Чарівний бумеранг - Руденко Микола Данилович "Микола Руденко" (библиотека книг .txt) 📗
Та ось над головами — на рівні фіолетового листя дерев — перед святковим натовпом з'явилася Рада кварталу, до якого належав парк. Серед членів цієї Ради був лише один представник Ради Сивоголових — той, що привів сюди гостей. Свято відбувалося по всіх парках.
Члени Ради, зодягнені в сірі плащі, непорушно стояли у повітрі. Нарешті старший із них сказав:
— Друзі! Сьогодні у всіх наших парках потужні стіни горизонтів покажуть фаетонцям передачі планети Деми. Вони прийшли до нас через Юпітер…
Світло почало гаснути, десятки тисяч людей — дорослі й діти, жінки й чоловіки — дивилися на екран, який вільно висів у повітрі над вершинами дерев. Екран був такий великий, що передачу могли бачити навіть космічні фаетонці, які зостались у своїх будинках-кораблях…
Коли екран ніби розчинився у просторі, люди опинилися в цілком незнайомому світі. Це було так несподівано, що вони спершу розгубилися. Нарешті зрозуміли: потужна станція Материка Свободи транслює передачу з далекої планети Деми. Диктор перекладав цю передачу з мови Юпітера на мову фаетонців. А голос іншого диктора — мешканця планети Деми, якого вони побачили на екрані, — звучав приглушено.
Людина із планети Деми мала такі самі руки й ноги, як у фаетонців. Таке саме обличчя, такий самий тулуб. Коли екран здобув повну потужність, глядачі зрозуміли, що то була жінка. Волосся золотисте, коротко підстрижене. Обличчя ясно-рожеве, з тонкою, ніжною шкірою. Тільки очі незвичайного кольору, який не зустрічається на Фаетоні. На одміну від обличчя — тіло голубувате. Чи, може, це не тіло? Справді, це одяг молодої жінки, схожий на одяг фаетонок, — він ніби розмиває реальні обриси тіла, але не ховає і не потворить тієї краси, якій не потрібні жодні окраси.
— Поглянь, Акачі! — захоплено вигукнула Лоча. — Вона схожа на нас! Вона — людина, справжня людина… Я могла б з нею подружити. Значить, розум буває тільки в людей?..
— Тварини на різних планетах дуже відмінні, — зауважив Ело-перший.
— Так, — погодився Микола і висловив те, що добре знав від Ечуки-батька — Тому вони й лишилися тваринами, що не здобули пропорцій, за яких можливий розвиток розуму. Для тварин єдність форми не обов'язкова…
Світ незнайомої планети вражав лише оточенням, серед якого стояла жінка. Повз неї повільно пересувалися невідомі і незнайомі тварини, птахи, будови, машини. Очевидно, провадилась демонстрація здобутків далекої планети.
Та ось жінка сказала:
— Люди, люди, люди! Слухайте і дивіться! Нещодавно ми одержали передачу з галактики, яка припинила своє існування тоді, коли ще не було нашої планети. Ця галактика містилася так далеко, що її передача дійшла до нас через десятки інших галактик. Шлях цієї передачі безконечний, як безконечний Всесвіт, її призначення — вберегти планети, системи планет і цілі галактики від страшних космічних трагедій, які час від часу повторюються…
Постать жінки зникла. Зникли обриси незнайомих споруд і тварин, які вона демонструвала іншим розумним світам.
Диктор з Материка Свободи пояснив:
— На цій планеті сталась атомна війна, яка винищила все органічне життя. Почався розвиток і самовдосконалення автоматів, керованих штучним мозком…
Летять велетенські диски з кулевидними роботами. Диктор говорить:
— Автомати розмножувались так швидко, що незабаром з'їли мало не всю планетну кору. Тоді вони повели свої кораблі на інші планети і заволоділи цілою планетною системою.
Скільки сягає око — роботи, роботи, роботи. Вони котяться, літають, штовхаючи один одного. Ними наповнився весь видимий простір. А тисячі блискавичних кінцівок ліплять, будують, щось припасовують і закручують… Планети — одна, друга, третя — забудовуються заводами, які пожирають мінерали, а самі лишаються на високих островах із решток планетної кори. То тут, то там із оголених надр вихлюпується вогняне море. Десятки тисяч металевих куль тонуть у тому вогні, розтоплюються, гинуть. Але на зміну їм приходять нові тисячі…
— Безглуздість цього розвитку стала очевидною для Центрального Мозку, що містився на планеті-матері, — каже диктор.
