У лісничівці - Парфанович Софія (читаем книги онлайн бесплатно TXT) 📗

(………………………….) [1]

………….дуже погано. На розправу він не пішов, замкнувся в своїй хатці, заліпив отвір та ліг спати. Проти того довелося вжити сили: його власний оборонець Роман узяв цілу хату разом із Слимаком на спину й притягнув до суду. Оце тепер Слимакова хата стоїть перед суворим обличчям суду, а Павло спить. Хай собі суд радить на здоров’я!

Прокурор: Обвинувачений, прошу вас відповідати, мовчанкою тільки шкодите собі!

Немає відповіді.

Оборонець: Прошу Високий Суд дозволити мені говорити від імени мого клієнта. Він є нездоровий.

Прокурор: Чи приклав лікарське свідоцтво?

Довелося шукати в актах, та ніякого свідоцтва Павло Слимак не приклав. Справа була проста, він був здоровий, як тільки може бути здоровим слимак, але вдача в нього брутальна й нечемна. Врешті, він звик легковажити небезпекою, замкнувшись у своїй хаті. Хай там інші турбуються своїми шкодами! Тож мусів Суд вести розправу, не почувши від нього ні слова.

Оборонець: Прошу, Високий Суде, вислухати моїх слів…

На лаві Присяжних рух. Це Ічок задрімав підчас розправи, і Мая хотіла збудити його поштовхом у бік. Але тому, що його тіло наїжене голками, вона поранила собі лапку, та, пом’явкуючи, почала її смоктати. Ви теж, поранивши пальця, зараз же стромляєте його в рот.

Предсідник: Панове Присяжні, прошу спокою й уваги!

Оборонець: Високий Суде! Ми чули, які злочини закидають панові Павлові Слимакові, але коди ми їх розглянемо, то вони не виглядають так тяжко. Пані Настурція й Петунія втратили дещо з своїх листків, це правда, але ж листки й так раніш чи пізніш мусіли б пожовкнути й відпасти. Врешті, їхнє призначення годувати голодного.

Прокурор: Пане Меценасе, ви не праві. Листки є власністю пань покривджених, і нікому до того діла, що з ними станеться, немає. А годувати вони мають своїх дітей: Пуп’янки, Квітки та Насіння, але не чужих грабіжників.

Оборонець: За параграфом морквайцять, розділ заяцільйон Карної Процедури, пан Слимак має право добувати собі їжу. Він не нищив усіх тих листків зі злоби, тільки для своєї потреби відживлятися.

Прокурор: Йому давали завжди доволі харчів, а згідно з параграфами, не вільно вбивати нікого, ні шкодити кому, коди цього не вимагає життєва необхідність: заспокоєння голоду.

Оборонець: Так, це правда! Але ж харчі, що їх давали панові Слимакові, неповноцінні. Були ними мертві листки й бракувало в них Вітамінів, Мінеральних Солей. Крім того, вони шкодили своєю одноманітністю. На доказ правди, прошу переслухати пань: Вітамін А, Б, Ц, усіх пань Мінеральних Солей та лікаря, спеціяліста від відживи, Доктора Чорногуза.

Прокурор погоджується переслухати свідків, і на цьому, на той день, відкладають розправу. Дальший біг розправи дня 10. липня 1934 року. Звіт скорочений, щоб не нудити Читачів. Кому цікаві подробиці, читайте, будь ласка., акти справи Павла Слимака.

— З переслухання свідків виходить, що Пань Вітамін А, В, в листі Капусти зовсім не було, але ж Пані Вітаміна Ц була в цілій своїй достойності. Далі були Мінеральні Солі… але не було Пані… (тому, що лікар Чорногуз ужив дуже наукової латинської назви, ми не зрозуміли її й не запам’ятали, також і судовий писар на цьому місці посаідив велику чорнильну пляму). Як би не було, лікар Чорногуз стверджує, що цих Пань для життя не конче потрібно, але для здоров’я й доброго настрою вони можуть бути корисні. Беручи до уваги одноманітний харч, низьку температуру тіла пацієнта, обмежену спроможність рухів, обнижений обмін речовин, змінені обставини життя, не зовсім справне діяння кишок… коротко (гарне мені коротко: двадцять сторінок машинового друку, повного латинських назв!) коротко: такий харч міг спротивити Панові Слимакові.

Суд дещо довше затримався над лікарським актом, і справа неприйнятного харчу довела до жвавого обміну думок між Оборонцем і Прокурором. Врешті, довелося зробити перерву, бо Суддя Присяжний Мая мусіла йти подряпати в своїй скриньці з піском, а Суддя Присяжний Ічок, діставши мисочку борщу, їв надто поквапно та ще й голосно мляскав язиком, що перешкоджало промові Оборонця.

Промова Оборонця:

Високий Суде!

