Паразити свідомості - Вілсон Колін (бесплатные полные книги txt) 📗
— Але ж лейтенант Коста знає набагато більше про електронний мозок, ніж Келлерман. Він може відповісти на будь-яке запитання.
— І все-таки ми б хотіли побачитися з Келлерманом.
Подзвонили психіатрові ракетодрому. Той відповів, що Келлерман покинув його кабінет півгодини тому. Довелося зв'язатися з вартівнею. Звідти повідомили, що Келлерман виїхав мотоциклом двадцять хвилин тому.
Лейтенант Коста зніяковіло пояснив:
— Розумієте, в університетському містечку в нього є дівчина, і я часом дозволяю йому поїхати до неї на каву. Мабуть, і зараз він у неї.
— Чи не могли б ви послати по нього? — ненав'язливе попросив Райх. — А тим часом перевірте, будь ласка, всі ланцюги електронного мозку.
Через годину перевірка показала, що електронний мозок в ідеальному порядку. Ординарець, якого послали в університетське містечко, повернувся без Келлермана. Виявилося, що ніхто його не бачив.
— Він, мабуть, поїхав до міста щось купити,— сказав Коста. — Це, звичайно, порушення правил, але він, очевидно, подумав, що в такий напружений ранок ми не помітимо…
Полковник Мессі спробував змінити тему розмови, але Райх перебив його:
— Пробачте, полковнику, але ми не сядемо в цю ракету, доки не поговоримо з Келлерманом. Оголосіть, будь ласка, про розшук Келлермана.
Вони, мабуть, подумали, що ми не сповна розуму і до того ж нечеми, але в них не було іншого вибору, крім як погодитись.
Шукати Келлермана виїхала дюжина машин військової поліції, крім того, всю навколишню поліцію підняли по тривозі. Перевіркою на місцевій вертолітній зупинці було встановлено, що людина, зовнішність якої відповідала описові зовнішності Келлермана, вилетіла літаком до Вашингтона кілька годин тому. Розшук негайно поширився й на Вашингтон. І серед поліції було знято тривогу.
Келлермана нарешті знайшли о пів на четверту дня — за годину по тому, як ми мали покинути Землю. Він уже повертався з Вашингтона, коли його впізнали й затримали на місцевій вертолітній зупинці. Келлерман запротестував, твердячи, що поїхав купити своїй нареченій обручку: він, мовляв, думав, що його відсутності не помітять. Але варто нам було лише глянути на нього, щоб упевнитись, що наші застережні заходи були не безпідставні. Це був дивний тип роздвоєної особистості. Вся особистісна сфера була цілковито незріла, і паразити скористалися цим. Потреби переінакшувати його мозок у них не було: вони лише змінили кілька другорядних ланцюгів, а його дитяче бажання відчувати важливість своєї персони зробило решту справи. Тут діяв той самий механізм, який спонукує неповнолітніх злочинців пускати задля забави поїзди під укіс: бажання приєднатися до дорослого світу, роблячи щось таке, що має, сказати б, дорослі наслідки.
Маючи Келлермана в своїх руках, ми легко витрусили з нього все, що нас цікавило. Виявилось, він зробив незначні зміни в приладах контролю за температурою корабля, внаслідок чого температура на кораблі після виходу в космос дуже повільно підвищувалася б — занадто повільно, щоб ми могли помітити це. Зміна температури автоматично викликала б зміни в електронному мозку, а це, в свою чергу, призвело б до порушення роботи гальмівного механізму корабля. Під час зближення з супутником швидкість корабля була б така велика, що ми, прорізавши супутник, знищили б таким чином, і його і себе.
Звичайна перевірка, ясна річ, не могла цього виявити. Зрештою, електронний мозок складався з кількох мільйонів можливих ланцюгів, і "перевірка" полягала лише в тому, щоб упевнитися в справності головних вузлів.
Ми полишили Келлермана його долі (пізніше військовий суд засудив його до розстрілу) і о четвертій тридцять стартували. О шостій наш корабель зі швидкістю чотирьох тисяч миль на годину летів у напрямку Місяця. Корабель був опоряджений гравітаційним механізмом давнього типу: підлога являла собою магніт, який притягував до себе наш спеціально сконструйований одяг таким чином, що ми відчували, ніби наша вага така сама, як і на Землі. Щоправда, протягом перших двох годин голови у нас паморочилися.
Коли до всіх вернулося нормальне самопочуття, ми зібралися в їдальні, і Райх зробив першу доповідь про паразитів і про застосування в боротьбі з ними методу Гуссерля. Наступні лекції ми відклали на другий день, бо всі почували себе надто збентеженими й збудженими в нових обставинах (більшість із нас уперше були в космосі).
За допомогою супутника ми могли приймати телепередачі з Землі. Перше, що ми побачили, ввімкнувши програму новин о 9.30, було обличчя Фелікса Газарда, який перед величезним натовпом виголошував палку промову.
Через вісім годин (о сьомій тридцять за берлінським часом) Газард виголосив свою першу промову в Мюнхені на славу арійській расі і закликав канцлера чинного тоді соціал-демократичного уряду доктора Шредера вийти у відставку. На промову Газарда відгукнулася вся країна. Двома годинами пізніше Новий Націоналістичний рух оголосив, що його лідер Людвіг Штеер добровільно поступився своєю посадою Феліксу Газарду. Диктор цитував Штеера, який нібито сказав, що Газард відродить давню славу арійської раси і приведе націю до перемоги. Багато мовилося про загрозу з боку нижчих рас, наводилися довгі цитати з Гобіно , Гаустона Стюарта Чемберлена і Розенбергового "Міфу двадцятого сторіччя".
Ми зрозуміли, що сталося. Паразити зробили своє в Африці, посіявши там заколотницький рух. Тепер вони спрямували свою увагу на Європу. Досі світ сприймав заколот Гвамбе досить спокійно. І паразити почали викликати сильніші реакції — відродження арійського расизму. Відомо, що для сутички потрібні дві сторони, і паразитам треба було показати, що ця сутичка не залишиться "однобічною".
Мушу зізнатися, що я занепав духом більше, ніж будь-коли останніми місяцями. Якщо події розгортатимуться з такою швидкістю, то менш як за тиждень у цілому світі вибухне війна — вибухне ще до того, як ми повернемось на Землю. І відвернути її ми неспроможні. Невідомо навіть, чи Земля ще існуватиме тоді, коли ми повернемось. Дальший крок паразитів передбачити було неважко; вони спрямують усю свою увагу на те, щоб вивести з ладу оборонні системи всіх країн, поневоливши ключові уми. Америка і Європа перестануть бути невразливими, бо зрадники зруйнують їхні системи раннього попередження.
