(Виймає з-за пояса золотий гребінець і маленьке кругле свічадо).
(Подає гребінець Кассандрі, тая бере слухняно, починає розв'язувати стрічки, виймати квітки з волосся. Поліксена дивиться в свічадо).
Кассандра
(шепоче)
Яка хороша
моя сестричка! Заздрісні боги
собі найкраще в жертву вибирають.
О, краще б я тепер мечем жертовним
життя її перетяла, от зараз,
поки вона ще горя не зазнала!
Поліксена
(бачить в свічаді очі Кассандри)
Кассандро, я боюсь твоїх очей!
Чого так дивишся? Що ти шепочеш?
Кассандра
Нічого, ні, нічого. Ти казала,
що хвора я. Так, може, се і правда,
я, певне, хвора, не вважай на мене…
Згадала я про нашого Троїла,
до тебе він такий подібний був…
а надто як лежав мечем пробитий…
спокійний, тихий, гарний… Поліксене,
ти вже забула, чий то був той меч
у грудях брата нашого Троїла?
Поліксена
Кассандро, нащо спогадами труїш?
На те війна.
Кассандра
Ох, так, на те війна:
убити брата, потім заручити
сестру за себе…
Поліксена
Брат давно убитий,
і я його зовсім не пам'ятаю,
та й Ахіллес тоді зовсім не знав,
кого він убивав.
Кассандра
Та ми те знаєм.
І, певне, Ахіллес того не знав,
що в той же час, як він шукав послів,
щоб їх послати у свати до тебе,
твій брат, наш Гектор, саме раду радив,
щоб запалити кораблі ахейські.
В той час, як ти оці квітки з гранати
у кучері вплітала, Гектор наш
думливу голову шоломом зброїв.
Поліксена
Так що? Він мірмідонців не зачепить,
то й Ахіллесові про те байдуже,
як і мені.
Андромаха
(вбігає)
Чи ви те чули, сестри?
Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла.
Се ж Ахіллес Патрокла мав за друга
найпершого…
Кассандра
Ой, горе! кров і помста!
Оце твій шлюб, нещасна Поліксене!
(Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені).
Поліксена
Кассандра
Поліксено, де жалобні шати?
Андромаха
Кассандра
(в пророчому нестямі)
Андромахо,
сестра по братові жалобу носить,
вдова по мужеві бере ще глибшу,
а сирота загине в сповитку!
Андромаха
Зловіснице, бодай ти заніміла!
Поліксена
Чом ти мені одразу не сказала,
що горе близько? Може б, я могла
затримать Гектора…
Кассандра
Ох, Поліксено,
я завжди чую горе, бачу горе,
а показать не вмію. Я не можу
сказати: тут воно або он там.
Я тільки знаю, що воно вже є
і що його ніхто вже не одверне,
ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна,
то я б сама те горе одвернула!
Поліксене
Та й одвернула б, якби ти сьогодні
сказала Гектору: не йди на бій.
Андромаха
Вже ж ти це знала, - чом же не сказала?
Кассандра
Хоч би й сказала, - хто б мені повірив?
Андромаха
Та як же й вірити, коли ти завжди
не в пору й недоладно пророкуєш?
Поліксена
Віщуєш горе завжди, а чому
й від кого прийде горе, не говориш.
Кассандра
Бо я того не знаю, Поліксено.
Андромаха
То як ми можем вірити словам?
Кассандра
То не слова, я все те бачу, сестри,
що говорю. Я бачу: Троя гине.
Андромаха
Чому? Від кого? Хто її зруйнує?
Атріди? Ахіллес?
Кассандра
Не знаю, сестри.
Я бачу тільки: Троя погибає,
і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом,
червоним від крові троянських мужів,
ганебний шлюб не врятував би Трої.
Живі вино готують на весілля,
мерці волають: «Крові дайте, крові!»
…Ох, скільки крові чорної я бачу!
І батько наш коліна обіймає
катам своїх дітей… Я чую крик…
ридає, плаче, скиглить, виє, виє…
То наша мати!… Я пізнала голос!…