Монологи однієї жінки, або «Треба менше пити» - Кононенко Евгения (книги онлайн полные версии TXT) 📗
Ти завтра вже йдеш? Будеш знову шукати квартиру? Хіба я тобі аж так заважаю? Не здавати тої готельки від Насті Іванівни? Але ж на що мені жити, синку? Мені платять дуже мало, хоча я й пишу геніальні тексти. То що мені робити? Іти прибиральницею в гастроном? Менше пити? І ти туди ж? Будеш зараз розповідати, як ти ще в чотирнадцять років мене, набухану, водив з фуршетів? І скільки разів таке було? Два чи три! Двадцять чи тридцять? А скажи ще двісті чи триста! Мученик, синочок матері-п’яниці! Він пам’ятає, як він мене водив із фуршетів! А ти пам’ятаєш, що я тебе вчила в гімназії? Що я тобі вищу освіту дала? Ти сам її собі взяв? Поки я квасила вино на кухні? Ой, синку, краще не доживати до такого, до чого я з тобою дожила! Не хочеш жити з матір’ю, мотаєшся по світу, аби з матір’ю поменше бути під одним дахом! Та не розповідай ти дурниць! Мої гонорари воліли віддати тобі чи бабусі, аби не мені, щоб я їх не пропила! І коли таке було? І хто тобі таке казав? Хто? Та я зараз перетелефоную і все з’ясую! Такого не було і не могло бути! Мене в моєму середовищі шанують! Ти мені дурниць не розповідай! Ми так давно не бачилися, а ти знову за старе! Ну чим тобі не підходить твоя мати? Тим, що пише геніальні тексти? Та ти колись будеш жити на авторське право! Краще б приніс мамі другу пляшку, бо я після всього того, що ти мені зараз сказав, не засну! Не підеш? От народжуй після такого дітей! Ти їм усе віддаєш, буквально все! Я пам’ятаю: побачу гарні черевики, але думаю: мені не треба, треба синочку! А побачу гарну пляшку, то й забуду про черевики для синочка? Та що ти таке плетеш? Якщо ти вирішив мене вбити, то вбивай зараз, не тягни! Кому я потрібна, щоб мене вбивати? Немає в цьому світі підтримки ні від кого! Навіть від сина немає! Я тебе взагалі могла й не народжувати! І краще було б! Якби знати, що народиш виродка!
А хто це сів у кутку? Синку, прожени того чоловіка і тоді вже ляжеш спати. Там нікого нема? А хто ж то сидить у бабусиному кріслі? Підійти самій і помацати, хто то сидить? А мені страшно. Не боятися? А я боюся. Допоможи своїй старій матері. Проведи мене туди. Гаразд, я підійду сама, але ти не виходь з кімнати. Підеш в туалет, коли я підійду до крісла. Так, тої кімнати п’ять кроків. Але мені страшно. Іду, іду, тільки не кажи: «Треба менше пити». Так, ти правий, синку, то зіжмаканий плед. Там нікого нема! А мені здалося, що то твій батько! Прийшов і сів, ти ж дверей не замкнув, він міг увійти. Він давно на тому світі? А до мене сюди ходять із царства мертвих. І ти їх бачитимеш, якщо тільки… якщо тільки… Краще піди по пляшку, синку! Ти ляжеш спати, будеш відпочивати з дороги, а я поставлю пляшку під стіл, ввімкну комп’ютер і щось таке напишу! В мене попереду ніч! Я писатиму, а ти спатимеш! Розумію, що ти з дороги, але ларьок зовсім поряд!
Мій текст увійшов до антології, хоча я його надіслала із великим запізненням! Мені написала Лора, сказала, що інформація вже висить в інтернеті. Але про те, що буде презентація, не сказали. Вони вирішили все це зробити без мене. А тут іще ця дискусія на блозі. Вони думають, що я вмикати комп’ютер розучилася! Вони думають, що я читати не вмію! Тільки не кличте її на презентацію Алкології. Бо буде «мало місця» від неї!
Я зателефонувала до редакції. Мені сказали, що презентації поки не планують, може, згодом. Брешуть, падлюки, я вже навіть знаю, якого числа. У Міжнародний день боротьби з алкозалежністю. Ще й день такий вигадали, фантазія в них працює, як у рептилій! Вони думають, ніби я читати не вмію. Писати вмію, а читати не вмію!
