Бот - Кидрук Максим Иванович (книги без регистрации бесплатно полностью сокращений .txt) 📗

— Поясни, що ти маєш на увазі.

— У нормальних людей свідомість є вищою психічною надбудовою над усією нервовою діяльністю, своєрідним бар’єром, що не пускає несвідоме у зовнішній світ. Вона не дозволяє підсвідомості впливати на дії та рішення. Принаймні у явній формі. У ботів цілісної свідомості немає, оскільки її знищили електрошоком. Катуючи немовлят, Кейтаро гадав, що ліквідує завади, котрі можуть зашкодити роботі мозкових плат. Він не підозрював, що тим самим відкриває шлях для несвідомого. Після того, як Ігор Ємельянов розробив систему обміну даними, поєднавши мозкові процесори в одну мережу, розірвані клапті підсвідомості отримали можливість злитися в єдине ціле. І не було нічого, що могло б стати цьому на заваді. Зрештою злиття відбулося, і в результаті ми маємо перед собою психоістоту. Я, як і ви, не знаю, що воно таке і як його правильно називати. Але я певна, Тимуре, що ця проява існує незалежно від «малюків». Воно не в їхніх головах і не в мозкових платах. Воно керує ботами, воно взаємодіє через них з нашим світом, але боти не є ним. Показуючи фрактали, ти звертаєшся не до «малюків», а до того, що ховається за їх очима, ти спілкуєшся з істотою, що стала чимось на кшталт надсвідомості, і забуваєш про головне — нам треба знищити ботів.

— Але…

— Ніяких «але»! — психіатр проявила наполегливу твердість. — Я вважаю, що знищити цю форму психічного відображення неможливо в принципі. Воно є в кожному з нас, але в той же час існує поза нами і… поза матерією взагалі. Виконуючи його забаганки, ти марнуєш час. Воно привело сюди ботів, бо не переймається їхньою долею. «Малюки» — лиш засіб. Я попросила у Ємельянова hardcore-відео не для того, щоб позбиткуватися. Я хочу достукатися до ботів напряму. Хочу пробитися до тих решток людського чи… тваринного, які в них лишилися після застосування електрошокової терапії, вживляння мільйонних роїв нанороботів, форсованої еволюції в зовнішньому світі і після того, як контроль над ними захопила напівбожевільна психоістота. Це єдиний шанс з ними впоратись.

— Демонструючи їм порнофільм? — примружився програміст.

— Подивись на них. Ботам зараз по дванадцять років, хоча фізично вони тягнуть на чотирнадцять-п’ятнадцять. Якщо звичайному хлопчаку в такому віці показати порнуху, у нього від перезбудження з вух повалить дим. Він ні про що інше не зможе думати. Через порнографію я хочу дізнатися, чи залишились у ботів хоч якісь інстинкти, властиві людині, і чи можемо ми до них апелювати, оминувши мозкові процесори і психоістоту. Розбудивши в них сексуальність, ми виведемо ботів з рівноваги, примусимо втратити контроль, а тоді…

— Тоді що?

— У мене є одна задумка… — Лаура затнулась. — Я не можу сказати нічого певного, поки не побачу, як вони відреагують на розгнуздану постільну сцену.

— Ігоре, — ховаючи очі, звернувся Тимур, — якщо ти маєш відео… хм… такого змісту, будь ласка, скинь сюди, — хлопець запустив по столу флешку.

Спершу Ємельянов зморщився і відсахнувся від USB-диска. Потому повільно, немов рухаючись крізь товщу води, підсунувся і підняв кришку ноутбука. При цьому він дивився кудись униз, не на монітор і не на клавіатуру. Спину тримав напружено рівною.

Дочекавшись, коли завантажиться «Windows», росіянин вставив флешку в порт. Його обличчя зробилось фіолетовим, сорочка під пахвами потемніла.

Пролунало гарячкове клацання мишки, на екрані замелькали вікна «Провідника». Потому — протяжна пауза, принижене зітхання і зрештою — останнє подвійне клацання. Ємельянов розкрив папку «Интересные фотографии с дачи».

— Ого… — не стримався Тимур, прикусивши губу, щоб не пирснути. Його пробивало на сміх як від назви теки, так і від її вмісту. У директорії було з півсотні вкладених папок, назвами яких слугували імена порнозірок: Alexis Amore, Jenna Jameson, Lanny Barbie, Shyla Stylez, Sunny Leone, Tera Patrcik та інші.

