Живий мох - Михановский Владимир Наумович (читать книги без сокращений .TXT) 📗

«…Я знову повиснув у центрі сфери. Знову її оболонка ніби розтанула. Нескінченним потоком попливли по екрану конструкції.

Раптом серед потоку незнайомих речей помітив великий плаский диск, що рівномірно обертався. Я мимоволі простяг до нього руку. І зразу ж рух припинився. Все, крім диска, щезло. Диск перестав обертатися. В його бічних торцях були отвори, схожі на ракетні дюзи. Літальний апарат? Але хто зможе літати на диску, товщина якого не перевищує п’яти сантиметрів?

І раптом мене пройняв здогад: килими!

Це вони – розумні істоти. Це вони полонили мене й помістили в центрі сфери. А світлова сигналізація килимів – це, певно, їхня мова.

Те, що було потім, підтвердило мій здогад. Поруч з нерухомим диском молочно засвітився великий прямокутник. У лівому верхньому кутку замигтіла жовта цятка. Ну, звичайно! Адже коли мене переносили, на килимках спалахували жовті цятки. Мабуть, жовта цятка означала ідею руху.

За цей сеанс мені вдалося узнати біля десяти світлових сигналів, що відповідали різним поняттям.

Потім мене опустили на дно сфери. Відкрився отвір. Я опинився в вузькому коридорі, слабо освітленому синюватим світлом.

Раптом щось темне кинулось мені назустріч. Я інстинктивно притиснувся до стіни. Відчув на своєму обличчі щось холодне і…

– Капітане! Як ви себе почуваєте?

– Кір! – закричав я. – Ти з «Сніжинки»? А де Микола?

– Штурман Микола у сусідньому приміщенні.

Скафандр у штурмана був закіптюжений, обличчя змарніле.

Знову ми були разом.