Так, приводимо себе в порядок. Все-таки вихід на люди. Давно я не була на людях. Лише в супермаркеті та кіоску. Ця кофтинка, Аліса казала, вона не сходиться на мені. Ту то й що? В мене гарний ліфчик, якщо трохи розстебнеться, нічого страшного. Спідниця з розрізами… Ні! Я одягну широку спідницю! Так я виглядаю прикольно! Синці під очима до середини щік! А мені, до речі, на день народження подарували олівець від синців під очима. Я ще тоді питала: чому не пляшку доброго вина? А як застосовувати той олівець? Ні, то ж помада! А де той олівець? Він іще був у гарній торбинці з бантиком! Ось він! Все гаразд! А синці в мене від втоми, а не від вина. Треба виходити! Я там маю з’явитися від самого початку! Я маю побачити все те дійство! Тим більше на початку наллють аперитив. Я так сподіваюсь, то не буде «кадарка ординарна» з картонних пакетів!
Телебачення! Аж два канали! Ось камера знімає столик із напоями! Переповзає на плакат рекламний Антології-Алкології! Я його вже бачила в інтернеті! Моє ім’я там є! А хлопчик зі списком на дверях до зали каже, що в списку мене нема! Шиплять голоси: «А хто їй сказав?» Ніхто не сказав! Сама довідалась! Та що вже робити, нехай проходить! Буде ходячою ілюстрацією до Алкології! Юрчику, привіт! Ти дамі винця не подаси? Дуже дякую, ти справжній друг! Вино пристойне! Ні, горілочки не треба! Горілочку – це укладачеві антології. А кращій авторці – винця.
Вітенько, і ти тут? А чому ж ти мені не сказав, що буде презентація? Гаразд, усі інші, але ти? Ніби забув, як ми облилися вином у твоєму ліжку? А потім кохалися, а воно пахло! То було давно? Я не забула, а ти? Кажеш, не кричати? А я хочу кричати!
Тож ви мене не покликали, щоб я вам не зіпсувала свято? А те, що ви мені зіпсували життя, ви це враховуєте? Ну то дайте мені другого келиха! Другий келих платний? Ну вигадали! То купіть мені другого келиха! Ні? Значить, я сама собі куплю! Думаєте, в мене нема? Це скільки? Сорок гривень? Тримайте п’ятдесят! Здачі не треба! За ваше здоров’я, колеги!
Ви з якого каналу, дівчино? Ну, то уявіть собі, мене сюди не те що не запросили, мене не хотіли сюди пускати! А без мого тексту ця антологія – то просто нуль! Всі інші – нездари! Вони не відрізнять «мерло» від «каберне», і беруться писати про алкоголь! А я відрізняю «мерло» середземноморське від аквітанського!
А чого ви мене відтісняєте до дверей? Як я вже прийшла сюди, то піду звідси останньою! Я ще дам інтерв’ю на камеру! Я скажу, хто ви всі такі! А краще покажу! Ви всі суки! Ви забиваєте неординарних людей! Ви плекаєте сірість! То будете знати! Всі великі люди були хуліганами! Всі великі жінки були і є хуліганками! Якщо чоловікам можна стояти по кутках і робити калюжі, то жінці можна підняти спідницю й показати, чого ви всі варті! Це протест античної богині проти християнських мощей! Недаремно я одягала широку циганську спідницю, яка легко піднімається! Ось вам усім! Мій зад, кому хочу, тому й показую його! Насцяти на ваш килим – то святе! Заніміли! Перестали хапати мене за лікті? Не чекали? Ото ж бо й воно! Мій гомеричний регіт перекричить ваші недолугі промови!
Всі вивалили з залу, я тут сама. Треба схопити ще келишок. На порозі двоє у формі. Куди ви мене тягнете, хлопці? За мною прийшла машина? Дуже дякую, але я ще нікуди не їду! Все лише почалося! Всім весело! Всі все зрозуміли! Ви знаєте, кого ви тягнете до своєї паскудної машини? Ви бачили моє посвідчення? Я – авторка семи книжок! Так, восьму я, може, й назву «Треба менше пити»! І я її напишу! Неодмінно! Вам усім на зло!