— А вам… — не підводячи очей, промимрив професор. — щось конкретне?..

— Будь-що, — криво всміхаючись, сказала Лаура, — я не очікувала на такий… гм… широкий вибір, а тому, мабуть, доведеться покластися на ваш смак.

Ігор Ємельянов посинів ще більше. Поводивши мишею, двічі клацнув на папці «Shyla Stylez» і насупився, пробігши очима довжелезний список відео-файлів. Зрештою визначився і перетягнув один з роликів на флешку Тимура.

— Voila une personne qui ne s’est pas ennuyee tout ce temps [106], — не стрималась Лаура.

— Дякую, — кивнув Тимур, забравши USB-диск.

На моніторі головного комп’ютера, а отже, і на зовнішньому екрані, все ще висіло зображення множини Мандельброта. Між ботів теж усе було без змін.

Коли програміст вставив флешку в системний блок, на меншому екрані переговорного пристрою з’явилося нове повідомлення:

ЩЕ

— Хе, сраний ляльководе, — посміхнувся Тимур, — Мандельброт тобі не по зубах.

— Не тішся, — Лаура не поспішала радіти, — раніше чи пізніше йому набридне. Досить цих павичевих розмальовок. Покажи краще картинки для дорослих.

Посмішка зійшла з лиця Тимура. Програміст схилився і відстукав по клавішах:

Зараз. Почекай.

Відтак скинув відеоролик на робочий стіл основного компа, запустив його і розгорнув медіа-плеєр на повний екран. На жаль, ніхто не звернув уваги, що ролик недовгий. Він був компіляцією кількох епізодів і тривав 6 хв. 22 сек. Мабуть, Ємельянов навмисне підсунув такий, а може, інших не було. Такі шматки зазвичай доступні для скачування з інтернету.

Майнула коротка заставка, яка застерігала, що наступний контент дозволяється для перегляду виключно особам, котрі досягли вісімнадцятирічного віку. Потому почалася сама сцена. Два накачаних бички без жодного виразу на дебілкуватих фізіономіях старанно довбли грудасту білявку Шейлу. Відразу і спереду, і ззаду.

Більшість з чоловіків, що зібрались у залі нарад, кілька тижнів обходились без сексу. Не просто без сексу, навіть без натяків на секс. Чоловіки не бачили жінок, якщо не рахувати Лаури, Бекки, Тіани та Алондри. Проте Лаура припиняла всі спроби залицянь до неї, Тіана була немолодою, Алондра, поки була жива, спала з Джеффрі Такером, а Ребекка віддавала перевагу чорношкірим хлопцям із ватаги Ріно. Не було також доступу до інтернету для того, щоб розслабитися хоч так. І далеко не кожен мав при собі ґрунтовні запаси на чорний день, як у професора Ємельянова. Певна річ, після перших же кадрів природа взяла своє. Замість дивитись у вікно на ботів, погляди чоловіків, мов магнітом, притягнуло до екрана.

— Що це вони з нею… роблять? — Ральф нахилив голову і поправив окуляри. — Хіба так можна? — на ті кілька хвилин він забув про свої проблеми з серцем. Уперше за останні чотири роки.

— Уф, жесть, — форкнув американець, двома пальцями поліруючи лисину. — Гарно! Просто… м-м-м… мальовниче…

— Він би ще в носа їй присунув, — глитнувши слину, випалив Ріно.

На те саме дивилися боти — зображення відтворювалося на зовнішньому екрані…

Першою від комп’ютера відірвалася саме Лаура.

— Гляньте! — вигукнула вона.

Тимур повернув голову:

— Вони збудились!

На освітленому п’ятачку, де раніше совалося не більше трьох-чотирьох ботів, тепер зібралась ціла дюжина. Дехто з них ще мав на стегнах посірілі від бруду спортивні плавки, але більшість були голими (одяг давно подерся на шматки). Члени понабухали і піднялись, мов жерла зеніток, цілячись на великий екран. Боти приросли до проекційного зображення.

— Правда? — неохоче відклеївся від монітора канадець.

— Так!

— Йоханий бабай! Ви тільки подивіться! — Алан підскочив до вікна.

Один за одним боти підводились і, мов зомбі, виповзали на світло. За хвилину всі — абсолютно всі — застигли, мов укопані, не зводячи очей з полотнища на даху.

— Я ж вам казала, — блискаючи очима, прошепотіла Лаура.