Твори в 4-х томах. Том 4 - Хемингуэй Эрнест Миллер (книга читать онлайн бесплатно без регистрации txt) 📗
— Звичайнісінький футбольний трюк, — сказав Хотч. Я переклав його слова.
— Гаразд. Вернімося до бейсболу, — сказав Антоніо.
Він почав з того, що, стрибаючи в воду, ловив тенісного м'яча однією рукою. Навчившись робити це без промаху, він почав ловити по м'ячу в обидві руки. Хотч вирізнявся незвичайно швидкою реакцією, а руки в нього були сильні і спритні, і ми всі троє — він, Антоніо і я — розважалися тим, що чим попало кидали один в одного. Якщо під час пікніка комусь із нас потрібна була сіль, йому кидали сільничку. Якщо хтось хотів випити, в нього летіла пляшка. Ми кидали геть усе і вже винайшли спосіб, який дозволив би нам кидати на стіл склянку вина, не розливши ні краплини, як раптом настав край і веселощам, і безтурботним сніданкам, і довгим затишним обідам, і міцному освіжаючому сну після купання — настав переддень бою. Ніхто і словом не обмовився про близьку кориду, поки Антоніо не сказав:
— Одягатися завтра я буду в місті, в готелі.
Це була одна з найбільших корид, які я будь-коли бачив. І Луїс Мігель, і Антоніо поставилися до наступного бою як до найважливішої події в своєму житті. Рана, яку Мігель дістав у Валенсії і яка так щасливо виявилася не такою важкою, як думали в першу хвилину, повернула йому впевненість у собі, яку похитнула була фантастична майстерність Антоніо і його воістину лев'яча безстрашність.
Антоніо був поранений в Пальма-де-Мальорці, і це переконало Луїса Мігеля, що Антоніо також вразливий, а його роботу останнім биком у Валенсії Луїс Мігель, на щастя, не бачив. думається мені, що якби бачив, то зрікся б суперництва. Луїсу Мігелю гроші були не потрібні, хоча він дуже любив гроші і те, то на них можна купити. Найголовніше, чого він прагнув, — це впевненості, що він найбільший з сучасних матадорів. Насправді він уже не був першим, але він був другим, і того дня він був справді великий.
Антоніо чекав бою з тією самою впевненістю в своїх силах, з якою виступав у Валенсії. Те, що сталося на Мальорці, не мало ваги. Він допустився невеличкої помилки, більше цього не станеться, а тому обговорювати її зі мною не варто. Він розповів би мені, якби я запитав його, але я не запитував. Як усякий професійний матадор, він принаймні один раз на сезон робить промах— це й сталося в Аранхуесі. Оскільки він працює впритул до бика, і працює чесно, наражаючи себе на реальну, а не уявну небезпеку, то найменшу його помилку виправляє негайно своїми рогами бик. А що у биків, з якими він має справу, роги не підпиляні, то ці бики не позбавлені здатності виміряти відстань, і такий бик може ввігнати ріг, куди захоче. Тому Антоніо вважав цілком нормальним, що за кожен промах він розплачується раною і потрапляє до лікарні. Він цього чекав і сприйняв як належне. Але, працюючи, як працює він, помилятися не можна. Це він знав. Він припустився невеличкої погрішності, зрозумів її і від душі радів, що вона обійшлася йому так дешево. Він уже давно вирішив, що він кращий матадор, ніж Луїс Мігель. Він довів свою перевагу в Валенсії, і йому не терпілося знову довести її в сьогоднішньому бою.
Бик, якого убив Луїс Мігель, був уже третім биком, убитим з одного удару. Бик попався нелегкий, і Мігель провів бій чудово. Він віднайшов уміння орудувати шпагою і разом з умінням— колишню віру в себе. Поблажливо посміхаючись, він підійшов до бар'єра і, скромно взявши в руки обидва вуха і хвіст, зробив коло по арені. Додайте до цього оплески, музику і голосне гудіння голосів, що не змовкало протягом усієї кориди. Я помітив, що Луїс Мігель обережно ставить праву ступню, яку віддавив йому його перший бик, а втім, він цього й не приховував. Я знав, що права нога у нього болить і він не зовсім на неї покладається. Працював він дивовижно, і я незмірно захоплювався ним.
Тепер уже чотири бики були забиті з першого удару, і з кожним биком корида ставала все блискучішою. За четвертого бика Антоніо присудили обидва вуха, хвіст і шмат ноги з копитом. Він обійшов арену весело й безпечно, ніби ми все ще гуляли біля нашого плавального басейну. Коли він проходив повз мене, я сказав йому: «Кинь копито, Хотчеві!», — і Антоніо, порівнявшись з його місцем, високо підкинув бичачу ногу, і Хотч піймав її однією рукою. Публіка галасливо викликала Антоніо, і він запросив Луїса Мігеля і дона Хуана Педро Домека, якому належали бики, вийти разом з ним.
