Переходимо до любові - Загребельный Павел Архипович (книги хорошего качества txt) 📗
Археолог (це жінка, але вона перевбралася в чоловіка, і зовні не розпізнаєш, хто вона). Ви жінка?
Богошукач (це юнак, але він відростив собі патли, зробив жіночу зачіску, має на собі джинси і якусь кофту,щосили вдає із себе жінку). Чорти його бери, це не має ніякого значення. Ви світите мені в очі!
Археолог. Хо! Ви чоловік?
Богошукач. Чорти його... Але... Пардон... Ви що — жінка?
Археолог. Ви світите мені в очі.
Богошукач. Це ви світите мені...
Археолог. У мене така професія. Щоб знайти в цій пустині бодай дрібничку, треба добре присвітити.
Богошукач. Сонце зробить це ліпше за ваші фари.
Археолог. До речі, ви світите також.
Богошукaч. - Я хочу знайти в пустині бога, а боги мешкають тільки в освітленому просторі. В пітьмі, як відомо, плодяться сили дияволічні.
Археолог. То ми — колеги. Я теж шукаю богів, але мертвих. Я — археолог.
Богошукач. Мертві боги мене ніколи не приваблювали. Надаю перевагу живим.
Археолог. Ви їх бачили коли-небудь?
Богошукач. Чорти його... Пардон... Для цього сюди й... Як сказано, хто хоче знайти бога, хай іде в пустиню.
Археолог. Це мовиться в філософському розумінні. Ви що — ідеаліст?..
Богошукач. Якщо матеріалісти — це ті, що намагаються склеїти собі життя з черепків, знайдених у пустині, тоді я справді ідеаліст.
Археолог. Черепки — це вічність. Ніщо так не затримує в собі час, як археологічне череп'я.
Богошукач. У вас є віскі? Хоча, пардон, ви ж...
Археолог. Жінка? Але я в чоловічім одягу, то мушу... В мене є все...
Темні постаті виникають зненацька з трьох боків при останніх словах Археолога, мовчки налітають на двох мандрівників, коротка боротьба, приглушені крики; на Богошукача й Археолога якісь закутані в бурнуси люди накидають мішки, обплутують їх вірьовками, тягнуть у темряву. І тільки світло фар над пустинею, і ніде нічого. ...Світанок. Та сама пустиня. Але тепер бачимо віддаля пальму і під нею — Шейха, який спочиває на високому, досить химерному ложі. З лівого боку, в напрямку до Шейха, просувається дивна процесія. Дві постаті, закутані в мішки з верблюдячої вовни, обплутані вірьовками, кінці яких тримає в своїх руках Контрабандист, досить мальовничий голодранець із транзистором й автоматичною гвинтівкою, завішеними на плечі. Слуги тягнуть за кінці килима так, що Шейхове ложе опиняється на авансцені. Контрабандист підводить своїх бранців до Шейха, падає перед ним на коліна.
Контрабандист. О повелителю! (Смикає за вірьовку, щоб примусити впасти на коліна своїх бранців, але ті стоять).
Шейх (ляскає в долоні, до слуги, що надбігає). Одну каву для цього...
Контрабандист (приймаючи з рук слуги чашечку кави). Хай благословить твій аллах і мій Адонаї твою щедрість, о повелителю! (Сьорбає каву, вихлюпує гущу на килим, на якому стоїть Шейхове ложе).
Шейх. Той, хто випиває каву занадто швидко, не вартий кави.
Контрабандист. Я поспішаю зробити радість для твоїх очей.
Шейх. Твоя мова починає мені подобатися..
Контрабандист. Але обіцяй, о повелителю, достойно заплатити мені.
Шейх. Ти починаєш з кінця, мов той учень, що береться вперше за коран, останні сури якого коротші й зрозуміліші за решту.
Контрабандист. Тоді дивись! (Підбігає до своїх бранців, зриває з них мішки).
Шейх сідає на своєму ложі, довго мовчки дивиться на бранців.
Шейх (тицяє пальцем у Богошукача). Ти — жінка?
Богошукач. Ти не помилився.
Контрабандист (підказує). О повелителю...
Богошукач. Що?
Контрабандист. Треба додавати: о повелителю.
Богошукач (мовби вперше помітивши Контрабандиста, до
Шейха). Цей чоловік — злочинець. Я не вірю, щоб він міг
виконувати твої веління.
