Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Приключения » Прочие приключения » Дияволи з «Веселого пекла» - Самбук Ростислав Феодосьевич (читать книги полные .txt) 📗

Дияволи з «Веселого пекла» - Самбук Ростислав Феодосьевич (читать книги полные .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Дияволи з «Веселого пекла» - Самбук Ростислав Феодосьевич (читать книги полные .txt) 📗. Жанр: Прочие приключения. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Слуга майже не мав речей: білизна, кілька сорочок — ось і все. На тумбочці біля ліжка Бонне помітив пляшечку з приклеєним рецептом. Стояв і дивився здалеку, дивився і посміхався, не поспішаючи, щоб одразу не розчаруватись. Думав: коли ліки куплено тут, у Танжері, завтра вони розшукають аптеку, а відтак і лікаря, котрий виписував рецепт. Якщо людина продовжує хворіти, вона знову, звертається до лікаря, як правило, до того ж самого.

Бонне взяв пляшечку, вирішивши проконсультуватися з лікарем.

Обшук більше нічого не дав — фактично жодної нитки, яка б дозволила вийти на слід злочинців.

Бонне поїхав до готелю. Сів на заднє сидіння, вільно простягнувся, заплющив очі й ні про що не думав. Хотілося спати, й голова була важка. І заснув одразу, тільки-но торкнувся головою подушки.

*

Бонне відпустив машину і йшов пішки, не поспішаючи і чемно даючи дорогу зустрічним. Втім, перехожих було мало — бічна зелена вулиця європейської частини міста. Тут рідко коли траплялися магазини: житлові квартали, забудовані дво- і триповерховими віллами. Напроти однієї з них комісар зупинився. Прочитав табличку: «Доктор медицини Віктор Лаперуз». Подзвонив.

Доктор Лаперуз одразу визнав рецепт своїм. Він пам'ятав навіть хворого: запалення ясен і досить серйозне. Чоловік розмовляв німецькою і лише трохи знав французьку. Чи має він знову прийти до лікаря? Так, вони умовилися зустрітись днів через п'ять-шість. Коли це? Завтра чи післязавтра. Доктор розуміє, що візит комісара поліції не для третіх вух? Так, доктор розумів це, і Бонне відкланявся.

Розмова з доктором, хоч і дала дещо, не настроїла Бонне на оптимістичний лад. Малоймовірно, щоб німець-слуга знову звернувся до доктора Лаперуза. Один шанс із сотні, можливо, і того нема — і все ж слід постежити за докторовою віллою. Пост треба доручити Марвану — один раз він уже випустив їх, тепер учепиться мертвою хваткою.

Комісар завернув до скверу, сів у затінку. Йому не давала спокою розмова з Мелані. Коли вони з Сержем Дубровським розмовляли з нею, розпитуючи про дні, проведені у «Грайливих лялечках», Мелані раптом згадала випадково почуту розмову. Вона точно пам'ятала слова мадам Блюто, сказані полковнику: «Якщо виникнуть якісь ускладнення, повертайтеся до рудого…» Це було вночі — Мелані вели до пікапу, яким мадам вивезла їх з «Грайливих лялечок».

До рудого… А хто він? Не розшукувати ж усіх рудих у Танжері, хоча, напевно, їх не так уже й багато.

На жаль, у поліцейському управлінні нема картотеки, яка б розмежовувала мешканців міста за кольором волосся. Щоправда, в картотеці міг значитися злочинець під назвиськом Рудий. Учора Бонне попросив переглянути картотеку, але це не дало бажаних результатів.

Комісар написав носком черевика на піску доріжки: рудий…

Мадам Блюто сказала: «Повертайтеся до рудого…» Отже, злочинці колись уже жили в нього. Це міг бути і готель, і приватна вілла. Але що їх примусило переїхати в особняк на бульварі Наполеона?

Бонне знав, що не зможе зараз відповісти на жодне з цих запитань, та не міг викинути їх з голови. Нарешті підвівся, рішуче затер напис на піску і попрямував до поліцейського» управління.

Тихі житлові квартали залишалися позаду — Бонне вийшов на широку вулицю, яка вела до центру. Раніше він ніколи не бував у цій частині міста, але, глянувши на вулицю, подумав, що вже бачив її. Це відчуття було настільки сильне, що комісар притишив крок. Так, він колись бачив і цей модерний кіоск з квітами, і дерева за ним, і тумбу з оголошеннями. Так буває іноді в людини: потрапляє вперше до міста, але здається, що вже ходила його вулицями чи просто бачила їх уві сні…

Але то — туманні, уривчасті спогади, а тут Бонне точно знав, що таку будку з квітами він бачив зовсім недавно. Можливо, така сама є на іншій вулиці? Але він бачив і будку, і тумбу з оголошеннями…

І Бонне згадав. Зупинився, ще не вірячи в можливість такого збігу, хоча, власне, тут не було нічого дивного: цю вулицю намалював Ангель на одному зі своїх картонів.

