Піздєц - Подерев'янський Лесь (читать книги полностью без сокращений .TXT) 📗
Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив!
Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно?
Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?
Альфред Юхимович (демонстрірує свою комунікабельность). Чом не сказати? Скажу: в одній ампулі - сімянна витяжка бобра, в другій - всячєскіе імунодєпрєссанти.
Степан Срака (у захваті). Яки люди! Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми літаєм.
До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельский - науковець, і з цікавістю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.
Альфред Юхимович. Або увізміть таку штуку як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками й ногами махає, спотіє весь, а в нагороду хіба що запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт - то ценна сировина. Тож, замість руками махать, візьми платок та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк.
Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!
Альфред Юхимович. Як хорошо просякне - зараз їм тьолці мармизу витри і считай дєло в шляпе.
Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навіщо?
Альфред Юхимович. Вона раз нюхне і їй піздец! Від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження. Тільки і роботи, що до кущів дотягти!
По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обільно тєкут сльози і слюні.
Шльома (крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть.
Голос Альфреда Юхимовича. Іди в лабораторію, жидок, тут своїх вже до хуя!
Шльома Гомєльский (вражений такою проникливістю). Звідки ви знаєте, дядя?
Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобі кандидатську їбошить надо!
Шльома Гомєльский (схлюпує). Єбав я ту кандидатську!
Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованців получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.
Шльома плаче. Його ридання гнітуче діють на сидячих у вагоні. Вони зловісно мовчать.
Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрєзаніе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплій сраці].
Альфред Юхимович. Ти не гуманіст, Омелян.
Магарич. А шо, може візьмем жидка?
Харитон Уйобищенко. Та, мені шо? Нехай лізе... [Якщо не буде бздіть, нехай лізе - мені шо?]
Косопизд. Пайка зменьшиться!
Назар Сивуха. Жиди - то такі хітросракі... Заждіть, вони не тільки шо макарони, - вони й сайри дістануть!
Альфред Юхимович. Сайра хай вас не їбе, пан Сивуха, - вам її все одно не їсти. (До Шльоми) Давай, жидок, розкручуй дрота і йди сюди - ми тобі посвящєніе в митці зробимо.
Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи: Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.
Гаврюша Обізянов. Надо двері якось закрутить - це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть!
Альфред Юхимович. Та нехай, Люда обід принесе та й закрутить.
Входить Роже Городі - французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.
Роже Городі (стука по вагону). Вилазь, хлопці, - свабода прийшла!
У вагоні мовчання.
Роже Городі. Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо - пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш - те й малюй, всіх куди хочеш - туди й посилай!
Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці, - ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать!
Альфред Юхимович. (до Роже Городі) А бацилу даватимуть?
Роже Городі. Нє. Бацила тільки в Бога і в начальства!
Магарич. Ну то іди к хуям звідси!
Омелян Косопизд. Нас агітіровать на хуй! Ми самі кого хочешь загітіруєм!
З вагона вилітає камінюка і збиває з Роже Городі капелюх. Роже Городі палахливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсірдака, поверх лапсірдака у нього яскрава кацавєйка залізничних робітників, в руках у нього кувалда і лом.
Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота [на хуй], бо дме [сквозить дуже]!
Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивати утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.
Голос Харитона Уйобищенки. Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить!
Магарич. Амбальний дідусь. Мабуть і хуй ще стоїть! Стоїть хуй, діду?
Дід (продовжує роботу). Стоїть, синку, - дай тобі боже щоб в тебе так стояло!
Омелян Косопизд. Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя?
Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.
Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу!
Самуїл (продовжує роботу). Да, багато жидів.
Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.
Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?
Самуїл (просто). Да, я - пророк Самуїл.
Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!
Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде - Піздєц буде!!!
З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.
Люда. А де ж вагон? Де хлопці?
Пророк Самуїл. Гдє, гдє - в піздє! Смотрєть надо!
У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].
Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная - я єбу!
Завіса
