Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Поэзия и драматургия » Драматургия » Сватання на Гончарівці - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (читать хорошую книгу .txt) 📗

Сватання на Гончарівці - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (читать хорошую книгу .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Сватання на Гончарівці - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (читать хорошую книгу .txt) 📗. Жанр: Драматургия. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

(Уходя все поет.)

ДЕЙСТВИЕ ТРЕТЬЕ

Внутренность крестьянской избы: на правой стороне длинный стол, покрытый ковром и сверху скатертью, на ней большой ржаной хлеб. Но обеим сторонам стола длинные скамейки; на левой стороне сцены три маленькие скамейки. В углу, но на виду, печь.

ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ

Прокип лежит на скамейке за столом и спит.

Одарка (выходит и продолжает говорить за кулисы). Гляди ж, Улясю-душко, не барись. Пов'язавши скиндячки, пришпили квітку з правого боку, щоб знати було, що молода, та й виходь піч колупати. Вже скоро і люди прийдуть… Та що ми без батька будемо робити? Хоч поганенький, та був; а теперечки із-за свого та треба позичати. Де-то він шляється?… О, лиха моя година! (Поет.)

Та лиха ж моя година!
Мене мати втопила:
За п'яницю віддала,
Щоб я, бідна, пропала!
Була собі попівна,
Меж дівками королівна;
Мудрі бублики пекла
І танок усім вела.
Тепер куди гожуся?
З п'янюгою вожуся!
Ні з ким взяти поради
І совіту подати.
Краса моя зав'яла!
Худобонька пропала!
Гай, дівочії літа!
Плачу, як та сирота!

Прокіп крепко всхрапнул.

Одарка (увидев его). Дивись!., се він спить! – уставай! Скоро люди прийдуть, давай порадок. Устань-бо!

Толкает его, он привстает, зевает, потягивается и сидя дремлет.

Та прочумайся, навіжений! Та кажи лишень: де оце ти шлявся?

Прокип (все сидя, зевает). Щось невтямки, де я був.

Одарка. Та вже нігде більш як на вольній.

Прокип. А побіг би я та спитав. Чи я був там?

Одарка. Та годі тобі: уставай, давай порадок; адже ти батько.

Прокип (вставая). А може, і справді, що я батько?

Одарка. Ну, тепер кажи: чого ти на вольну ходив, капи я не веліла?

Прокип. Як чого? Пояса викупати. Хіба без пояса на сватанні бути?

Одарка (скоро). А що ж, викупив?

Прокип (вяло). Та еж!

Одарка. Де ж ти гроші узяв? Мабуть, у тебе є вони? Так ке сюди, на сватання треба.

Прокип. Де узяв? Зять дав.

Одарка. Зять? Бач, який добрий! Ще й нічого, а вже і гроші дає. Зосталося в тебе? Та ну-бо, прочуняйся швидше (ласкаясь к нему) та приберись любенько: умийся, щоб хміль пройшов, та підпережись гарненько. Та ке лишень гроші сюди, я сховаю, а після тобі і віддам. Або ке пояс сюди, я тебе підпережу, як змолоду підперізовала. Ти був тогді такий бравий! Чи впам'ятку тобі, як колись раз, ще ти парубком був…

Прокип (слушая ее, разнежился). Ге! як на току?– знаю, знаю. Згадав! (В большом духе.) Що то тогді гарно було!

Іще того не забув,
Як я парубком був.
З дівчатами женихався,
По вулицям усе я шлявся.
А тепер уже не так;
Вже не той у мене смак.
Цур йому вже женихатись.
От на вольну швндш забратись.
Ой, жінки ви, цокотухи!
Не смашніш ви від сивухи!
Хоч як хочеш, так цілуй;
А смашніш як: буль, буль, буль!

Одарка. Давай же пояс сюди, мерщій…

ДУЭТ

Одарка (ласково). Ке лиш пояс сюди, моє серденько!

Прокип (нежась). Озьми пояс, підв'яжи, та легесенько.

Одарка (с большою ласкою). Давай, давай, голубчику, давай пояс сюди.

Прокип. А що ж? скажу: голубочко! нема пояса в мене.

Одарка. Адже ти в шинок ходив викупати його?

Прокип. Коли ж грошей не було, знов заставив ного.

Одарка. Бодай тебе заставляла лихая година!

Прокип. А чим би я похмеливсь? Тут лиха година!

Одарка (засучивая рукава).