Шейх. Мені подобається твоя мова. Підійди ближче.
Богошукач підходить.
Ближче, ближче. Нахилися до мене. (Доторкується щоки Богошукача). О аллах! Тільки в райських гурій така ніжна шкіра! Що ти хочеш мені повідати?
Богошукач. Цей чоловік (показує на Контрабандиста) пограбував нас, відібравши в нас гроші, а тепер хоче видурити винагороду і від тебе.
Контрабандист. Вона бреше, о повелителю!
Шейх (ласкаво до Богошукача). Жінки ніколи не кажуть правди. Але, якщо брешеш ти, тобі відрубають голову, тобі й твоєму отому... Бо я не люблю, коли відрубують тільки одну голову... Я люблю, щоб було отак: так — так. (Показує рукою, мовби кладе поряд дві голови).
Богошукач. Ти любиш симетрію.
Шейх (радісно). Як ти сказала? Сим...
Богошукач. Це називається: симетрія. Коли в людині дві руки, дві ноги, все паристе...
Шейх (сміється). Хо-хо-хо! Ти мені подобаєшся більше й більше! Я вже люблю тебе так само, як сим...
Богошукач. Симетрію.
Шейх. Так, симетрію. Але ми повинні перевірити правдивість твоїх слів, бо ніхто не сміє... Чим ти доведеш, що цей чоловік (показує на Контрабандиста) пограбував вас?
Контрабандист. Вона все бреше!
Богошукач. Я можу перелічити тобі, скільки грошей і які купюри відібрав у нас цей чоловік. (Нахиляється над вухом Шейха).
Шейх (відхиляється). О, ти лоскочеш мене своїм незрівнянним волоссям! Хо-хо-хо, клянусь аллахом, схилися ще нижче й ближче! Я звик не вірити словам, хоч би вони були вимовлені навіть такими райськими устами. (Ляскає двічі в долоні, збігається озброєна сторожа. Шейх показує на Контрабандиста). Обшукати!
Контрабандист пробує вчинити опір, але марно. За хвилину його обшукано, все на ньому пошматовано, повивертано всі кишені, розв'язано всі торби, перед Шейхом лежить купа грошей.
Шейх. Долари! І все, як ти казала. (До слуги). Сховати!
Слуга задирає ріжок матраца, під яким бачимо цілі стоси банкнотів, тицяє туди гроші.
Археолог (вражено). Цей чоловік ще за життя готує скарб для майбутніх шукачів!
Шейх (до Богошукача). Твій товариш геть молодий. Його голос ще не набув чоловічої твердості.
Богошукач. Це юнак, з яким я зустрілася кілька годин тому в твоїй пустині.
Шейх. Го-го! Ти добре мовив: моя пустиня. Вона справді моя, і тут панує найвища справедливість. Ти побачиш, як я підтримую справедливість на цій землі. Зараз отому псу відрубають голову. (Ляскає тричі в долоні).
Біжить сторожа, двоє із слуг — з оголеними шаблями, якими вони з свистом розсікають повітря, мовби вже відтинають голови невидимих жертв.
Богошукач. Ти не зробиш цього.
Шейх. Клянусь аллахом. Але я люблю, щоб було: так — так. Я люблю цю твою сим...
Богошукач. Симетрію.
Шейх. Так, симетрію. І тому мені потрібно дві голови для стинання. Де взяти ще одну голову? (Пильно дивиться на Археолога, Археолог злякано задкує, блідне).
Богошукач (перехоплює Шейхів погляд). Ти не зробиш цього, о шейх!
Шейх. О повелителю, повинна ти сказати.
Археолог. В мене — охоронна грамота від ЮНЕСКО!
Шейх. А що таке ЮНЕСКО!
Археолог. У мене грамота!
Шейх. Все сказано в священному корані, а більше не може бути ніякого письма на світі! Це так само точно, як те, що тобі зараз відрубають голову.
Богошукач. Цей юнак приїхав сюди з великою метою.
Шейх. Якщо йому зрубають голову, щоб дотримати великого закону симетрії, то можна вважати його мету здійсненою.
Богошукач. Ти повинен відпустити його.
Шейх. І що ж він робитиме в пустині?
Богошукач. Він приїхав сюди шукати вчорашнього дня.
