Буремні дев'яності - Причард Катарина Сусанна (читать книги бесплатно полностью .TXT) 📗
В Курналпі чи там в Кеноуні також не раз бувало, що який-небудь золотошукач, втративши тяму від щастя та пиятики, починав стріляти з револьвера по пляшках за стойкою, відбиваючи шийки. Але в Хеннані вечірки давно вже не супроводжувалися такою дикою гульнею у стилі «начхав я, скільки це коштує». Дні, коли старатель виручав грубі гроші за багаті родовища, здавалось, минули назавжди. Швидке виснаження покладів Лондондеррі, Багатства Націй та Карбіна змусило гаданих покупців пройнятися надзвичайною обережністю. А під час застою взагалі до будь-якої пропозиції про продаж ділянки почали ставитись з недовір’ям.
Два-три рудники перейшли з рук в руки, та кілька старателів, повернувшись із віддалених ділянок, одержали готівкою за своє золото. Але загальна депресія у золотодобуванні поклала край колишнім витівкам: тепер старателі вважали за краще вкладати свої гроші в якесь солідне діло, на зразок трактиру або ділянки родючої землі, замість того щоб пропивати їх з товаришами за одну ніч, як велів давній веселий звичай.
Та коли в Калгурлі заявилися Білл Король і Кварц-Обманка, які продали в Мульгаббі свою ділянку англійському синдикатові за шість тисяч фунтів стерлінгів, місто облетіла новина — мовляв, Білл збирається влаштувати гульню в Мак-Суїні. І в трактир плавом попливли люди.
Зійшлися майже всі старожили приїску: Дінні й Сем Маллет, Тупе Кайло і Довготелесий Джім, Клері Мак-Клерен і Янкі Набрида, Тессі Ріган і… одне слово, цілий натовп.
Білл Король уславився тим, що влаштовував пиятики щоразу, тільки-но йому траплялася нагода. Він приїхав на приїски 1893 року і спочатку був погоничем, потім натрапив на багатий поклад у Кукіні і повновладно хазяйнував там, заткнувши за пояс револьвер та частуючи кулаками кожного, хто пробував заперечити його права. Білл вимагав, щоб його називали Королем Кукіні, і верховодив у таборі точнісінько так, як Міллз із Курналпі на своїй ділянці.
Джек Міллз завоював повагу всіх золотошукачів Курналпі. Ця людина чиста, як скельце, казали про нього, ось кому можна вірити, що він справедливо вирішить будь-яку суперечку— чи то через карти, чи через ділянку. Але Білл Король був одчайдушний задирака і накидався на людей, мов яструб на курчат. Він дуже любив показати, який з нього добрий стрілець: не раз, щоб втлумачити якомусь настирливому пришельцеві, хто господар у таборі, посилав у нього кулю з таким розрахунком, щоб вона просвистіла тому біля самісінького вуха.
Кінець кінцем він вскочив з цим у халепу, коли в Кукіні під час бійки, що її спричинила гра в орлянку, куля рикошетом влучила в одного хлопця і вбила його на смерть. Хлопці спіймали на гарячому шулера, який, користаючись сутінками, грав монетою з двома решками, і почали його духопелити, а Білл, мабуть, вирішив навести порядок і вистрелив. Однак, коли Білла арештували, обвинувативши у вбивстві, проти нього не знайшлося жодного свідка.
На виручку Біллу прийшов Кварц-Обманка: він узявся вести справу й довів, що того вечора, коли сталося вбивство, Білл був за кілька миль від табору. Білл справді ходив того дня на розвідку з двома старателями, які присягалися, що вони забрели далеко в чагарники і повернулися до табору лише вранці. Не знайшлося нікого, хто захотів би посвідчити, що кулю, яка порішила шулера, котрий не один день обдирав старателів, пустив Білл Король. Білла виправдали, і він з тріумфом повернувся в Кукіні.
Однак його авторитет дещо підупав, і винуватцем був до деякої міри Кварц-Обманка. Ніхто не любив Кварца-Обман-ку, а після цього випадку він присмоктався до Білла, як п’явка. Обидва старателі, що працювали разом з Біллом, вирішили відділитися і пішли на розвідку вдвох.
Ділянки були вироблені, в Кукіні майже нікого не залишилось; Білл та Обманка повитягали заявочні кілки й причалапали до Кеноуни якраз того дня, коли похід у Долину Смерті був уже в повному розпалі.