Та хоч гріх, хоч і два, поб'ю я п'янюгу.
Ох, був колись чоловік, тепер спився з кругу!

(Вместе.)

Одарка.

Поб'ю тобі морду всю,
Хоч я тобі й жінка,
Бодай лучче ісказивсь!
Ох, бідна я жінка!

Прокип.

Та чим би я похмеливсь,
Якби не горілка?
Та чим же я винуват,
Дорога горілка.

Одарка (в большом сердце). Так оце у тебе і грошей нема? О гаспидський чоловік! Щастя твоє, що не такий час, я б тебе так притасовала, що б тебе і чорт не пізнав! Та ще, може, нескоро старости прийдуть, а то опісля серце відійде. (Бросаясь к нему с кулаками.) Я тобі, стара собако!… Я тобі сіді патли пообриваю!…

Стук в дверь.

Ох мені лихо… Сідай, сідай швидше… опісля… (Садится с мужем и отдыхает.)

Цур тобі! нехай

ЯВЛЕНИЕ ВТОРОЕ
Те же и Алексий входит с покойным духом.

Одарка. Е! се Олексій.

Алексий. Дай боже вечір добрий! Помагайбі вам па усе добре!

Прокип (очень важно). Спасибі.

Одарка. Просимо до господи. Сідай, Олексію, щоб, як кажуть, старости сідали. Ти таки прийшов до нас?

Алексий. Прийшов, тітко, коли не виженете. Знаєте, що я вам скажу: ходив собі по вулиці та ось що змороковав. Не віддаєте Уляни? так і бить, бог з вами! Дядько каже: не тільки світу, що у вікні, не во гнів вам сеє слово. Є дівчат по усьому світу; заплющившись, десяток нагарбаю. Невдаха женитись на Уляні – найду собі другу. А мені подозвольте подивитись, як люди сватаються; повчусь і собі.

Одарка. Добре се ти, Олексію, вигадав, що покинув за Уляною вбиватись, а теперечки і вона, побачивши твоє роздум'я, і сама схаменеться і полюбить Стецька. Посидь же з нами; казали дівчата – прийдуть на сватання, і музику достанемо, от і ти з ними потанцюєш і Уляну розвалиш.

Алексий. А де вона? Я б з нею поговорив і навів би її на розум.

Одарка. Оттам у кімнаті убирається. Уляно! Уляно! А ходи вже сюди.

Стучат три раза крепко в дверь.

Ох, мені лихо! Оце вже старости! (Суетится.) Ти, Олексію, сядь тут окроме біля дверей; а ми, старий, з тобою, як голуб з голубкою. Еге! (Садится с Прокопом на передних лавках подле стола.) Уляно, Уляно! Іди піч колупай; старости вже прийшли.

Опять тот же стук.

Та іди-бо; що ти не йдеш? (Бежит за нею и выводит Уляну, заливающуюся слезами, и ставит ее у печи.) Оттут стій, та соромся, та почервоній-бо; бач, яка блідна, та ні на кого не дивись, усе колупай.

Уляна (с горькими слезами). Ох боже мій! – і Олексій тут!

Алексий (подойдя к ней, говорит тихо). Мовчи та диш. Давай певно рушники, а з хусткою підожди, поки дядько-салдат навчить. (Идет к своєму месту и садится.) Опять так же стучат за дверью.

Одарка (усевшись с мужем). Ну, тепер зовсім. Починай, старий!

Прокип (громко и важно). Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи; а коли так собі, то вибачайте.

ЯВЛЕНИЕ ТРЕТЬЕ

Скорик и Тымиш входят с палками; у первого под мышкой ржаной хлеб. Стецько в новой Свите и очень больших сапогах, франтит и все охорашивается, не снимая новой высокой шапки.

Скорик (тихо Тымишу). Ти ж, таваришу, как у па-ходах не бувал, света не видал и нєчаво не знаєш, так у речах не суйся за умілими, а ожидай команди да только подтакуй. Вот і увесь пароль. (Стецьку тихо.) Та сні ми ж шайку, новобранец! У первой раз во фрунтє. (Оправившись, подходят.)

Перейти на страницу:

Квитка-Основьяненко Григорий Федорович читать все книги автора по порядку

Квитка-Основьяненко Григорий Федорович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Сватання на Гончарівці отзывы

Отзывы читателей о книге Сватання на Гончарівці, автор: Квитка-Основьяненко Григорий Федорович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*