Черга тепер була за Луїсом Мігелем. Почав він з larga cambiada, тобто, стоячи навколішки, підпускав до себе бика так близько, що при кожному помахові плаща кінчик рога майже черкав його груди. Бик виявився пречудовим, і Луїс Мігель уміло скористався цим. Пікадори добре підготували бика, і Луїс Мігель велів поквапитися з бандерильями. Коли він підійшов до бар'єра, я помітив, що обличчя в нього дуже втомлене, але він не зважав на своє самопочуття, не дозволяв собі кульгати і працював з палким завзяттям, ніби новачок, який щойно ступив на арену.
Мулетою він змусив бика трохи відступити від бар'єра і, притискаючись спиною до дощок, всівшись на estribo — дерев'яний брусок, прибитий до бар'єра з внутрішнього боку, щоб, спираючись на нього, учасники кориди в разі небезпеки могли вискочити за межі арени, — змусив бика п'ять разів промчати попід правою рукою з розгорненим червоним плащем. Під клацання увіткнутих в карк бандерилей, бик щоразу проносивсь повз нього, важко, з присвистом дихаючи, ратиці його вгрузали в пісок і ріг кожного разу ледве не торкався Мігелевої руки. Це було схоже на самогубство, але з гарним биком, який нападає прямо, це був лише небезпечний трюк.
Під кінець бою Луїс Мігель повів бика на середину арени і проробив класичні пасе, тримаючи мулету в лівій руці. Відчувалося, що він дуже втомився, але працював він упевнено й добре. Показавши дві серії по вісім пасе натураль у найвишуканішому стилі, він переклав мулету в праву руку — і ось тут, при черговому повороті, обходячи Луїса Мігеля зі спини, бик підняв його на роги. З того місця, де я стояв, спершися на бар'єр, мені здалося, що Луїс Мігель злетів угору футів на шість, якщо не більше. Він ударився головою, розкинувши руки й ноги, мулета і шпага відлетіли набік. Бик підступив до нього, намагаючись угородити в нього ріг, але двічі промахнувся. Всі учасники бою кинулися до Мігеля, розмахуючи плащами, і цього разу його брат Пепе, перескочивши через бар'єр, відтягнув його відрогів.
Він не пролежав і двох хвилин. Ріг не ввійшов у нього, а лише підчепив його, пройшовши між ногами, і він був цілий і неушкоджений.
Луїс Мігель махнув рукою, наказуючи всім відійти, і ніби нічого не сталося, повів далі перервану фаену. Він повторив те пасе, під час якого бик підкинув його рогами, потім повторив ще раз, ніби хотів дати науку і собі, і бику. Потім він проробив інші прийоми, точно і чітко, ніби бик і не підкидав його. Потім він показав ефектнішу і не менш небезпечну роботу. Публіці це сподобалося більше. Але він працював без обману і без трюків на зразок розмови по телефону. Убив він чудово, ввігнавши шпагу впевнено й чітко, ніби зроду в житті він не убивав інакше, як з першого удару. Йому дісталися ті самі трофеї, що й Антоніо, і він заслужив їх. Він зробив коло по арені, припадаючи на одну ногу, — тепер, коли нога задерев'яніла, він уже не міг приховувати накульгування, — і вийшов розкланюватися на середину, покликавши з собою Антоніо. Президент розпорядився, щоб і мертвого бика провезли довкола арени.
П'ять биків уже були вбиті п'ятьма ударами шпаги. Коли з'явився останній бик і стихли оплески, Антоніо підійшов до нього і почав свою плавну, розмірену, чарівницьку роботу плащем. Кожний його рух публіка зустрічала захопленими криками. Він стояв нерухомо і прямо, тільки руки його повільно піднімали плащ, і публіка насолоджувалася видовищем, не розуміючи його роботи і не тямлячи в ній, але знаючи, що так він працює завжди, якщо бик войовничий і хоробрий.
Бик, здавалося, трохи кульгав після змагання з пікадорами, хоча спис зачепив його тільки там, де й слід було. Я думав, що він забив собі трохи ногу, коли намагався дістати коня, на якому сидів пікадор, крізь важку захисну попону. Він став кульгати менше, коли Ферер і Хоні вгородили йому в карк бандерильї, але коли Антоніо вийшов на бика з мулетою, він нападав усе ще невпевнено і часто гальмував передніми ногами.
