Паразити свідомості - Вілсон Колін (бесплатные полные книги txt) 📗
Ми вирішили закінчити розповідь Остіна саме цим уривком з його неопублікованих записів — нам здається, що він якоюсь мірою проливає світло на таємницю "Палади".
Написано й сказано про "Паладу", цю "Марі Челест" космосу, було так багато, що факти стали нечіткими й невиразними. Нижче ми наводимо уривок з "Автобіографії" капітана Джеймса Рамзея, у якому докладно викладено відомі факти.
У січні 2007 року уряд Сполучених Штатів оголосив, що він передав космічний корабель "Палада", найбільший із досі збудованих, у розпорядження членів експедиції, яку очолили професори Райх і Остін. Офіційно мета експедиції полягала у тому, щоб провести археологічні розкопки на Плутоні з метою виявити залишки зниклих цивілізацій. За два дні перед відльотом "Палади" в газеті "Ворлд пресе ньюз" з'явилася стаття, у якій її автор Горас Кіммелл твердив, що справжня мета експедиції — встановити, чи не є Плутон базою велетенських космічних кораблів, що, як повідомлялося, були помічені в горішніх шарах земної атмосфери… Професор Остін категорично заперечив це твердження.
"Палада" з двома тисячами чоловік на борту, що їх ретельно відібрали керівники експедиції (в це число ввійшли й усі члени попередньої експедиції 1997 року за винятком сімох), відлетіла з Вашингтона 2 лютого 2007 року, і востаннє сеанс зв'язку з нею відбувся незадовго перед північчю того самого дня, коли голос професора Остіна повідомив, що корабель пролетів близько мільйона миль. Після цього всі спроби налагодити зв'язок з "Паладою" виявилися марними…
Рівно через 10 років, а саме 10 лютого 2017 року, експедиція, яку очолював я, вилетіла зі спеціальною метою розшукати сліди "Палади". Ми летіли на трьох кораблях: "Кліо", "Кентавр" і "Лестер". 12 січня 2018 року експедиція досягла Плутона. Через місяць, облетівши чотири рази навколо планети, ми вже збирались повертатися на Землю. І саме тоді "Кліо" перехопив виразні радіосигнали з "Палади"… 2 березня 2018 року ми нарешті виявили її місцеперебування — "Палада" вільно оберталася навколо Плутона на відстані близько двох мільйонів миль від нього. Освітлення цього велетенського корабля було ввімкнуте. Ніяких пошкоджень на ньому ми не виявили, і в нас зародилася надія, що, може, хтось із експедиції ще живий. Але коли на свої радіосигнали ми не дістали жодної відповіді, я подумав, що це малоймовірно, і наказав лейтенантові Фірміну відкрити аварійний люк. Кілька чоловік на чолі зі мною перейшли на "Паладу", але не знайшли там нікого. Ми не зауважили жодних ознак насильства, а особисті речі команди свідчили про те, що ніхто з них не збирався покидати корабель. Бортовий журнал було заповнено аж по 9 червня 2007 року. Із записів ми дізналися, що деякий час "Палада" перебувала на Плутоні, а далі мала летіти до Нептуна, коли його афелій збігався з перигелієм Плутона. Автоматичні записувальні пристрої корабля і далі функціонували нормально, але свідчили про те, що від 9 червня 2007 року "Палада" була некерована і вільно плинула в космосі. Не було жодних ознак того, що до корабля наближався будь-який чужий об'єкт, за винятком п'ятдесятифунтового метеорита, якого було автоматично відкинуто. Пристрої свідчили також, що двері "Палади" не відчинялися відтоді, як вона покинула Плутон. Головний лікар "Кліо" висловив припущення, що команду "Палади" було розпорошено якимось джерелом космічних променів, здатним діяти тільки на органічну матерію. Асимілятор Дунбара спростував це припущення. Двигуни "Палади" було вимкнуто 9 червня о 9.30. Ми перевірили їх і переконалися, що вони в ідеальному робочому стані.
"Паладу", яку пілотував лейтенант Фірмін, було повернуто на Землю 10 грудня 2018 року. Подальші дослідження нічого не дали для вияснення таємниці "Палади". Пізніші експедиції на Плутон та Нептун не змогли зібрати ніяких нових даних.
У мене, як редактора цього видання "Паразитів свідомості", не виникає жодних сумнівів у тому, що зникнення "Палади" було заплановане, і що коли в лютому 2007 року корабель злетів у космос, всі ті, що були в ньому, знали, що на Землю вони більше не повернуться. Будь-яке інше припущення суперечить фактам. Немає жодних даних, які б свідчили про те, що "Палада" стала жертвою несподіваного нападу і що прилади на ній були переналагоджені так, щоб знищити ті дані. Відсутні дані й про те, що команда "Палади" мала намір закласти нову цивілізацію на іншій планеті. На кораблі було всього три жінки. Їх число було б набагато більше, якби команда мала такий план.
Теперішнє видання "Паразитів свідомості" містить, на мою думку, достатньо даних, аби дати вичерпну відповідь на питання про те, що сталося з "Паладою". Уривок про "космічну поліцію", взятий з неопублікованих записів Остіна (с. 271—272), здається мені найважливішим з-поміж усіх інших. Остін пише:
"…Найближчий із цих приймачів перебував усього на відстані якихось чотирьох тисяч мільйонів миль. Це був космічний корабель однієї з планет Проксіми Центавра". У листопаді 1997 року (саме тоді Остін зробив цей запис) Плутон перебував у найближчій до Сонця точці своєї орбіти (4567 мільйонів миль). Отже, можливо, що "приймач", про який пише Остін, був десь поблизу Плутона — хоча він, звичайно, міг бути й деінде. Чи могла космічна поліція з Проксіми Центавра мати якусь базу на Плутоні? І ще одне. Звідки в Кіммелла інформація про те, що справжньою метою експедиції було з'ясувати, чи не є Плутон базою для тарілкоподібних космічних кораблів, які бачило так багато людей на початку XXI сторіччя? Кіммелл загинув у ракетній катастрофі через два місяці після того, як "Палада" вирушила на Плутон, і нікому не розкрив джерела тієї чутки. Але його знали як чесного й урівноваженого журналіста, що дуже обережно поводився з фактами.
І, нарешті, ми маємо свідчення самого Остіна — записи, які він зробив за місяць до тієї останньої експедиції. Остін пише, що він "утратив контакт з рештою людства" і що боротьба проти паразитів свідомості підвела його до вищої швидкості еволюції. У світлі уривка про "космічну поліцію", цілком природно припустити, що в Остіна виник твердий намір покинути Землю і приєднатися до тієї поліції.
Але найдивніше те, що Остін так коротко і ніби між іншим повідомляє про "космічну поліцію". Мені здається, це та тема, якій він мав би присвятити принаймні кілька сторінок. Ключ щодо причини такої мовчанки можна знайти в рукописі Дагоберта Ферріса, ще одного члена отієї попередньої експедиції і автора книжки "До психології Золотого Віку". Ферріс зник разом з усією командою "Палади", але залишив запис розмови між ним та професором Райхом після того, як вони довідалися про існування "космічної поліції". Ось уривок з того запису.
