Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення) - Губерский Л. В. (книги без регистрации txt) 📗

________

Яке ж відношення філософії Гегеля до сучасності та майбутнього? У якості світу думки чи не є вона світом минулого? Чи не зводиться вона до спогаду людства про те, чим воно було, але чим воно більше не є?

_______

1828

ДИСЕРТАЦІЯ

(про єдиний, універсальний, безкінечний розум)

Всі люди погоджуються з тим, що вони мислять; мислення не є чимось особливим, що притаманне одним і чого немає у інших; суттєва рисою людини є те, що вона мислить; тому мислення є чимось суспільним, всезагальним; розум – це людськістьлюдей, їх рід, тому що вони істоти мислячі. Але як рід тут відноситься до індивідуума, як відноситься сутність до існування, розум – до мислячих суб’єктів? Можливо, так, як взагалі загальне відноситься до індивідуального, наприклад, ніс– до окремо існуючих носів? Кожний ніс є чимось окремим та своєрідним. Сутність же носа не є чимось особливим, не є тим, що він короткий або довгий, гострий або тупий, не те, що він – це окремий ніс, а що він – просто ніс. Якщо не враховувати його особливих властивостей, його одиничності, цей ніс не відрізняється від носа іншої людини, сутність носа у всіх людей однакова. Але ніс, як такий, не існує; це – абстракція. Існуєлише багато різноманітних носів; по собі тотожна сутність тут лише ідея, лише думка. Але, чи володіє кожна людина окремим та особливим розумом *, подібно тому як має вона окремий, особливий ніс. Що ж, розум є простою абстракцією? Ні! Оскільки я мислю, оскільки я є мислячим суб’єктом, в мені дійсно існує наявне всезагальне, як всезагальне, розум безпосередньо, як розум. Тут неминуче сутність та існування складають щось нерозривно єдине, завдяки цьому я, як мисляча істота, в акті мислення як індивідуум ставлюся до розуму, як до моєї сутності не так, як я у якості чуттєвого індивідуума ставлюся до роду. Я – чиста сутність мислення, в мисленні зникає різниця між всезагальним та одиничним. Розум існує в індивідуумі, у собі самому.За інших би обставин, розум не був би більше розумом; він би потрапив до категорії чуттєвих сутностей. Від розуму не можна абстрагувати жодного всезагального поняття та закріпити його у якості роду; він невід?ємний від самого себе, він є рід самого себе, чиста єдність з самим собою; його сутністю є його буття, його буття є його сутністю. До розуму застосовне те, що Плотін казав про душу: «У неї не можна вирізнити душу взагалі та сутність душі; душа є лише чистою формою», - до нього застосовне те, що богослови говорять про бога. Природа розуму не чуттєва; він існує не у формі чуттєвості, а існує у самому собі, у формі надчуттєвої суттєвості та всезагальності; він існує лише у тотожності з самим собою; його відношення до наявного буття є його відношення до самого себе. Таким чином, у мисленні як в акті реалізації розуму, або у якості мислячого, я не той або цей, але й жодний з них, ніхто, не та чи інша людина, але просто людина; не поза іншими, не відрізняючись та відділяючись від них, - таким я буваю лише у якості чуттєвої істоти, – але у єдності з усіма, я – всі люди, як раз тому, що розум як єдність самого себе, або як абсолютна тотожність, є єдністю всіх, оскільки його сутність, як і його існування, складає єдність. Чуттєвий прояв нескінченої єдності та всезагальності розуму – це мова. Мова не перетворюєдумку в дещо всезагальне, вона лише вказує, вона лише реалізує те, чим сама собою є думка, не моя, а всезагальна думка, в будь-якому випадку, потенційно.

_______________

* Зрозуміло, що людина так само має свій власний розум, як вона має свій власний ніс, свою власну голову. Тотожність розуму є лише тотожністю організації, яку ми у мисленні та в розмові неминуче фіксуємо як щось по собі родове, адже слово є чимось всезагальним, тотожність розуму для нас є щось самостійне, але при цьому ми не повинні забувати, що вона є лише продуктом нашого мислення. Втім, немає потреби піддавати особливій критиці виказані тут думки, оскільки вони містяться в моїх найпізніших творах, принаймні побічно ¹.

