Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Приключения » Прочие приключения » Долина Гнівного потоку - Фелькнер Бенно (бесплатная регистрация книга .txt) 📗

Долина Гнівного потоку - Фелькнер Бенно (бесплатная регистрация книга .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Долина Гнівного потоку - Фелькнер Бенно (бесплатная регистрация книга .txt) 📗. Жанр: Прочие приключения. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— А хто він такий? — запитав якийсь чоловік поблизу того, що гукав.

— Гляди, щоб не довелося тобі ближче спізнатися з ним, коли в нього буде така міна, як оце тепер, — була відповідь. — Не один міг би про нього дещо оповісти.

Вугласте Слейтерове обличчя набуло невластивого йому виразу — люті й завзяття. Він сидів на коні непорушно, як статуя, і начебто байдуже споглядав на юрбу.

Галас дедалі гучнішав. Чути було запитання, вигуки, уривки фраз. За Семюелом Муром раптом з’явилися півколом шестеро вершників, і з їхніх облич можна було вичитати, що вони його не підведуть. Решта корктаунців теж приступили ближче, а за ними й ще багато хто з копачів. Усі вони зразу поставали спиною до Семюела Мура, а Едвард Фінні і Джо Слейтер сперлися на скриню біля Семюелових ніг. Сам він, тримаючи великого пальця на ладівниці, спокійно перечікував.

— Хлопці, пустіть мене на скриню, мерщій пустіть! — давлячись словами, попросив неповороткий шукач, що добре був присоромив жовторотого, і незграбно спробував вилізти до Мура.

Жабі не треба було навіть нахилятися з сідла: він довгими руками схопив старого за комір і витяг на скриню. Схвильований промовець, важко дихаючи, замахав руками, аж Мурові довелося відступити набік, і закричав:

— Тепер бачите, до чого вже дійшло! Поговорімо хоч раз відверто! Серед чесних шукачів замішалися п’яниці й грабіжники. І якщо ми їм не покажемо кулака, то ще не один накладе головою за свої самородки! Тримаймося разом, люди, і виженімо койотів з табору! А щоб Семюел мав тут авторитет, я пропоную вибрати його суддею! Хто за це?

Він був червоний, мов індик. Юрба заплескала в долоні, загукала, підносячи руки, — за Семюела проголосували майже всі. Його адвокат був задоволений і ще гукнув наостанці:

— Тепер хай тільки хто переб’є мову судді, ми йому швидко заткнемо пельку!

І зіскочив із скрипі.

Юрба раптом зацікавилася зборами. Люди хотіли знати, чим вони скінчаться, і тепер уже самі бачили, які потрібні збори.

Семюел Мур знову почав говорити. Він повернувся туди, звідки почув вигук, хоч і не знав, чий то був голос.

— Ти кажеш, що то була п’яна бійка. Це правда. Але порізати людину — завжди злочин. А крім того… у пораненого ще й украдено золото.

По юрбі наче буря пройшла, вона захвилювалась, і раптом навколо шістьох чоловік, серед яких був горлань, зробилося вільне місце. Мур коротко розповів, що дізнався від француза. Тоді один чоловік із того самого гурту гукнув:

— Неправда, це мій капшук!

Серед людей запала тиша. Вони позирали то на Семюела Мура, то на горланя.

— Я вимагаю, щоб Кед виступив перед зборами! — сказав Мур.

У гурті ніхто й не ворухнувся.

— А їх було двоє! — озвався якийсь білявий молодик. — Я сам бачив.

Гол Слейтер швидко ззирнувся з Джімом. Одним порухом він підігнав коня вперед, і люди розскочилися. Джім і Жаба зразу опинилися поруч Гола, за ними подалися й решта ковбоїв. Усе сталося в одну мить: зненацька шістьох чоловіків оточили. Жаба всміхнувся: вершники діяли, ніби добре зіграні актори. Коли оточені глянули Слейтерові у зеленаві очі, то зразу збагнули, з ким мають діло.

— Хто з вас Кед? — холодно запитав Гол Слейтер майже крізь зуби.

За таких обставин він не витрачав багато слів. До того ж у нього завжди свербіла рука схопитися за револьвера, коли він стояв перед такою сволотою. Він хотів бути фермером, але тепер обставини знову вимагали від нього іншої дії…

— Я Кед, — відповів один із гурту.

Відповів начебто байдуже, але його обпалене вітрами обличчя ще дужче потемніло, а колючі очі ні на мить не відривалися від Гола.

— А де другий?

Кедів сусід зухвало стріпнув головою.

— Ану, гайда! — просичав Гол Слейтер.

Вершники наїхали на них, і їм довелось скоритись. Четверо їхніх приятелів не зважилися сказати ні слова і навіть не ворухнулись. Один із них, вайлуватий, справжнє страшило, тільки зубами заскреготів.