Оцей, тут приявний мій клієнт, пан Павло Слимак (Сміх між публікою, Предсідник дзвонить) — Прошу не сміятися! Він є в хаті, хоч і спить. А раз його хата є на розправі, раз він без хати не вміє обходитись, але понеже хата має двері, а хоча двері заліплені й позаяк поза ними є нога Пана Павла, і тому, що пан Слимак має ногу, то він є приявний на Суді.

Коротко: Пан Слимак обвинувачений у тяжкому пошкодженні тіла квітів і грабункові. Як ми чули з лікарського акту, до деякого протиправного діяння примусив його неприйнятний харч (Рух на лаві присяжних). Так, панове, бо кожному з вас спротивило б повсякденне сире листя з Капусти (Приявні схвально покивують головами, Мая пильно вилизується, проте, уважно прислухаючись). Чи мав він, питаю вас, через саму ввічливість до Пань Настурції й Петунії голодувати, а то й умерти від авітамінозу? (Мая здригається, Ічок мовчить, сумно вистромивши голову). Чи, може, мали йому вилетіти й вищербитись зуби через брак Мінеральних Солей? Питаю вас, Панове Судді Присяжні, чи можна цього вимагати від кого-небудь? А ще коли смаковитий і здоровий харч є поблизу? Так, отже, мій клієнт діяв у власній обороні, захищаючи своє цінне здоров’я й життя. Це раз. Далі: лікарські оглядини лікаря Городника не ствердили поважних пошкоджень тіла Пань Настурції й Петунії, ані більших шкод у Пана Горошка, ані великих втрат краси квітника Панни Ганни.

Предсідник: Пане Оборонець, шкода часу! Своєю довгою й нудною промовою ви тільки шкодите Обвинуваченому, а довге засідання шкодить нам усік.

Оборонець: Все ж таки, хвилинку уваги! Так, я відкидаю обвинувачення щодо пошкодження тіла Пань Настурції й Петунії. Якщо йде про грабунок на шкоду пана Горошка, то додам, що він не спав і бачив, як Пан Слимак позичав собі в нього листків для своїх природних потреб. Власне, шкоди він не зазнав. Панна Ганна, власниця квітника, не потерпіла зовсім, але всі поміщики (бо як назвати власницю такого великого квітника на балконі?) є поміщики, всі однакові, й шкодують біднякові пару листочків.

Після такої зворушливої промови Оборонця, Судді Присяжні пішли на нараду. Тимчасом Мая з’їла смачний обід, ще й гарно вилизала свого кожушка, і стала добродушніша. Усі коти після їжі хочуть спати. Що ж до Маї, то вона взагалі не дуже була схильна карати обвинуваченого, бо як її господиня не бачила, вона й сама любила поживитись тим чи іншим листочком з її квітника. Пан Ічок також не багато цікавився судівництвом. На розправи не любив ходити й цілий час зівав. Від думок у нього завжди боліла голова.

Досить нарадившись, Судді вернулися в залю та видали такий присуд: Обвинувачений Павло Слимак допустився деяких протизаконних дій, а саме: легкого пошкодження тіла Пань Настурції й Петунії, і привласнив собі невелику кількість майна Пана Горошка. Але ж Пані пошкоджені наступних днів народили кілька молодих і гарних листочків, а пан Горошок сам зрікся відшкодування. Тож, враховуючи дні тюрми, що їх Павло Слимак відсидів підчас слідства, треба його звільнити від провини. Але деяку кару для прикладу треба на нього накласти, щоб він не міг далі робити шкоди на балконі Панни Ганни. Тому Суд Присяжних пропонує:

Засудити приявного тут Павла Слимака на вигнання з оцього раю. Хай вертається до свого парку, де ніхто не буде йому тицяти харчу під ніс.

Публіка вислухала присуд із задоволенням, а Суд затверджує вирок. Виконання його доручають Оборонцеві — Романові. Розходяться. Роман бере хату з Павлом Слимаком, закидає на спину, та, стогнучи під її тягарем, відносить до парку. Кидає в кущах над ставком. Хай тепер Павло Слимак сам дбає про себе!

Пояснення: Суд складається з таких осіб: Прокурор. Цей пан перед розправою студіює акти справи, все, що написане підчас переслухання обвинуваченого, а підчас розправи відчитує їх, або на їхній підставі з’ясовує злочин. Предсідник веде розправу та видає присуд. Щоб, однак, громадянство мало вплив на вимір справедливости, обирають щороку з-поміж нього людей, що їх називають Суддями Присяжними. Вони судять не на підставі параграфів, вивчених з книжок, а тільки на основі людських почувань, розуму, законів чести й совісти. Оборонець — це адвокат. Він старається зібрати всі докази, що можуть уневиннити клієнта, так називається для нього людина, що він її боронить. Параграф — це припис, чи розпорядок законів, тобто великого знання про справедливість, що від сотні, а то й тисячі літ списані в товстезних книгах.