_________

1829-1831/32

ЛЕКЦІЇ З ЛОГІКИ ТА МЕТАФІЗИКИ

В ЕРЛАНГЕНІ(так би мовити!) ¹

Шановні панове! Я вам читаю логіку, але не так, як вона звичайно викладається, хоча для повноти, з історичної точки зору, я познайомлю вас з цією логікою; мистецтво мислити я тлумачу, як теорію пізнання, як метафізику; таким чином, я викладаю логіку, як її зрозумів та викладав Гегель, але я викладаю не в його висловлюваннях та не його власними словами, але лише в його дусі, не як філолог, а як філософ; але, разом з тим, я її викладаю не як Гегель, не в значенні абсолютної, найвищої, останньої філософії, а в значенні органу філософії; адже саме орган філософії сам повинен бути філософією, орган пізнання сам повинен бути знанням або надавати його. Логіка в значенні метафізики є неминучим результатом попередньої історії філософії. Тому найбільш доцільним вступом до логіки є виклад історії філософії.

_______

1830

ДУМКИ ПРО СМЕРТЬ ТА БЕЗСМЕРТЯ

Тепер головне питання про те – як примирити попередню суперечність між потойбічним та поцейбічним, щоб людство одностайно, всім серцем зосередилося на самому собі, на своєму світі та на своєму сьогоденні; адже лише ця неподільна зосередженість на справжньому світі дасть нове життя, дасть великих людей, викличе великі ідеї та справи. Замість безсмертних індивідуумів «нова релігія» швидше вимагає сильних людей, духовно та тілесно здорових. Для неї здоров’я має більшу ціну, ніж безсмертя.

Світ жалюгідний лише для жалюгідної людини, світ порожній лише для порожньої людини. Серце, в усякому разі здорове серце, повністю задовольняється вже тут. Якщо «нова релігія» знову буде вбачати свою ціль в майбутньому, у потойбічному світі людини, то вона – хибна релігія, подібно до християнства. Вона тоді не є релігія тієї справи і тієї думки, яка живе лише у вічному сьогочассі, але є релігією почуття та уяви, бо уява є органом майбутнього; релігія – не прогрес, але крок назад, бо ще протестантизм по-своєму примиряв релігію з дійсним світом.

Колісниця світової історії – тісна колісниця. І якщо пропустити слушний момент, то не можна потрапити в цю колісницю; отримати в ній місце можна лише у тому випадку, якщо відмовишся від усіх зручностей старого історичного домашнього начиння, взявши з собою лише невід’ємне, найнеобхідніше, найважливіше. Зрозуміло, Біас також повинен був здаватися вельми «абстрактним та негативним» для тих, хто разом з ним виселився із Прієни, але тягнув з собою своє домашнє начиння ¹. Але ж філософія точно так само виселяється із християнства, як Біас із Прієни. Хто цього не здатен зрозуміти, хто готовий відмовитися від позитивного християнства, але при цьому хоче зберегти, хоча б з деякими змінами, уявлення християнського потойбічного світу, тому краще цілковито залишитися у християнстві.

1841-1845

«СУТНІСТЬ ХРИСТИЯНСТВА» ¹

Друже! Кажу тобі: якщо хтось був покликаний та мав право висловитися стосовно релігії, то це був би я; адже я ознайомлений з релігією не по книжкам, я життєво вивчав її, і не лише виходячи із життя інших, що дали мені наочний матеріал про походження та практику релігії як з її позитивної, так і негативної сторін, але і зі своєї власної. Для мене релігія була практичною справою, перш ніж стала для мене справою теоретичною.

_______

Ідеї головного походження нав’язливі, від цього не убережешся; але те, з чим дійсно освоюєшся, перетворюючи у свою плоть та кров, те зникає, зберігаючись лише у своїй суті; адже кров постійно змінюється та оновлюється, не допускає нічого незмінного. Так, до сих пір в головах вчених існують чортові пальці, амонієві роги та незчисленні чудовиська, хоча із життя вони давно вже зникли після того, як інші, більш благородні тварини перетворили їх у плоть та кров.