностях одночасно. Одна частина її свідомості очима «ретранслятора» моніторила прохід до контактної камери схову, а друга перебувала поряд з Діаною на літньому майданчику ресторану швидкого харчування.
Перша частина свідомості спостерігала за двома товстими перекупками, які вивантажували з камер картаті торби з китайським трикотажем. У зоні огляду другої з'явився респектабельний добродій у світлому костюмі й золотих окулярах. Він сів за сусідній столик і запалив довжелезну сигару. Такі сигари Софія бачила у фільмі «Hudsucker proxy». На дівчат добродій не дивився, що, з огляду на ефектність їхніх нових зачісок, не вкладалося у поведінкові стандарти забезпечених самців.
Софія чомусь затримала увагу на цьому жирному чортові. Якби не моніторинг сховища, вона б залюбки попорпалася у його мозкових звивинах. Але тут сталася подія, яка могла б стати чудовою ілюстрацією до народної мудрості щодо небезпеки копання ями іншому. У голову менталки щось залізло. Це було моторошне відчуття, яке тренери у школі X називали «висадкою чужого». Для протистояння раптовому ментальному нападові шкільні тренери рекомендували або ініціювати потужний спалах агресії (що вимагало досвіду і певних особливостей психіки), або негайно спровокувати блювотний спазм. Це не могло надійно заблокувати напад, але й не давало чужому захопити контроль над свідомістю швидким штурмом.
Софія обрала блювоту. Зв'язаного з нею «ретранслятора» миттєво випорожнило безпосередньо у сховищі, маскування зникло, і менти навалили йому повну торбу лобняків і кочуманів. Сама ж менталка зовнішньо майже не змінилася. Навіть Діана, якій у цю мить принесли «американу», не звернула увагу на судомний рух щелеп Софії. Чужа свідомість на якусь мить послабила захват, і Софія негайно перейшла у контрнаступ. Вона — достеменно так, як вчили її у школі X — візуалізувала нападника як бридкого чорного таргана і почала подумки відривати йому лапи. Вона висмикувала уже третю, коли почула голос нападника:
«Соню, припини, я не заподію тобі шкоди». «Помри!» — четверта лапа уявного таргана відірвалася від тулуба, розбризкуючи зелену сукровицю.
«Я не помру, жрице, не сподівайся, а от тебе за кілька хвилин тягтимуть на допит до Майстра».
«Помри, тварюко!»
«Бачиш отого пана з сигарою? Це Паладин Східної Марки Ордену. Під рестораном стоїть білий мікробус «Мерседес». У ньому вісім озброєних бійців спецпідрозділу «Агат». Ще четверо у цивільному за хвилину піднімуться на ваш майданчик. У них електричні паралізатори і викидні сталеві сітки. На нижньому майданчику знаходиться Страж Ордену, якого титуловано Майстром Зброї. У нього теж паралізатор плюс нунчаки, «беретта» і газовий пістолет».
«Хто ти?»
«Ізгой Шангар. Ви мене шукали».
«Чому ти мене попередив?»
«Я воюю з Орденом уже півстоліття».
«Що я маю робити?»
«Убий Діану. Інакше вона вб'є тебе. У неї наказ».
«Я знаю. Що далі?»
«Я зроблю так, що вони не зможуть тебе впіймати».
«А Паладин, Страж?»
«Вбий Діану і біжи до автобусної стоянки зовнішніми сходами. У тебе є десять секунд».
У школі Софію вчили, що у ментальних і контактних двобоях найзгубнішим є вагання. Такі двобої зазвичай тривали не довше, ніж видих мага. Тому, не вагаючись ані миті, вона пробила шию Діани викидним лезом, схованим у широкому браслеті. Кава у горлі амазонки змішалася з кров'ю. Справа була зроблена — лезо, обмащене сильнодіючою отрутою, не залишало мисливцям жодного шансу захопити Діану живою.
