Габрієла - Амаду Жоржи (читать книги онлайн полностью без регистрации TXT) 📗
— Що вплинуло на ваше рішення, полковнику?
Він подумав про докази, які не переконали Алтіно, і про розмови, які не дали наслідків.
— Стільці з високими спинками,— відповів Алтіно.
Але в барі вже знали про невдалу бесіду і про гнів полковника Раміро. Як і завжди, чутки були перебільшеними: стверджували, що між Алтіно і Бастосом відбулася суперечка і старий політичний лідер вигнав Алтіно; що того посилав сам Мундіньйо, аби запропонувати Бастосу домовленість, просити перемир'я і пощади. Поширювалася також інша версія, автором якої був Тоніко; із збудженим виглядом він оголошував на вулицях Ільєуса усім знайомим, що місто повертається до старих часів перестрілок і вбивств. Окрім того, відповідно до версій Доктора і Ньо-Гало, які зустрічали полковника Алтіно, Раміро розгнівався саме тоді, коли фазендейро сказав, що вважає його переможеним ще до виборів, і попередив, що буде голосувати за Мундіньйо. Після цього Алтіно немовби запропонував принизливу для Бастосів домовленість. Раміро відмовився. Деінде версії змінювались залежно від політичних симпатій переповідачів, але одне було скрізь правдою: після того, як пішов Алтіно, Тоніко бігав по лікаря — доктора Демосфенеса,— щоб той допоміг полковнику Раміро, котрий почував себе зле. Того дня довго обговорювалися новини, точилися нескінченні суперечки, всі були збуджені. Жоана Фулженсіо, що прийшов на вечірню бесіду із «Папеларіа Модело», попросили висловити свою думку.
— Я думаю так само, як дона Доротея. Вона прийшла до мене, щоб розповісти про диявола, котрий блукає вулицями Ільєуса. Щоправда, їй не відомо, де він точно переховується, чи в будинку Глорії, чи тут, у барі. Куди ви заховали рогатого, Насібе?
Він не лише диявола, він ціле пекло носив у себе в грудях. Те, що він вигадав для Габрієли, не дало позитивних наслідків. Вона приходила і ставала біля каси. Але це був надто нетривкий бастіон і надто коротка відстань для чоловіків, що згорали від бажання. Тепер вони юрмилися біля прилавка і пили стоячи, а навколо Габрієли виникав мало не мітинг — сама тобі непристойність. Суддя дійшов до такого зухвальства, що просто сказав Насібу:
— Готуйтеся, мій любий, я вкраду у вас Габрієлу. Тож загодя підшукуйте собі іншу куховарку.
— Вона подала вам якусь надію?
— Не дала, так дасть... Все залежить від часу і вміння.
Мануел дас Онсас, що раніше не вилазив з плантації, здавалося, забув про свої фазенди в самий розпал збирання врожаю. Він навіть вирішив подарувати Габрієлі ділянку землі. Стара діва мала рацію. Диявол вирвався на волю, підкорив собі чоловіків. Завершиться тим, що він заволодіє і Габрієлою. Лише два дні тому дона Армінда сказала Насібу:
— От який цікавий збіг обставин: мені приснилося, що Габрієла пішла, а того ж дня полковник Мануел прислав сказати, що, коли її ласка, він перепише на її ім'я плантацію.
Жінка — істота слабка, варто глянути на Малвіну — сидить на набережній і теревенить з інженером. А хіба не казав Жоан Фулженсіо, що вона найрозумніша дівчина в Ільєусі? Що в неї сильна воля і безліч інших чеснот? І ось вона втратила глузд і фліртує у всіх перед очима з одруженим чоловіком. Насіб пройшов до кінця широкого тротуару перед баром. Він замріявся і злякано здригнувся, коли побачив полковника Мелка Тавареса, що вийшов із свого будинку і рушив у бік набережної.
— Дивіться! — вигукнув Насіб.
Дехто почув його і озирнувся.
— Він пішов до них...
— Ну, зараз буде видовище...
Дівчина також помітила наближення батька і підвелася. Мабуть, він щойно повернувся з плантації, бо навіть не роззув чобіт. В барі всі посхоплювалися з місць, всім кортіло вгадати, що буде...
Інженер зблід, коли Малвіна попередила його:
— Батько йде сюди.
— Що будемо робити? — Голос виказав його хвилювання. Похмурий Мелк Таварес зупинився біля них, тримаючи в руках нагая і пильно дивлячись на доньку. Він немов не бачив інженера, навіть не дивився в його бік, і голосом різким, як виляск нагая, сказав Малвіні:
— Цієї ж миті додому!..
