Мама, донька, бандюган - Кокотюха Андрей Анатольевич (хороший книги онлайн бесплатно txt) 📗
Вчора після розмови з Жигуном директор ринку "Універсум" видзвонив коханку і в наказовому порядку, чого раніше ніколи собі не дозволяв у розмові з нею, звелів кидати всі справи і їхати на квартиру, де вони регулярно зустрічалися. Про цю квартиру, до речі, дружина знала, правда, точної адреси Савицький їй не називав. Її існування пояснювалося цілком легально: виявляється, в Японії існує традиція, коли японський чоловік, котрий багато трудиться, має право зняти стрес, напитися, і йому ніхто не скаже жодного слова. Для цього існують цілі заклади із спеціальними кімнатами, куди завжди може зайти перевтомлений японець, зачинитися зсередини, примоститися на циновках і квасити, скільки заманеться. З умовою - як зніме стрес і проспиться, мусить повернутися до роботи і працювати так само на совість, з повною віддачею, інакше буде пити щодня, безробітним це дозволяється. Знімаючи окрему квартиру, Савицький мотивував цей крок саме необхідністю періодичного усамітнення, коли всі дістануть до печінок. Дружина лише знизала плечима. Їй не хотілося навіть думати про те, чим, окрім хлебтання горілки, займається у "релакс-гаусі" Денис, вона взагалі відбула з ним серйозну розмову лише один раз. Подружжя погодило сімейні стосунки: вдома Савицький не дозволяє собі нажиратися до втрати свідомості, про різні його походеньки дружина не повинна знати від сторонніх, щойно він перестає дбати про родину і перестане її утримувати і залишатися респектабельним головою сімейства, вони мирно, без скандалу, розлучаються, аби кожен жив, як заманеться, не озираючись на іншого. Поки що угоди Савицький дотримувався.
До вчорашнього вечора. Він цілком був свідомий того, що лише один невдалий крок з боку цього придурка Жигуна, і спаляться вони разом. Причому, по всьому виходило, хитрий Сергій Сергійович знову відійде в тінь, перевівши стрілки на компаньйона. Справді, Жигун лише генерував ідеї та рухав різні механізми, аби вони втілювалися в життя. Савицький, котрий до кінця не вірив, що новоспечений партнер почне діяти за власним планом, причому - дуже швидко і жорстко, аж тепер пригадав - жодний документ, який на цей час довелося укладати та підписувати, не скріплений автографом Жигуна С.С. В основному факсиміле залишали різні безбарвні людці нібито від його імені, а Савицький чомусь не замислювався, чому він підмахує папірці сам. Ясно, чому, відповідь на поверхні: коли плануєш провернути напівлегальну, в принципі умовно закону справу, ніколи не замислюєшся, чому довкола стільки конспірації, конспірації і ще раз конспірації. І вчора ввечері директор ринку "Універсум" чітко уявив себе якщо не за ґратами, то принаймні на глибокий мілині. Звідси - депресія, небезпека втрати контролю над собою, тому потреба в співбесідникові, жінці і алкоголі стала нагальною.
Коханка влаштувала йому скандал вже на порозі. Їй цілком природно не сподобався тон, яким з нею розмовляли. Але коли Савицький старанно, на всі замки, зачинив зсередини важкі подвійні двері, а потім, не кажучи ні слова, заштовхнув Аллу до спальні і почав стягувати з неї одяг, жінка помітно розгубилася, тому не особливо пручалася, чим скористався мужчина, а коли вона зрозуміла - зараз він її банально зґвалтує, здивувалася ще більше. Для чого, коли домогтися свого Дені міг не застосовуючи грубої чоловічої сили. Тому, коли Савицький скотився з неї, Алла ще якийсь час лежала, вивчаючи білу стелю, потім повернулася на живіт і, не дивлячись на коханця, запитала: "Що сталося?"
Далі понеслося. За годину Савицький ужлуктився до свинського стану, почав скаржитися на життя, слово за слово - і розповів Аллі про сьогоднішні події. У нього стало п`яного розуму не вдаватися в подробиці їхньої з Жигуном оборудки, зациклився лише на викраденні дівчинки, тицяв коханці фотокартки мами та доньки, їх робили за наказом Жигуна, коли випасали обох, і Сергій Сергійович невідомо для чого залишив партнерові комплект: ось мама заходить до банку, ось виходить з свого будинку, ось просто йде, крупним планом, тепер на вулицях багато фотографують, люди звикли і не звертають уваги. Тепер - донька, Оксанка, йде вулицею, їсть морозиво, теж виходить з під`їзду, знову йде, вираз обличчя замислений, тоді як мама - аж надто щаслива. Здається, рештками свідомості Савицький ще сприймав невеличку Аллину лекцію про жінок взагалі і чому вона переконана, що оця ось дама на фотці щаслива в особистому, коли більш конкретніше - інтимному житті. Поради подруги його не цікавили, не задля цього він її викликав, наче швидку медичну допомогу. Потім слюняво цілував, просив, аби не йшла нікуди від нього, спробував знову зайнятися сексом і обганьбився, що дало привід для нових нарікань на власну нещасливу планету і вихилити чергову порцію алкоголю, після цього вирубався остаточно. Серед ночі прокидався, стягував рештки одягу, дзенькотів на кухні посудом, шукаючи холодної води, потім знову випив, тепер уже на самоті, повернувся до ліжка і знову заснув.