Саме Білл Король з своєю компанією підбурив старателів проти панотця Лонга і витяг з нього якесь признання про таємничий самородок. А коли й після цього не знайшли ніякого золота, Білл і його хлопці вже ладні були помститися священикові за його обман, але втрутився Том Дойл: він поста вив старателям добрячу випивку і вговорив їх ставитися з повагою до духовного сану.
Том поздоровив Білла з успішним очищенням передмістя, коли той узяв приступом кубло розпусти одного француза, який держав у брудній халупі на околиці Кеноуни чотирьох японок. Хлопці не допустять, заявив Білл, щоб цей кабанюга жив коштом напівголодних жінок, висотував з них усі сили, а сам цілими днями байдики бив. І от старателі повибивали вікна та позривали двері в халупі, а Білл, загнавши пройдисвіта в куток, подірявив навколо нього всю стіну. Француз накивав п’ятами, полишивши японкам вести діло на свій страх і риск. Однак із їхньою «діяльністю» скоро було покінчено. Том сумлінно ставився до своїх обов’язків мера міста. Поліція виселила японок, коли, за словами Тома, їх перебування в місті почало «загрожувати доброму здоров’ю наших городян».
Отож не дивно, яка зчинилася буча, коли самого мера арештували за вбивство. Виявляється, він, Чарлі Кущолаз і Ден Альвес брали участь у бійці, під час якої вбили Дуга Говарда. Кварц-Обманка й цього разу зумів, певне, дати обвинуваченим розумну пораду, і коли їх звільнили, поставив собі це в заслугу. До речі, всі знали, що Кварц-Обманка не просто доморощений приїсковий стряпчий; колись він був неабияким юридичним світилом, але втратив адвокатські права за привласнення ввірених йому грошей, після чого і прикотив на приїски в 1893 році.
Колись Обманка мав ім’я Чарлі Квартерман, та й зараз іще при нагоді вдавав із себе джентльмена. Але ніхто не міг повірити, що цей лисий, горбоносий і неохайний старий дивак, товариш Білла Короля, носив колись елегантні костюми і прикрашав своєю персоною респектабельні вітальні. Він був розумний і хитрий, не ліз за словом у кишеню, і про нього казали, що ні витривалістю, ні потворністю він не поступається перед верблюдом.
Кварц-Обманка — це найбільш підходяще для нього ім’я, казав Дінні. А охрестили його так за те, що він кинув у дорозі свого товариша: втік, забравши з собою усі харчі й воду. Такого злочину ніколи не забувають і не прощають. Кварц-Обманка присягався, звичайно, що, перш ніж піти по допомогу, він поділив усе порівну. Його напарник Джек Белл, запевняв він, так ослаб від дизентерії, що не міг зрушити з місця. Він залишив Джека біля великого пласта вивітреного кварцу, за сто п’ятдесят миль від Фініша. Але тубільці, які натрапили на ледь живого старателя, казали, що його міх для води був порожній, а сліди білої людини, яка пішла звідти, — зовсім свіжі.
Чарлі Квартерман присягався, що тубільці самі вкрали харчі та воду, які він залишив Джекові. Тубільці вельми здивувались, почувши таке обвинувачення. Вони знають потаємне джерельце в горах, недалеко від того місця, казали вони, і їм зовсім не потрібна вода білого.
Ніхто не вірив Чарлі Квартерману. Але прямих доказів не було, і це його врятувало. Загальні збори старателів не наважились судити його на підставі самих тільки свідчень тубільців. От на цих зборах Чарлі Квартермана й перехрестили на Кварца-Обманку, і так це прізвисько до нього й прилипло. Перші розвідники, шукачі золота, всією душею ненавиділи цей холодний, недобрий білий камінь, який часто вводив їх в оману своєю появою на поверхні.
Білл Король любив, звичайно, побешкетувати, зате він був хорошим товаришем, завжди виручав у біді; всі знали його широку натуру і добре серце. І старателі терпіли Кварца-Обманку тільки тому, що він вважався товаришем Білла Короля.
Коли Білл привселюдно заявив, що сьогодні він частує, всі вже знали наперед, що Білл себе покаже. На таких гулянках пити щось інше, крім шампанського, вважалося поганим тоном. Бенкет щойно почався, а офіціантки вже відбігали ноги, не встигаючи розносити гостям шампанське. Білл почав відстрелювати шийки в пляшок. Засвистіли кулі, корки мелькали в повітрі. Перелякані дівчата збилися в куток. Біля стойки всі лізли один одному на голову, щоб захопити пляшку та склянку. Кожен хапав, що тільки міг, а Білл стріляв та стріляв, неначе в нього вселився біс. Він хотів перевернути все догори ногами, мовляв, знайте наших.