Полковник залишився на місці, дивлячись, як дочка повільно йде геть. Інженер не поворухнувся, його ноги налилися свинцем, чоло і руки спітніли. Коли Малвіна увійшла в ворота і зникла за ними, Мелк підняв нагая і ткнув широким, коротким пужалном в груди інженера Ромуло:
— Мені відомо, що ви закінчили обстеження бухти і телеграфом попросили дозволу залишитись, аби керувати наступними роботами. На вашому місці я не робив би цього. Я послав би телеграму з проханням вислати заміну і не чекав би навіть приїзду колеги... Післязавтра відпливає корабель.— Він підняв нагая, і при цьому його кінчик торкнувся обличчя Ромуло.— Це той термін, який я вам даю.
Мелк повернувся спиною до інженера і подивився на бар, немовби запитуючи, чому так багато людей з'юрмилося біля нього. Він пішов туди, і цікаві одразу ж позаймали свої місця за столиками і разом загомоніли, скоса позираючи на полковника. Мелк підійшов до Насіба і поплескав його по спині:
— Ну, як живеться? Налийте-но мені коньяку.
Тут він побачив Жоана Фулженсіо і сів поруч з ним:
— Добрий вечір, сеньйоре Жоане. Мені сказали, що ви продаєте моїй дівчинці аморальні книжки. То я вас попрошу про одну люб'язність — не продавайте їй більше ніяких книжок. Лише підручники, а інших книжок вона не потребує, вони задурюють голову різними нісенітницями.
Жоан Фулженсіо дуже спокійно заперечив:
— Я торгую книжками, і якщо покупець хоче їх придбати, я не буду його відмовляти. А що ви маєте на увазі, коли говорите про аморальні книжки? Ваша донька купувала тільки справжні книжки, твори кращих письменників. І я мушу скористатися з нагоди, щоб сказати, що вона дівчина розумна, з великими здібностями. Її треба зрозуміти, вона вимагає особливого до себе ставлення.
— Вона моя дочка, і вже дозвольте мені самому вирішувати, як до неї ставитись. Від деяких хвороб мені відомі ліки. Що ж стосується книжок, гарних чи поганих, вона їх більше не купуватиме.
— Це її справа.
— І моя також.
Жоан Фулженсіо стенув плечима, немовби кажучи, що це його не обходить. Підійшов Біко Фіно з коньяком, Мелк випив коньяк нахильці і хотів уже йти, але Жоан Фулженсіо затримав його за руку:
— Послухайте, полковнику Мелк, порозмовляйте з донькою спокійно і спробуйте її зрозуміти, тоді вона, можливо, послухається. А коли ви застосуєте силу, боюсь, що потім жалкуватимете.
Мелк відповів, ледве стримуючись:
— Сеньйоре Жоан, якби я не знав вас з давніх-давен і якби не був товаришем вашого батька, я навіть не слухав би вас. За дівчисько відповідаю я. А я не звик змінювати своїх рішень. Але, попри все, дякую вам за дружні поради.
Ляснувши нагаєм по халявах чобіт, він вийшов з бару і перетнув майдан. Жозуе глянув йому вслід, потім підійшов і сів біля Жоана Фулженсіо на стілець, де мить тому сидів полковник:
— Які його наміри?
— Не думаю, що розумні.— Жоан поглянув своїми лагідними очима на вчителя.— Чого ви дивитесь? Хіба ви не чините дурниць? З нею поводяться, немовби вона не сповна розуму, а в дівчини є характер...
Мелк увійшов у ворота свого будинку, збудованого в сучасному стилі. В барі знову заговорили про Алтіно Брандана, про полковника Раміро, про політичні новини. Інженер підвівся з лави на набережній. Лише Жоан Фулженсіо, Жозуе і Насіб, які стояли на вулиці, стежили за фазендейро.
У вітальні на Мелка чекала дружина, вся напружена від страху. Вона справді скидалася на безплотну святу мученицю, негр Фагундес мав рацію.
— Де вона?
— Пішла до себе.
— Накажи їй прийти.
Він залишився у вітальні, поплескуючи нагаєм по чоботях. Малвіна увійшла, мати стала біля дверей у коридор. Дивлячись на батька прямо і рішуче, з гордо піднятою головою, Малвіна чекала. Мати чекала теж, в її очах причаївся острах. Мелк ходив по вітальні:
— Ну, що ти скажеш?
— Про що?
— Прошу ставитись до мене з повагою! — закричав полковник.— Опусти голову, я тобі батько. Ти знаєш, про що мова. Як ти поясниш свій флірт з інженером? Ільєус тільки про це й гомонить, чутка дійшла аж до плантацій. Не здумай мені розпатякувати, що ти не знала про його родинний стан, він не тримав це в таємниці. Отже, що ти скажеш?