Алла заворушилася, повернулася на бік. Знову затуманений Савицький не замислювався особливо, була її посмішка щирою чи вона лише гралася у якусь свою незрозумілу гру.
-Доброго ранку.
-Хто тобі сказав?
-Про що?
-Про добрий ранок... Наче з китового черева вибрався, мать його туди нехай... бл-л-лін, о-ох! - наявність живого глядача і слухача спонукала до голосних стогонів.
-Допив усе?
-Тобі теж недобре?
-Дені, мені від учора недобре. Невже ти думаєш, приємно дивитися на тебе такого, ще так недавно сильного, а нині - розбитого, мов фарфоровий унітаз? - порівняння, швидше за все, прийшло їй у голову випадково, було її авторським, Савицький навіть посміхнувся.
-Про унітаз це добре. Спускають у мої нутрощі всяке гамно, - Савицький подивився на рештки горілки в пляшці, трошки подумав, допив одним ковтком. - Отак.
-Може, на цьому зупинимося? Я буду з тобою цілий день, померти не дам, ти ж сильніший за різних там Жигунів. Жиган-лимон, мальчишка симпатичный, знаєш пісню? - вона навіть трошки наспівала блатний мотивчик.
-Знаю, знаю, бл-лін як башка розколюється, - обхопивши голову руками, Савицький почав хитатися, сидячи на ліжку, зліва направо. - О-ой, йой-йой-йой!
-Нічого, полікуємо. Душ, контрастний, потім масаж, я вийду в аптеку, куплю травички різної-всякої, чайку тобі заварю, поспиш. Як ти на масаж дивишся?
-Китайський?
-Китайський. Особливий, витверезюючий, тонізуючий. Піднімає загальний життєвий тонус.
-І все?
-Може, ще дещо підніме. Не загальне, більш конкретне. Гайда, гайда в ванну!
Фотографії матері і доньки, через яких усе почалося, валялися на підлозі
біля ліжка с боку Алли. Прокинувшись одночасно з коханцем, вона не поспішала
давати йому про це знати, лежала і роздивлялася жіноче та дівоче обличчя.
-Це все, що вдалося?
-Поки що все. Пуща-Водиця підпорядкована області, навести довідки не
складно, але й не надто просто, Малий не Господь, а звичайнісінький опер, навіть не з Главку, інших підключати ризиковано, і так уже двоє сторонніх в курсі подій.
-Двоє?
-Ну, Вітька і тітонька ця занудна, антикварова вдовиця. Навряд чи від неї кудись щось піде та все ж таки зайві вуха, чорт... Коротше, Малий обіцяв до завтра кров з носу дізнатися, що ж то за будиночок у Пущі і чи можна якось вийти напряму на пана консультанта, мать його...
Цілий день Людмила Сошенко ходила, мов та казкова Русалонька, наче по розпеченому вугіллю. Рибалка порадив хоча б для маскування починати якісь відповідні дії, аби виконати вимоги Жигуна - він далі підозрював, що кожен крок Людмили контролюється. Тому до неї додому приїздили окремо, переговорювалися лише по мобільним, навряд чи викрадачі мають аж таку широкі можливості. Аби прослуховувати розмови по стільниковому зв`язку. Квартиру Людмили перевірив на наявність "жучків" особисто, переконався - у телефоні є невеличкий пристрій, більше ніде, короткуваті руки в Жигуна і компанії, не застромили відповідної апаратури по всій квартирі. Отже, зайвого по телефону краще не говорити, та це завжди ясно, навіть без "жучків". Не телефонна розмова - ось наша улюблена фраза. Трошки подумавши, Олег вирішив таки сказати про це Людмилі, реакцію передбачив - будь-хто злякається, коли виявить, що до особистого житла, того самого дому, який мусить вважатися фортецею, залазили чужі люди і лишили непошкодженими замки, котрі дотепер вважалися міцними та надійними. Взявши справу під особистий контроль, Рибалка швидко організував майстра, замки оперативно поміняли. Перед вікнами Карась також старався не миготіти, бо хтось ззовні точно стежить за вікнами квартири.
