Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (книги хорошего качества TXT) 📗
Рахувати, рахуватися, числити, числитися, уважати
Ще й досі трапляються такі вислови: «Я рахую, що так робити не можна»; «З тим треба числитися», – а в одній районній газеті було надруковано навіть таке: «Доярка Петрушак стоїть у колгоспі на доброму рахунку». Усі ці вислови – неправильні, бо дієслова рахувати, рахуватися, числити, числитися та іменник рахунок – це тільки математичні поняття: «А було колись так, що люди не знали, як рахувати час» (М. Коцюбинський); «Легше з ведмедем борюкатися, ніж із паном рахуватися» (прислів'я); «Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її колінах, числила морщинки, що повкладалися над її очима» (М. Коцюбинський); «Раніше хоча хлопець і числився членом товариства «Спартак», проте спортом не особливо захоплювався…» (О. Гончар). У деяких південно–західних говорах дієсловам числити, числитися надається значення «уважати, сподіватися, покладатися»: «Я задумав видавати місячник літературний… Я знаю твоє гарне перо, чи можу на тебе числити в тім ділі?» (І. Франко); «Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір… не любити» (Н. Кобринська), – але сучасна українська літературна мова цього не допускає: «Вона сподівалася, що Марина почне говорити перша, а дівчина все мовчала» (В. Собко); «Тепер я можу вам порадити не поспішати і не дуже покладатися на час» (І. Кочерга); «Уважайте, що я вам не давала руки» (Леся Українка).
До дієслів рахувати, числити є ще в нашій мові синонім лічити («Де гроші лічать, там не пхайся». – М. Номис), від якого походять іменники лічба («Он бачиш поза зорями ще зорі… нема їм лічби». – Ганна Барвінок) і лічильник («У напруженій тиші чітко цокотіли лічильники кенотронного апарата». – Я. Баш) і прикметник лічильний (лічильна машина. – Українсько–російський словник АН УРСР).
Із цього випливає, що в перших фразах треба було написати так: «Я вважаю»; «На це треба вважати»; «Про доярку Петрушак іде в колгоспі добра слава» (або «Доярка Петрушак має в колгоспі добру славу»).
Розглагольствувати й просторікувати, просторікати, патякати, теревенити, балабонити, талалаїти
Дуже часто натрапляємо в газетних статтях на дієслово розглагольствувати: «Тут треба не розглагольствувати про несприятливі умови, а й діло робити». Яка потреба в цьому важкому старослов'янізмі, коли є природні, зрозумілі українські слова просторікувати, просторікати: «Годі просторікувати» (М. Номис); «Пишається, неначе пан, і просторікать заходився» (Л. Глібов); «Що мені вітер, що мені хвиля», – добродушно просторікував Шандор» (О. Гончар). Нема ніякої потреби, тим більше, що такі, не до речі вжиті, старослов'янізми віддаляють мову газети від живого мовлення народу, де напевно кажуть: «Тут треба не просторікувати (або не патякати, не теревенити, не балабонити, не талалаїти) про несприятливі умови, а – діло робити».
Розташуватися, розміститися, отаборитись, стояти, лежати
Помилково думають ті, хто вважає, ніби українські слова розташуватися, розташований цілком відповідають російським расположиться, расположенный, і кажуть: «Наш завод розташований неподалеку від залізниці»; «Місто Одеса розташоване на березі Чорного моря».
Дієслово розташуватись означає «тимчасово розміститися, стати, отаборитися»; до того ж воно стосується тільки людей, людського колективу, а не будівель, міст тощо: «Біля села була невеличка станційка, де розташувався штаб полку» (О. Досвітній); «Що ти розташувався тут, як на базарі?» (з живих уст). В інших випадках треба вдаватись до дієслів розміщати, розмістити («Він розстебнув портфель і вийняв кілька записних книжок, блокнотів і довгих аркушів паперу. Це все він розмістив на своїх колінах». – О. Іваненко), розміщатися, розміститися («Комсомольський клуб розмістився в колишньому будинку пана пристава». – А. Шиян), отаборитися («От цар і отаборився над морем». – Казка), стояти («Село Келеберда стоїть на лівому березі Дніпра». – Ю. Яновський), лежати («Перед ним лежав на десятки кілометрів рівний степ». – П. Панч).
