Тінь попередника - Ешкилев Владимир (читать хорошую книгу TXT) 📗

Команда Ґвен Вей потрапила до зміїного кубла. Їй загрожувала смертельна небезпека. Координаторів Служби застерегли: під час полювання на мечоносця люди Джиліна спробують здійснити теракт на катері командуючого флотом. Його смерть повинна стати сигналом для початку заколота.

Аґенти управління «А» назвали Маккослібу ймовірних виконавців теракту — прем'єр-лейтенанта десантників Тену Ферфакс і командира диверсійної групи Флоту Мію Кайко. Тепер Маккосліб був змушений зробити вибір — або віддати перевищуючий його компетенцію наказ про негайну ліквідацію цих двох і арешт правителя, або ж ризикнути життями членів команди Ґвен Вей і прийняти гру на випередження, затіяну прибічниками канцлера.

На оглядових моніторах «Асгарду» палав біло-блакитний велетень Кастор. Розпатлана молода зірка лютувала, немов світлова пожежа на тлі зловісної темної туманності. Останню ледь підсвічувало багряне ґало далеких зірок Цефею, а навпроти хижо горіло око Полукса. Його оторочували пурпурові вітрила й рожеві пелерини розпеченого міжзоряного газу. Тьмяний рудий диск Абелари скромно «присів» на край хрестоподібної туманності Араго. Десь там, поруч із рудою зіркою, оберталася маленька планета земного типу Кідронія і несла на своїй поверхні просвердлені людьми циклопічні гори, заселений чудовиськами Океан Нелі й мільйони колоністів, захованих від несподіванок Великого Космосу під титанові куполи та базальтове склепіння.

Там, на Кідронії, сплелися у міцний вузол долі розумних рас Галактики, амбіції могутніх Домів Імперії й далекосяжні прагнення таємних товариств, про які навіть координатор управління «D» знав лише з чуток. Ґрідас і Ян чекали від нього оперативного плану дій для «теми 88» і «теми Полювання». І йому, Лансу Маккослібу, необхідно було прийняти рішення. Не пізніше, аніж за чотирнадцять стандартних годин. Саме скільки часу залишилося до прибуття на Кідронію високоповажних пасажирів «Сарматії».

Борт великого військово-транспортного корабля

DA12 «Капітан Паландо»,

район зірки Капели.

14 семпрарія 416 року Ери Відновлення

— Великий адмірал на борту! — металічний голос кіборґа-стюарда промкнувся крізь робочу тишу командного модуля.

— Великий адмірал на борту «Капітана Паландо»! — відізвався лейтенант з першого посту.

Командир корабля Алі Аннадір на прізвисько «Бегемот» зняв шолом, сенсорні рукавиці й рушив із рубки до казематного [39] тунелю назустріч командуючому. І в п'ятому столітті Ери Відновлення дотримувалися давньої флотської традиції особистого рапорту. У низькому тунелі двометровому гіганту Алі було затісно. Він не спромігся красиво виструнчитися в очікуванні високого керівництва, як того вимагали правила мілітарного ґламуру. Тому виструнчився як зміг. На відміну від молодших офіцерів, Аннадір сприймав усі флотські ритуали дуже серйозно і страшенно хвилювався, якщо йому не вдавалось досягти досконалості в цій царині. Він навіть натиснув плечима на стіни, немов хотів їх розсунути. Для того, хто не знав біографії Бегемота, він міг би здатися велетнем із комедійного серіалу про невдах-астронавтів. Насправді ж капітанів із бойовим досвідом Алі у Зоряному Флоті можна було полічити на пальцях.

Бегемот прислухався. З боку шлюзу долинув протяглий стогін атмосферного стабілізатора. Це відкрився люк у гнучкому тунелі-хоботі, що з'єднував стикувальний модуль «Капітана Паландо» з транспортним човником.

Теслен з'явився у казематному тунелі в супроводі золотистого кіборґа-«павука». Нагрудну пластину скафандра командуючого прикрашала діамантова мініатюра Ордену Білих Зірок і знак найвищого з адміральських звань Імперії — семикутна зірка над схрещеними блискавками.

— Перемог і величі! — прогримів Аннадір.

— Прямого шляху, капітане!

