Цурпалки - Соколян Марина (электронную книгу бесплатно без регистрации TXT) 📗

І справді, далі події почали розгортатися із неймовірною швидкістю, мов би бурхливий потік прорвав хирляву шлябамку. «Слід починати з правди, — пригадую, казав мені Шуг-шугай, — щоб клієнт на якийсь короткий момент втратив куманячність, намагаючись замести справжні сліди». Дійсно, почалося все досить ординарно: один з підлеглих Темея, нещодавно звільнений ним за якусь незначну провину, виступив з відкритим листом до всіх абищописень, де він відкривав народові правду про неналежне поводження Темея з казенними гопляками. Себто, типова розтрата і використання службового положення. Сталося так, що серед абищописень виявилося кілька таких, що належали суперникам пантаганата, який фінансував виборчу кампанію Темея. Отож, лист було оприлюднено. Спершу це не викликало значного обурення: справді, кого лише в наш час не звинувачують у зловживанні — ну не гопляками, так народною довірою? Втім, далі цікавіше.

Поки Темей старанно робив вигляд, що лист його зовсім не стосується, одна прудка абищописня опублікувала статтю про мережу закладів швидкого порносервісу. Цю мережу під зворушливою назвою «Скоропуся» було нещодавно закрито через одну страмну халепу, яка спіткала її працівниць. «Скоропуся» стала джерелом страмної інфекційної хвороби, яка життю не загрожувала, зате викликала розлад шлунку та висипку на тілі. Здавалось би-який зв’язок із координатором Темеєм? Справа в тому, що одна з масасьозок такого закладу повідомила, що координатор Темей був постійним відвідувачем «Скоропусі». Більше того, вона розказала про значні пожертви цього благородного чувайла на розвиток бізнесу. «Ось куди йдуть народні гопляки! — виголошував автор статті, — Замість забезпечити юним мешканцям набобії обіцяні хохизвохи, а громадянам похилого віку-копистритні галюкоби, координатор Темей спускає кошти на делікатних хирляпчиків та заразних масасьозок!»

Справа була в тому, що Шуг-шугаєві вдалося роздобути ляляцію про те, що Темей дійсно якось зазирнув до «Скоропусі». Про це, власне, зловтішно повідомив колишній співпрацівник Темея, той самий, несправедливо звільнений з посади. Тому Темей, підозрюючи, що ініціатори всієї цієї бучі можуть мати матеріальні докази його візиту, не став подаватися зі скаргою до арбешазні, але значуще усміхався на запити колег та абищописців, примовляючи «ви ж знаєте, ця дупкосрячна вулична абищописня кого завгодно ладна обілляти брудом аби лишень ратраш підняти». Йому вірили, йому співчували.

Однак, невдовзі стався неочікуваний конфуз. Відпочиваючи в якомусь парглюконі, Темей дещо перепив і побив писок якомусь незнайомцю. Нічого, в принципі страшного, з ким не буває. Але ж сталося так, що жертвою Темеєвої бузи став головний абищописець «Дряпоправа», тієї самої абищописні, що опублікувала страмну статтю. Тут вже піднявся справжній скандал. Абищописні — особливо ж ті, що належали пантаганатам-суперникам — масовано опротестувати акт насилля, що його вчинив значний чувайло над беззахисним працівником нехай і «дупкосрячної» але ж всенародної абищописні. Насправді ж, нещасний Темей навіть і не знав, хто був цей лубряк, який пристав до нього з нецензурними наклепами. Він просто побив йому писок; дійсно, не міг же координатор знати в обличчя всіх вуличних абищописців!