Звичайно, у перших двох фразах треба було написати: «Завод стоїть недалеко від залізниці»; «Місто Одеса лежить (чи розкинулось) на березі…».
Співпадати й збігатися, сходитись, зійтись
«Моя точка зору не співпадає з думкою моїх колег», – читаємо в одній дисертації, де науковий працівник забув або не знав, що дієслова співпадати нема в українській мові, це – калька з російського совпадать. Натомість у нашій мові є слова, що цілком відповідають значенням цього російського слова: збігатися («Найближчий розгляд показує, що погляди багатьох вчених різних країн на найважливіші проблеми, що хвилюють зараз людство, цілком збігаються». – З газет), сходитись («Дивувались трохи, що слова проповіді і вчинки батющині не зовсім сходяться якось». – М. Коцюбинський), зійтися («От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою». – Леся Українка).
Цих слів і слід додержуватись, замість того щоб творити без усякої потреби нові недоладні слова на кшталт «співпадати».
Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати)
Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько–фашистської навали». А тим часом це дієслово означає лиш «виявити терпіння протягом певного часу»: «Поживемо ще, потерпимо ще за гріхи наші на сім світі» (Г. Квітка–Основ'яненко); «Потерпіть, мамо, ще трохи» (Панас Мирний). Як відповідники до російського дієслова потерпеть у значенні «зазнати болю, страждання, муки» є такі слова в українській мові: страждати (постраждати) («Мій дорогий, коли б ти знав, як тяжко мені, що ти за мене постраждав». – Леся Українка), зазнавати (зазнати) («Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки». – М. Номис; «Багато горя зазнала моя Саша, а тут іще я роблю їй боляче». – А. Шиян). Цих дієслів і треба додержуватись залежно від тексту: «Україна дуже постраждала під час німецько–фашистської навали».
Тиснути, муляти, мулити, трудити, душити, давити
«Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди», – читаємо в одному сучасному художньому творі. Але і, українська класика й народне мовлення засвідчують у дієслові тиснути інше значення: «А сам же тисну ніж у жмені, – аж пальці заклякли» (М. Коцюбинський); «Троянці сильно наступали і тиснули своїх врагів» (І. Котляревський); «Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне» (М. Номис). Коли дошкуляє взуття, одяг тощо, тоді наша класика й народне мовлення вживають дієслова мулити (іноді муляти), трудити, душити, давити: «І червоні чоботи мулять» (М. Номис); «Щось муляє під коліном»(Ганна Барвінок); «Старий дедалі все старів, горбатів; частіше жалівся: то те болить, то те трудить» (Панас Мирний); «Комір душить (давить) шию» (Словник за редакцією А. Кримського). Отож, у фразі з сучасного художнього твору треба було написати: «Мулять (муляють) гостроносі чоботи…»
Трапитися, статися, скоїтися, зчинитися, учинитися
У сучасній художній літературі, а звідси в публіцистиці й діловій мові дієслово трапитись має тенденцію поширюватися, переходячи за свої значеннєві межі й поглинаючи інші дієслова. Кажуть і пишуть, наприклад: «Учора з моїм братом трапилася біда – попав на вулиці під автомашину», – хоч тут куди більше підходять: сталась, скоїлась, зчинилась, учинилась біда.
У нашій класичній літературі й живому народному мовленні дієслова траплятися, трапитися стоять звичайно тоді, коли хочуть висловити дію, неозначену в часі, коли щось відбувалося чи відбулось у дуже віддаленому часі: «Наталці траплялись женихи» (І. Котляревський); «Трапляється, часом тихенько заплаче» (Т. Шевченко); «На віку, як на довгій ниві, всього трапляється: і кукіль, і пшениця» (прислів'я).