— Доповідаю: «Капітан Паландо» готовий до бойового польоту. Штатний екіпаж корабля: три офіцери-пілоти, бортовий космоаналітик, два техніки і шість матросів. До супремусу, відповідно до маршрутних вимог, завантажені програмне забезпечення польоту і програмне забезпечення систем безпеки. Повна готовність супремусу, бойової частини і групи двигунів завірена печаткою і підписом головного техніка Дев'ятого флоту. Рейсове завдання буде розкодоване після отримання вашого наказу про старт, відповідно до форми «три», — капітан корабля знову спробував розправити плечі; рипнули панелі оббивки.

— Вільно, Алі, рапорт прийнято, — Теслен потиснув руку Аннадірові, одному з тих небагатьох, які вижили після атаки ящерів на крейсер «Пантократор» двадцять два роки тому. Той, хто тепер командував «Капітаном Паландо», носив тоді срібного медальйона — відзнаку другого пілота.

Для рейсу на Піфію адмірал особисто підібрав команду. Екіпаж транспортника складався винятково з надійних людей, вірність і відданість яких були перевірені в багатьох ситуаціях. Офіційно Теслена на борту «Паландо» не було. Його клон-двійник інспектував автоматичний паливний завод на віддаленому форпості планетарної системи Капели. Контррозвідка Дев'ятого флоту підтвердила, що представник Служби, який прибув на завод разом із двійником, ніяк не виказав того, що виявив підміну.

Теслен пройшов до рубки і зайняв сидіння-кокон, призначене для пасажирів. Кіборґ-охоронець втягнув до свого корпусу павучі лапи й примостився поряд, у спеціальній ніші. Його імітатори очей потьмяніли — кіборґ перейшов на економний режим. Розпочалися передстартові процедури. Після того, як усі системи «Капітана Паландо» набули повної автономності й припинили обмінюватися інформацією з орбітальною базою, Аннадір увів до корабельного супремусу рейсове завдання. Водночас захисне поле заблокувало всі можливі канали витоку даних з корабля. Це була стандартна процедура, запроваджена штабом Флоту відразу після Війни. Аґенти ящерів могли діяти де завгодно.

— Ми йдемо до Лімесу Кита? — запитав Аннадір, переглядаючи параметри рейсового завдання. Лише той, хто добре знав капітана, зміг би розчути в його голосі здивування.

— Там перестрибнемо. У нас палива на два повноцінних розгони. Але технікам Ґрідаса про це невідомо.

— Навіть мені про це невідомо, — завважив капітан. — Як це зробили?

— Новітні досягнення подвійної бухгалтерії плюс повний відстій у службах головного техніка. Проте аналітики Ґрідаса знають, що на Киті весь паливний ресурс контролюється непідкупними хлопцями з П'ятнадцятого флоту, й, відповідно, ми без відома Служби нікуди не дінемося. Нехай сплять далі.

— Але їхні станції спостереження не сплять ніколи. Вони все одно зафіксують радіанту нашого другого занурення в лімес.

— А ми там не будемо сходити на Темні Шляхи. Ми стрибнемо крізь локальну сингулярність [40].

— Через «діру»? Отже, наш справжній пункт призначення десь біля Кита?

— На все свій час, Алі. Зараз ми це обговорювати не будемо. Перед другим стрибком завантажимо другу частину рейсового завдання до супремосу під тим самим паролем.

— Передбачливо, — погодився Бегемот. Індикатори його кокону вже миготіли синім світлом, відраховуючи останні хвилини «сухого режиму». — Та все ж, командире, якось не віриться, що в наш час можна обійти Службу. На місці прибуття, наскільки я розумію, також сидітимуть їхні резиденти. Ці діти темряви всюди засіли.

— Алі, давай будемо вирішувати проблеми тоді, коли вони виникатимуть.

— Вам видніше, адмірале.

Бегемот опустив прозоре забрало шолома. Індикатори змінили колір із синього на фіолетовий. Кокон Аннадіра огорнувся плівкою, і лінивий потік безбарвного гелю відділив капітана від швидкого потоку подій.

— «Видніше! — адмірал заплющив очі. — Якби ж то… До Піфії нібито все передбачено. Але, Батьки-відновителі, як передбачити все те, що чекає нас на самій Піфії?»