Двоє бандитів ішли крізь юрбу непевною ходою, і хтось спереду гукнув:

— Та вони й досі п’яні!

Бандити недбало, із зухвалою міною стали перед Семюелом Муром. Гол Слейтер і Джім опинилися по боках у них. Гол ледь помітно моргнув Джімові, спрямував коня між злочинців і роз’єднав їх. Тоді вони з Джімом блискавично нахилилися й повитягали в них із кобур револьвери.

Ті спершу були такі вражені, що не спромоглися на слово, тільки приголомшено роззиралися довкола, але скрізь натикалися на неприязні обличчя. Револьвери лежали вже біля Семюелових ніг.

— Це вже занадто, ми… — почав Кед.

Семюел Мур підніс руку й не дав йому докінчити.

— Вас роззброєно за моєю згодою. — Старий говорив дуже спокійно. — Тепер починаємо суд, і ви мусите захищатися. Я вас звинувачую в тому, що ви вкрали золото і тяжко поранили людину. Де французів капшук?

— Хто доведе, що це французів капшук? — крикнув Кед. — Чи ба! Йому щось привиділося, а я вже віддавна маю цей капшук. — Він витяг з кишені до половини наповненого шкіряного капшука й потримав його над головою, показуючи людям. — Він у мене вже не один рік, досі я держав у ньому тютюн. — Кед знову повернувся до Мура, вишкірив зуби, потрусив капшуком і глузливо мовив: — Отак, виборний! Його мені вишила бабуся, ще як я був хлопцем і сидів потойбіч Блакитних Гір.

Гол Слейтер зліз з коня, взяв капшука й зайшов до намету.

— Це мій капшук, — сказав поранений і простяг руку.

— Я не можу тобі його віддати, — похмуро мовив Гол, — і, мабуть, ти його ніколи й не дістанеш назад.

Надворі він переказав французові слова. Але Кедові спільники вже підійшли ближче й почали ревно запевняти, що він завжди мав цього капшука. Один із них навіть підніс пальці як до присяги й сказав:

— Ви кидаєте тінь на чесну людину! Ми з Кедом хіба раз крутили цигарки з того тютюну, що він там тримав!

Мур побачив, що може програти. їх було шестеро проти одного. Бо ж француз не мав свідків. Не вернути йому свого золота!

— Тоді перейдемо до другої справи, — сказав Мур. — Навіщо ти різонув француза ножем, Кеде? Чи ти й це заперечуватимеш?

Кед не вагався ні миті: він уже був знову певний себе.

— Кожен має право боронитися. Чи ти вважаєш, що я мав чекати, поки мені вистрілять у живіт? — Він утер губи, трохи повернувся до юрби, знову прибравши зухвалу міну, і, видно, намірився звернутись до народу з невеличкою промовою. — Тут хтось кричав зі скрині, що з нашого табору треба повиганяти койотів. Я та мої приятелі хочемо ближче побачити того крикуна й запитати, кого він мав на думці. Ми…

— Кеде, — гостро перебив Мур, — ти повинен говорити тільки про свою справу!

— Це теж стосується справи. Ми не дозволимо, щоб нас ображали. Ми….

— Тут я вирішую, що стосується справи! Ми теж не дозволимо, щоб нас водили за носа! Ми дуже добре розуміємо тебе: ти хочеш залякати людей, аби вони не казали того, що думають. Я попереджаю тебе, Кеде, і таких, як ти! Ти знаєш закон пустелі! А тепер розповідай, як сталося, що ти поранив людину. Говори тільки про це.

Люди схвально загомоніли: всі були згодні з Муром. Кед зневажливо стенув плечима.

— Нема чого розповідати, — почав він зухвало. — Ми собі випили, а тоді француз запропонував погуляти в карти. Не хочу його ображати, але… він не дуже чистий на руку! Та хай, ми все одно вигравали. Слово честі! Мій партнер може потвердити. І як француз почав програвати дедалі більше, він з п’яної голови просто знавіснів. Вони там на півдні всі такі. Ми зібралися йти, бо не хотіли заводити сварки. А він побіг за нами, вихопив раптом кольта й намірився стрельнути. От я його й штрикнув ножем. Я згоден, то була п’яна бійка… Ну, а тепер вирішуйте, люди.

Він відкопилив спідню губу й прибрав визивну позу.

Гол кипів. Він, як і багато присутніх, бачив, що бандити вислизають з пастки і от-от зовсім викрутяться. А це була б небезпека для всієї долини. Вони тоді зразу знахабніють.

— Тут був хтось крикнув, що бачив їх тієї хвилини! — сказав Семюел Мур.

Перейти на страницу:

Фелькнер Бенно читать все книги автора по порядку

Фелькнер Бенно - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Долина Гнівного потоку отзывы

Отзывы читателей о книге Долина Гнівного потоку, автор: Фелькнер Бенно. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*