Потім менталка ковену Тага зняла з руки закривавлене лезо, перестрибнула парапет і збігла на тротуар сталевою драбиною. Краєм ока Софія зауважила, що Паладин кинувся до агонізуючої Діани. «Пізно, чортику!» — подумала вона.
Очі Стража на нижньому майданчику на мить затулив сірий туман. Лицар миттєво сконцентрував волю, туман розсіявся, але Софія встигла проминути його спостережний пост майже непоміченою. Страж зауважив лише світлу гриву її волосся. Він підбіг до парапету, але знову на мить затримався, зачепившись за ногу старого у заробітчанських лахах і пластмасових окулярах. Погляд Стража ковзнув смаглявим обличчям заробітчанина, але не затримався на ньому.
«Біжи до автобуса!» — наказав голос у голові Софії.
Паладин надто пізно дав сигнал «агатівцям» у мікробусі. Ще чотири секунди їхній капітан міняв своїм бійцям «ввідну». За той час, поки бійці вистрибували з «мерседеса», шукали у натовпі дівчину в сірій сукні та пробивалися крізь натовп за іншою дівчиною у схожому вбранні, Софія встигла застрибнути до міського автобуса. Дверцята зачинилися за нею, і автобус рушив.
З усього загону мисливців напрям її відступу зафіксував лише Страж, який дивився на площу з майданчика. Він крикнув у мобільний, викликаючи капітана «агатівців», але тої миті його серце зробило незаплановану паузу поміж двома ударами. Страшний біль у грудях паралізував Стража. Він сповз на підлогу і втратив свідомість від больового шоку. Якби він ще раз поглянув на «заробітчанина», то міг би зауважити за скельцями його окулярів темну тінь Сили.
Паладин знайшов Стража за кілька секунд і викликав медичний підрозділ «Агату». Результати ретельно спланованої операції були катастрофічними: кілершу вбито, менталка якимось чудом втекла, а той, кого прислав Коммодор як непереможного Майстра Зброї, лежав непритомним на брудному металі ресторанної платформи. Паладин мовчки дивився, як кладуть на ноші «Майстра», як матюкається в рацію капітан, як його бійці витісняють цікавих з відкритих майданчиків ресторану. Паладин розумів, що Коммодор ніколи не вибачить йому двох провалів поспіль і не визнає безпомічності «Майстра». Він видобув із кишені мобільний і вже натиснув на кнопку, коли зустрівся очима з капітаном. У тих очах він прочитав щось таке, що робило усі його дзвінки зайвими. Номер, котрий висвітився на екрані мобільного, він так і не активував. Цієї недоброї миті він згадав вологий ранок у Карпатах і слова покійного полковника Джеджери: жодну спецоперацію не можна спрогнозувати на сто відсотків.
Софія і Шангар зустрілися у парку. За примхою бхайї-долі, це був саме той парк, у якому Старший ковену Тага благословляв Діану на війну з Орденом. Маг і менталка зайняли зручний ослінчик на березі круглого штучного озера. Сторонньому спостерігачеві могло здатися, що статечний батько розповідає білявій доньці повчальні притчі. Насправді Шангар читав мантри, якими вшановував загиблу за його волею воїтельку ковену Тага. Софія мовчки дивилася на дзеркальну поверхню води. Коли остання з мантр піднеслася до благих і недосяжних для зла світів Шаданакара, вона запитала в мага:
— Що ви зробите зі мною?
— Ти матимеш вибір: можеш повернутися до Тага, а можеш залишитися зі мною. Нам у Курані потрібні здібні жриці. Ти здібна.
— Залишитися з вами? — в цьому запитанні не містилося жодного здивування. Лише безмірний сумнів.
— Ти вбила кохану жінку одного із найвпливовіших Старших Тага. Після цього тобі вдалося втекти від того, кого у Тазі вважають нездоланним Майстром, і навіть завдати йому шкоди. У ваших Старших виникнуть питання до тебе. І ти не зможеш відповісти на їхні питання, не згадавши про мою допомогу. Що подумають про тебе ваші Старші?