Бонне витяг сигарети, чиркнув запальничкою, на секунду заплющив очі, пригадуючи Ангелів малюнок. І там, як і зараз, на першому плані будка з квітами, але малюнок зроблено з іншої точки, наче малювали з висоти.

Комісар пошукав очима, звідки можна побачити таку панораму. Праворуч — універсальний магазин, напроти — банк. За магазином, упритул до нього, височіло семиповерхове громаддя готелю. З його вікон і відкривалася панорама вулиці.

Комісар кинув недокурок просто на тротуар. Можливо, Ангель мешкає тут?.. Ще раз сковзнув поглядом по скляних поверхах готелю й повернув назад.

Своїм фасадом готель виходив на іншу вулицю, і для того, щоб дістатися до парадного ходу, довелося обійти мало не квартал. Бонне завернув за ріг, глянув на дзеркальні двері готелю і раптом присвиснув од несподіванки: з вивіски готелю кричав золотистий півень.

І готель називався «Рудий півень».

«Повертайтеся до рудого», — сказала мадам Блюто полковнику. Отже, вони тут!

Бонне закортіло одразу зайти до готелю, передивитися карточки мешканців. Ні, цього не вчинив би найнедосвідченіший агент. Треба зробити в готелі несподівану перевірку. Вночі або на світанку, коли всі сплять і не чекають на поліцейський наліт. Тільки тепер слід бути обережнішим — про об'єкт нальоту знатиме лише він і начальник поліції.

*

На початку п'ятої ранку дві великі поліцейські машини і легковий «паккард» зупинилися, біля «Рудого півня». За кілька хвилин готель був оточений.

Начальник поліції наказав сержантові:

— Без мого дозволу нікого не випускати!

Портьє, який спав у маленькій кімнатці за стойкою, побачивши поліцейських, схопився за телефонну трубку. Бонне безцеремонно натиснув на важіль.

— Але я повинен повідомити хазяїна готелю пана Крюгера.

— Подзвониш трохи пізніше… — впевнено мовив начальник поліції.

— Хазяїн звільнить мене з роботи…

— Без розмов! — поклав край суперечці начальник. — Дай мені картки клієнтів!

Портьє заметушився над столом, і ніхто нё завважив, як він непомітно натиснув на добре замасковану кнопку поруч з шухлядою. Відпустив, знову натиснув і вже-потім передав начальникові поліції ящики з картками.

— Є незареєстровані? — коротко запитав той.

— У нас першокласний готель, пане, і ми добре знаємо порядки.

— Дівчата?

— А де ж їх нема?

— І то правда, — погодився шеф і звернувся до Бонне: — Я перегляну це господарство, а ви…

Комісар розуміюче кивнув.

— Ми підемо в номери… — Простягнув руку до портьє. — Ключі від незайнятих номерів? Ви супроводжуватимете мене…

Поліцейські зайняли пости на поверхах.

Портьє постукав у двері першого номера.

*

Ангель і Грейт займали дві маленькі кімнати за рестораном. Власне, не кімнати, а комірчини, та доводилося миритися з цим. Незручності окупалися тим, що хід до кімнат був добре замаскований і людина, яка не знала розташування покоїв у «Рудому півні», не одразу збагнула б, що в ніші за кімнатами, де переодягалися співачки, є ще одні двері.

Грейт спав, коли до нього постукали. Повернувся на другий бік, та постукали ще раз. Полковник сів на ліжку, запитав невдоволено:

— Хто там?

Почув голос слуги, який приносив їм їжу:

— Відчиніть…

Грейт пошукав ногами пантофлі, глянув на годинник. Чорти б його забрали, було умовлено, що їх розбудять о сьомій, а зараз початок п'ятої. О восьмій Крюгер повинен заїхати за ними.

Полковник позіхнув і відчинив двері. Пробуркотів:

— Для чого такий поспіх? — Але, побачивши стурбоване обличчя слуги, захвилювався: — Що трапилось, Мартін?

— У готелі поліцейська облава!..

Полковник ступнув крок назад.

Перейти на страницу:

Самбук Ростислав Феодосьевич читать все книги автора по порядку

Самбук Ростислав Феодосьевич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Дияволи з «Веселого пекла» отзывы

Отзывы читателей о книге Дияволи з «Веселого пекла», автор: Самбук Ростислав Феодосьевич. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*