Візантійська фотографія - Ешкилев Владимир (читать книги бесплатно полные версии .txt) 📗
За півсоверена портовий покруч Дібо довів Магістра Храму до брами дешевого готелю «Консепсьон» у східному кварталі європейської частини Ліми. Реконструктор заплатив двотижневий пансіон, відмовився від послуг повії і зачинився в кімнаті, меблі якої ховали у напівзруйнованих площинах довгоносих жуків та звитяжний дух Конкісти. Над ліжком Маккон побачив розп'яття; це полегшило вибір Методу Реконструкції — першу медитацію він почав із молитви до Отця Небесного.
На двадцятій хвилині заглиблення він відчув нетілесну втому; її хвилі підносились із сутностей слів, на яких Маккон зосереджував свідомість. Вздовж леза зосередженості проповз повільний ритм сіро-червоних імпульсів. Реконструктор примружив отвір осягнення і завдав втомі концентрованих зелених ударів. Вправа не вдалась. Розтовчені на м'яке, імпульси розбіглись сірими кульками важкості, обтяжуючи піхви обернутого на себе мислення.
Маккон вирішив дістатись глибинних джерел життєвої сили і тим перемогти втому. Опівночі меч його зосередженості прохромив оболонку Червоної Сфери, що кружляє в астральному мороці Єства. Срібне, біле, сліпуче сяйво наповнило Реконструктора. В полум'ї первісної потуги згоріли його хвороби і біль, розплавились кульки втоми, наче пара, щезли сумніви. І він відтягнув лезо зосередженості, вже загартоване для Реконструкції, у прохололі печери суджень та речень. Потім він почув власні слова і зрозумів їх як молитву вдячності: Єдиний підносив благість свою у вічних завітах.
1 грудня 1780 року Семюел Джеремія Маккон виїхав з Ліми на південь і за дві доби дістався руїн Пачакамаку, одного з найголовніших святилищ Тауантінсуйо — загиблої імперії інків.
…Від океану віяв повільний вітер, що звивав вологе важке повітря у прозорі безхмарні рулони. Вони скочувались на червонясті обладунки берегових пагорбів, вбираючи сміття, комах, запахи, розгортались на підніжжях Анд прозоро-рожевою тубільною атмосферою. Серед гри повітряних завиванців, на пласкому пісковику зруйнованої піраміди Пачакамаку, Реконструктор розпочав найпотаємніший із ритуалів ложі Мемфісу. Збуджений уможливленням таємного, він не спромігся обійтись без ковтка чорної рідини, що зносить над теренами свідомості дзеркальну баню самоспоглядання. Містичний бальзам впав у єство Реконструктора і потягнув його в Безодню бескидами часу. Заки дзеркальна плівка огортала Маккона в просторі Пачакамаку, він притиснув сухі долоні до шерехатих плит піраміди — минуле гарячими хробаками вповзло у лінії долонь, вогнем безбарвним просоталось крізь сухожилки і огорнуло рамена Реконструктора.
Нарешті він перестав відчувати, як чорна рідина пече шлунок, темні дзеркала досягли стовпів сущого, вмерле буття досягло очей. Усередині Реконструктора спалахнув день трьохсотрічної давнини, і був він сонячним та строкатим.
Маккон побачив золоте ранкове Сонце і океан, всіяний срібними стрілами блиску, побачив послів імператора Уайна Капака, що підіймались до святилища стрімкими сходами піраміди, і кольорове пір'я воїнів, темну шкіру жриць з горбуватими носами, і жертовних лам побачив Маккон. Він сконцентрував увагу на вівтарі, числовими формулами відгортаючи другорядне. Він вже бачив Жертовник, і знаки Жертовника, і золоті роги обіруч нього. Але на сходах вівтаря стояли оголені красуні, і він не втримався на лезі зосередженості.
Реконструктор віддавна знав, що ворожнеча між жінками і знаками споконвічна, але вперше осягнув Досвідом Втрати, як спіральні пружини хтивості руйнують мережу зчеплених символів. Одна із жриць відчула присутність його бажань і подивилась смальтовими очима в простір Маккона. Видіння хитнулось і розлетілось на веселки. Чорний бальзам пішов горлом, Реконструктор впав на кам'яні плити…
Через дві доби Маккон відбудував видіння і поглибив Реконструкцію, він добрався до знаків Жертовника і побачив Сонячне Коло, зроблене із золота, та числові знаки пояснення. Він зробив останнє зусилля, пірнув у сутність цих Чисел, і в мить осяяння був вбитий чабаном-кечуа, якому сподобався одяг п'яного європейця.