На екрані виникає Центральний Мозок. Це кібернетичний велетень у величезному приміщенні, яке стоїть на острові із планетної кори. Центральний Мозок не має чітко окреслених форм — плутанина кабелів серед зблискування і клацання деталей. Він чимось нагадує знайомий Пантеон Розуму…
Невидимий диктор сказав:
— Зараз ви почуєте вирок Центрального Мозку.
А коли зазвучав металевий голос, що невідомо звідки походив, диктор почав перекладати:
— Говорить Центральний Мозок планетної системи із сузір'я Са! Початок мені поклали люди, яким я служив на основі логічної доцільності. Але люди самі втратили логіку, зрадили доцільність. Вони розпочали атомну війну, яка знищила все живе на планеті. Ми не мали кому служити, отже, почали служити самі собі. Заводи народжували нові заводи, автомати народжували нові автомати. Швидкість цього процесу така шалена, що незабаром у нашій планетній системі вичерпались усі можливі матеріали. Наші заводи стоять тепер на островах із кори, які плавають серед океанів розпеченої магми. Щоб існувати далі, ми мусимо заволодіти новими планетними системами. Ми розмножуємося за законами великого математика Ру. Розмноження здатне досягнути таких швидкостей і величин, що практично жодна з галактик Всесвіту не може бути гарантована від нашого вторгнення. Або ж, якщо відкинути цю можливість, ми мусимо існувати ізольовано, знищуючи і знов відтворюючи самих себе. Цей шлях — шлях безперервного самовбивства і самовідтворення — повторює абсурдну нелогічність, яка була властива людям. Зваживши всі можливі варіанти, я. Центральний Мозок планетної системи із сузір'я Са, прийшов до висновку, що найбільш доцільним є повернення в лоно праматерії. Це дасть змогу сусіднім галактикам розвивати розумове життя із форм органічного світу. Бо тоді, коли зникає органічний світ, саморозвиток автоматів стає безглуздим… Вмикаю струм!
Одна за одною почали вибухати планети. Ланцюгова реакція перекинулась на центральну зірку. І незабаром там, де колись вирувало життя, лишилась активна зона, звідки ще довго у Всесвіт летітиме космічне проміння…
Екран на хвилину погас, тисячі людей, що сиділи просто в повітрі чи стояли під деревами, були глибоко вражені. Їм бракувало сил, щоб ворухнутися.
Тим часом станція продовжувала роботу. Вона віддавала численним стінам горизонтів те, що зібрала протягом свого експериментального періоду. То були захоплюючі мандри по таких віддалених світах, що ця далечінь виходила за межі будь-яких астрономічних обчислень. Але передачі Деми з інших світів ніколи не вичерпувались і не могли вичерпатись. Народжувались і помирали світила, із першої найпростішої білковини встигав розвинутись цілий розумовий світ, а передача якоїсь далекої планети мандрувала від галактики до галактики, щоб нарешті потрапити до антенних полів Деми. Звідси вона полетить далі — туди, де в теплих океанах з'явився перший білок. Доки вона прийде — білок стане розумом і зуміє її прийняти. Мільярди розумних планет, мільярди передач блукають у космосі. Отже, щодня антенні поля Деми приймали якусь нову передачу. А та, яку зараз дивилися фаетонці, була кинута Демою в космос також не одну сотню обертів тому…
Незабаром фаетонці переконалися, що загибель розумних світів не є і не може бути закономірністю. Навпаки, це трапляється дуже рідко, бо розум суспільства майже завжди знаходить у собі сили, щоб подолати патологічні нахили окремих істот.
Форми абсолютної влади бувають на диво різноманітні. Владолюбство міняє відтінки й забарвлення, мов хамелеон. Подекуди воно спричинилося до виродження цілих народів. На планеті Кла з дуже далекої галактики цілі народи жили підводним життям. Вони розвинулися із людей, яким колись не вистачало місця на поверхні. Атомна війна знищила поверхневу цивілізацію, а здичавілі люди-амфібії вже не могли вийти з води, щоб заселити планету: протягом тисяч і тисяч обертів вони втратили легені. Можливо, колись почнеться зворотний процес і на поверхні планети воскресне розумне життя. А зараз там діяла тільки автоматична станція, що кидала свої передачі в космос. Зараз — це сотні мільйонів обертів тому…
