Пролісок - Грабовський Павло Арсенович (книги серия книги читать бесплатно полностью .TXT) 📗
Тут можно читать бесплатно Пролісок - Грабовський Павло Арсенович (книги серия книги читать бесплатно полностью .TXT) 📗. Жанр: Поэзия. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
НАД МОГИЛОЮ
І пекло мук, і крові море,
Якого, може, не знайду,
І найлютіше в світі горе
Я бачив - гіршого не жду.
Чи мислив я ж, щоб ізнялася
Рука на неї, всесвяту,
Щоб кров та чиста пролилася,
Щоб помста вбила душу ту!
ДО...
Що ні хвилину,
Скутий журбою,
Серденьком лину
Я за тобою.
Думоньку-мрію
Марно кохаю,
Тяжко болію,
Тихо зітхаю.
Тільки зирнути,
Радо заплакать,
Раз пригорнути,
Раз побалакать...
Біль дужч діймає,
Турботу буде...
Тебе немає,
Тебе не буде!
ЗІВ’ЯЗНИЦІ [10]
За народ свій нещасливий,
Повна щирої журби,
Ти ступила на правдивий
Шлях святої боротьби.
Опинились ми в неволі,
Побратались взаперті,
Ти не знала краще долі,
Як лихі конання ті.
І моливсь я нишком богу
В нерозважному страху,
Щоб тебе, мою небогу,
Зло не стріло на шляху!
ДО ТОВАРИША
Не скаржись на власне довідане горе,
Що в жизні нести довелось;
Поглянь лиш на сльози - цілісіньке море
Їх по світу геть розлилось.
Куди не піткнешся - панують кайдани;
То де вже спокою нам ждать?
Як щирі народу свого громадяни,
За край ми повинні гадать!
НА ПРОЩАННЯ
(М. В. С-му)
На прощання, милий брате,
Що сказать тобі?
Моє серденько розтяте
Ниє все в журбі.
В темну даль без повороту,
Може, зникнеш ти...
А нам треба б на роботу,
Бо люд кличе йти.
До завітів будьмо ж певні;
Доки мисль руша,
Стіймо поруч, як найкревні,
Як одна душа!
Обійнять навік немога,-
Обійму на час...
Доки світ, тяжка дорога
Не розлучить нас.
Що кайдани та напасті?
Годі потурать...
За братів нам доля пасти,
За сестер вмирать!
В гадці віки я з тобою,
Голубе ти мій!
Спогадай же хоть добою
У нудьзі німій!
МАРА
Бурно встали хвилі,
Відусіль течуть...
Боже... Де ви, милі?
Ні душі не чуть.
Сестронька єдина
На світі була.
Проклята година...
От і ту взяла!
НАРОДОВЦЕВІ
Хай панують кати,-
Не цурайся мети,
Не тужи;
Щоб дійшов люд знаття,
Прав здобився, [11] - життя
Положи!
"Оце я думаю, брати..."
Оце я думаю, брати,
Про долю рідного народа;
Прийшла година хрест нести,
Бо всюди - злидні, скрізь незгода.
Оце гадаю,- і мені
Таки частесенько здається,
Що мир, запеклий у борні,
Жартує тільки та сміється;
Що пал мережаних речей
За оборонників святині -
Одна омана для очей
Чи марний гук серед пустині;
Що мир, лукавий, як дівча,
Цього на людях уквітча,
А серце схилить до другого,
Пригорне потай дорогого,-
І хто всю душу віддає -
В кайдани зрадно закує,
На трупі бенкет бучний справить,
За домовиною ославить.
Дітей на внуків нацькує;
Що мир... О ні... бо тільки вами
Душа убога замарить,-
Якими радими словами
Бажав би я заговорить.
Я знову вірю, що пригода,
Мов чорна хмара, пропливе,
Що невмируща міць народа
Усе лихе переживе!
СИРОТИ
Сердешні діти... батька взято;
Смерть несподівано прийшла...
Пекельний Ірод справив свято,
Пир людожерності та зла.
Не поборов страшної муки
Борець хоробрий: все хотів
Знять догори ослаблі руки,
Востаннє стати на катів.
Сердешні діти... вам байдуже;
Ви усміхались, дивлячись,
Як ваша ненька рідна туже,
Слізьми безрадісно ллючись.
Бо ви не знали... Діти, діти!
Так тіштесь, доки ростете...
Чи довго на світ вам глядіти?
Як батько, може, помрете!
вернуться
10
- Зів’язниця - товаришка по ув’язненню, по засланню.
вернуться
11
- Здобився - добився