В Архіві ложі Мемфісу зберігся запис, зроблений Старшим Адептом паном Теодором Алоізом Вальдштайном у 1781 році. Старший Адепт писав:
«Найдосконаліші шляхи Розуму затьмарюються сумнівами. Два роки тому, в часи передстояння Верховного Мага ложі найдосконалішого Людвіга Йасона Кроулі, дехто з шотландських братів вищих ступенів посвяти став висловлювати підозри відносно фундаментальних джерел Герметичної Традиції Мемфісу.
На одному з ритуалів брати з посвятами Адептів і молодших Магістрів закинули ложі звинувачення у прихованих сатанинських містеріях.
Сер Кроулі погодився перевірити сутність головних Знаків Герметичної Традиції шляхом Реконструкції її прадавніх джерел. Відомо було з книг нічних та секретних, що тубільці іспанського Перу, у наївності своїй, малювали герметичні коди Одинадцятого Ступеня Образності просто на вівтарях храмів. Езотерія індіанців вважається чистою, без домішок інших традицій, і сягає часів Присутнього.
Реконструктором був обраний Семюел Джеремія Маккон, шотландець, носій ступеня „Магістр Храму“. Він був відправлений у Ліму, але загинув, вбитий місцевими грабіжниками. Найуславленіші візіонери ложі визнали, що до загибелі Маккон досяг Одинадцятого ступеня і побачив сутність Сонячного Знаку.
Прикладом цим застерігаю вас, брати у майбутті, не торкатись Початків, перебуваючи у сумніві».
Примітки (до електронної версії)
Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії
Стор. 5: Зизоокий фотограф Ференц обрав для своєї майбутньої фотолабораторії надбудову горішнього поверху (Будинка =>) Будинку Вчителя.
Стор. 15: Він намалював (Антихриства =>) Антихриста — на полотні Князь Жаху виглядав як струнка гола дівчина з червоним волоссям, антрацитовими очима і акуратними персами.
Стор. 20: (Інклюз при у =>) Інклюз у цей час стрибав у скрині і навіть (за свідченням гімназистки) верещав.
Стор. 20: Циганку замкнули суворі лещата влади графині де Ебро, регентки малолітнього Хайме, двадцять дев'ятого володаря замка, і вирвати блудницю з цих лещат не зміг би тепер Найсвятіший Отець у Римі: левиці Кастілії (здобичи бо =>) здобичі-бо не віддають.
Стор. 23: Жорстока страта не піде на користь вашому (регенству =>) регентству.
Стор. 29: Переповнені вмираючими безглуздими звуками вулиці, контейнери із смердючим сміттям у вологих дворах-колодязях, червоне від іржі та дешевої фарби залізо сходів, балконів, труб, агрегати опалювальних систем, що звисають зі стель в кухнях, склались перед ним і обіруч нього у знаки всесвітньої Змови, вмонтованої прадавніми (гроссмейстрами =>) гросмейстерами в павучу геометрію дев'ятимільйонного мурашника.
Стор. 35: Вперше він перейшов з можливого у наявне на північній околиці міста С., городян якого остання війна розвіяла шляхами і кресами (східньоєвропейської =>) східноєвропейської ойкумени; місто С. заселили мешканці (навколишних =>) навколишніх селищ — міське походження Хомського вельми умовне.
Стор. 35: Якби він на власні очі побачив запісковілу сонячність міста С., орнаментованого мокрою білизною та вигорілими (кумачовими =>) кумачевими прапорами, то, напевне, знайшов би для пояснень явищ вульгарного світу слова прості, відкриті.
Стор. 35: Якщо символісти праві, і кожна особистість обтяжена власним цвинтарем вмерлих культур, то (цінностний =>) ціннісний простір Хомського був всіяний кам'яними стовпами сірійських відлюдників в ім'я Христове.
Стор. 38: Дальграно (Джорж =>) Джордж (1626–1687) запропонував проект універсальної мови у праці «Мистецтво знаків» (1661), яка стала одним з фундаментальних творів герменевтики.
Стор. 41: …і предки бойових слонів Рафійської баталії, ті, що бачили цнотливе юне Сонце палеоліту, застогнали у звірячому вирії, оплакуючи (знависнілість =>) знавіснілість праправнуків своїх…