Виходило так, що Темей просто помстився за розкриття ганебної ляляції. Та ще й так неделікатно. Громадський осуд не змусив на себе чекати: почали з’являтися сороміцькі історії та веселі віршики про походеньки Темея в мережі «Скоропусі», на зразок:

Подібні твори, ще й талановито проілюстровані, розповсюджувалися перед важливими нарадами, на яких мусив головувати Темей. Так ставалося, що усі присутні знаходили каверзні листочки з анекдотами серед ділових паперів. Ці віршики, звісно, не були витвором мистецтва, але як же всім було весело! Особливо ж, коли під час якоїсь конференції бідний Темей зблід і мусив терміново вибігти: у нього-таки стався шлунковий розлад. Мабуть, від стресу, а може й від розчину гузрелація, підмішаного в його склянку. Усі присутні миттєво запідозрили, що бідака таки підчепив оту страмну хворобу в «Скоропусі»! Навіть пантаганат, що досі підтримував Темея в скрутній хвилині, не ризикнув потиснути його руку, яка на той час вкрилася підозрілою висипкою. Слід було знати, що Темей має алергію на хирляпчиків, а власне їх вручили йому напередодні у якості подарунку від того ж таки пантаганата!

Після цього лише лінива абищописня не написала про «небезпечний» стан здоров’я координатора. Суперники, що раніше боялися гніву пантаганата, тепер скористалися нагодою на повну кирбайбу. Критика полилася рікою, були згадані всі колишні помилки та огріхи Темея, всі його службові романи та неетичні висловлювання.

Однім словом, невдовзі з державної арени ногами вперед було винесено лолепічний труп координатора Темея. С координаторської посади він вилетів мов хляпс із птурка, та й навряд чи, після такої лакулями йому світила якась пристойна позиція в набобії. І жодна бабентура не розрадила його у горі — а як же, всі боялися підчепити оту страмну халепу, яку в народі вже почали називати «висипкою Темея».

Йому залишилося лише змінити ім’я і тікати світ за очі. Так він, власне, і вчинив. Моє прагнення страшної помсти було задоволене.

Деякий час я тішилася таким станом речей, хоча й не забуваючи про те, що винна Шуг-шугаєві послугу. Втім, я сподівалася, що йому моя допомога не знадобиться, а якщо і знадобиться, то нескоро. Все ж таки ми обоє отримали масу задоволення він нищення піпуці Темея.

Як виявилося, даремно я сподівалася. Шуг-шугай нічого не забув, і не змінив своїх планів щодо мене. Одного дня я знайшла повідомлення на лабудабі: він просив про зустріч.

— Я зараз працюю над черговим проектом, — повідомив він, — і мені потрібна ваша допомога.

— Розплата за лакуляму, — сумно мовила я.

— Ну, не все так трагічно. Мені треба всього лише дістати чоко-чоко пантаганата Козькопа.

— Як… — вражено прохрипіла я, — як ви можете мені таке пропонувати?! Він же страшний як драмбамот! Та і взагалі! Я — дочка Барабоба, і не буду я вам прислужувати, не на ту напали!

— Ага, а коли вам потрібна була моя допомога, ви готові були «прислужувати»? Хіба, скажете, я погано виконав свою роботу?

— Ні, Темея ви закопали просто бездоганно, слід віддати вам належне.

— Я виконав вашу забаганку, тепер ваша черга, — мовив він, хитро посміхаючись.

— Ні!

— Он як? — він витяг з кишені цруклявий пантиктон, — Що ж, ви тільки-но самі визнали, що замовили знищення піпуці Темея. Ваші слова тут: записані і готові до використання. Я зможу дати хід цій справі, подивитесь, буде весело.

А я й забула, з ким зв’язалась… З того часу я почала працювати разом із Шуг-шугаєм, і жодного разу я не пошкодувала про прийняте рішення. Пупльпуляція — страшна сила, особливо ж, якщо до справи береться фахівець із хорошим почуттям куркохмиху!

Корені ясеня

Якусь хвилину по пробудженню інспектор Гарт не міг збагнути, на якому він світі. Стіни ганебно гойдалися, не даючи Гартові сконцентруватися і з’ясувати, де він і що з ним. Більше того, в цьому чистилищі на межі сну і реальності побутувала одна значуща обставина, яка робила існування в ньому просто нестерпним. Якийсь гучний нудотний звук. Телефон! Шляк!