Година Бика - Єфремов Іван (библиотека электронных книг TXT) 📗
Найжахливішим здавалася відсутність ясної мети і жаги пізнання світу в дуже багатьох людей, котрі без інтересу дивилися в темне майбутнє, яке не обіцяло жодних суттєвих змін, окрім неминучого кінця — смерті.
Молода двадцятип’ятирічна дослідниця прийшла до вчителя, похнюпивши голову. Фай Родіс завше почувалася впевнено на невеликій ниві стародавньої моноісторії, проте нині вона відчула емоційну слабкість. Фай Родіс забажалося спуститись у ще більшу давнину, де окремі вогнища цивілізацій не давали можливості для моноісторичного синтезу й здавалися набагато прекраснішими. Брак фактів давав простір домислам, освітленим уявленням Ери Рук, які Зустрілися. Твори мистецтв, які збереглися, покривали те мізерне, що було відомо, ореолом великого духовного злету.
Кін Рух, не приховуючи усмішки, запропонував Фай продовжити вивчення ЕРС іще на рік. Коли Родіс простежила, як у невлаштованому житті ЕРС виконувалися духовні морально-етичні основи майбутнього світу, вона була вражена й повністю захоплена картиною великої боротьби за знання, правду, справедливість, за свідоме завоювання здоров’я і краси. Вперше вона зрозуміла нагальність, що здавалася загадковою, перелому ходу історії на рубежі ЕСВ, коли людство, змучене існуванням на межі нищівної війни, розрізнене класовим, національним і мовним розбратом, яке вичерпало природні ресурси планети, здійснило світове соціалістичне об’єднання. Нині, з далечі віків, цей гігантський крок уперед справляв враження несподіваного стрибка. Простеження коріння майбутнього, гідної подиву впевненості в світлій і прекрасній суті людини стало для Фай Родіс головною справою життя. І тепер, через п’ятнадцять років, коли вона досягла сорокалітньої зрілості, дослідження привело її до керівництва небувалою експедицією в дивовижно віддалений світ, схожий на земний період кінця ЕРС, — олігархічний державний капіталізм, якимось чином зупинений в історичному суспільному розвитку, що вважався неминучим. Якщо це так, то там зустрінеться небезпечне, отруєне брехливими ідеями суспільство, де цінність окремої людини мізерна і її життя без вагань приноситься в жертву чому завгодно — державному ладу, грошам, виробничому процесу, нарешті, будь-якій війні з будь-якого приводу.
Їй доведеться стати віч-на-віч з цим світом — і не тільки як холодному дослідникові, чия роль — дивитися, вивчати й доставити на рідну планету зібрані матеріали. Її обрали, звісно, не за її незначні наукові досягнення, а як посланницю Землі, жінку ЕРЗ, яка з усією глибиною почуттів, тактом і ніжністю зможе передати нащадкам рідної планети радість світлого життя комуністичного світу.
Фай Родіс впевненим рухом вимкнула діораму. Взяти з собою часточку мрії вчителя — що це, як не відлуння її колишньої збентеженості від пізнання ЕРС! Нині, в ту мить, коли зореліт мчить назустріч невідомій до. лі, вона дивилася на дівчину, що летіла, як на подругу. Та стояла в повній готовності, піднявши для сигналу тонку руку перед спуском у прірву. І Родіс теж невдовзі стане перед смертельно небезпечним для всього чужого світом Торманса. Її супутники чекатимуть від неї вирішального сигналу.
Фай Родіс пересунула важілець під подушкою дивана, і частина стіни каюти перетворилася на дзеркало. Хвилину вона вивчала в ньому своє обличчя, шукаючи схожості з трагічно напруженим лицем дівчини. Однак тверде правильне обличчя зрілої жінки ЕРЗ з ідеально виліпленою структурою сильного кістяка, яка проступала під виразними м’язами і бездоганною шкірою, сильно відрізнялося від напівдитячого виразу дівчини, ЕРС навіть у дуже схожих переживаннях.
Передчуття випробувань і тривога за успіх експедиції поглибили серйозність зелених очей Фай Родіс, чіткіше окреслили впертий і твердий виріз губів.
Фай Родіс ширше розкрила очі й підняла руку — порухом тієї, що летить на платформі, але дзеркало відбило його патетичним і кумедним. Коротко розсміявшись, Родіс прибрала дзеркало, скинула сукню і лягла на диван, розслабивши тіло і втупивши погляд у синювату кульку над головою, яка ледь світилася. Вона лишалась нерухомою майже три години, поки в системі концентричних кіл на стелі не загорілася жовта цятка і не пролунав слабкий дзвін. Фай Родіс зробила комплекс гімнастичних вправ. Ще кілька хвилин — і перед дзеркалом стояла інша жінка, яка здавалася суворішою у м’якому й зручному одязі астронавта і з короткою, щільно вкладеною зачіскою. Вона надягла на ліву руку важкий сигнальний браслет і вийшла з каюти.
У круглому приміщенні, теж на центральній осі корабля, під пілотським сфероїдом і обчислювальними машинами, вже зібралися учасники експедиції. Ожили циферблати дублерних приладів, і тієї ж миті через люк у стелі до залу ковзнули Мента Кор і Дів Сімбел. Тихо заспівала настроєна в сі бемоль струна ОЕЗ, що свідчила про нормальну роботу охоронців електронних зв’язків. Зореліт більше не потребував уваги і йшов за заданим курсом у напрямку галактичного полюса.
Очікувальна тиша змусила Фай Родіс відразу вдатися до найважчого — розділити людей на тих, хто висадиться, і тих, хто лишиться в недоторканній команді корабля. Вона почала з показу знімків, переданих чужою експедицією з Цефея по Кільцю. Вони досягли б Землі звичайним шляхом ще через два з половиною тисячоліття, якби ЗПП з планет у зоні сузір’я Дракона не йшов у нашу частину Галактики і не доставив би повідомлення в 26-й сегмент Великого Кільця.
Експедиція цефеян тільки двічі облетіла планету Торманс і, не одержавши дозволу на посадку, зникла, зробивши за перехопленими телепередачами загальну зйомку планети і її мешканців.
Червоне сонце Торманса — звичайна зірка для земного спостерігача — перебувала в сузір’ї Рисі, темної, бідної на зірки зони високих широт Галактики.
Нікому б не спало на думку, що в цій. глибині простору змогли оселитися жителі Землі. Але передані по Кільцю знімки не лишили сумніву — це абсолютно схожі на землян люди.
Важко було судити про колір їхньої шкіри — мабуть, вона не відрізнялася від смуглявіших землян. Вузькі й видовжені очі здавалися непроникно темними, косі, підняті до перенісся брови надавали обличчям трохи трагічного виразу. Антропологи знаходили в профілях жителів Торманса монголоїдні риси, а невеликий зріст і слабка, переважно неправильна статура також нагадувала людей кінця ЕРС і початку ЕСВ.
Поверхня планети, знята в розривах хмарного покриву, не була схожа на Землю. Вона швидше скидалася на планету Зеленого Сонця. Показник променевого зондування говорив досвідченому погляду планетографів про невелику в порівнянні з океанами Землі глибину морів Торманса.
Очевидно, товщина атмосфери Торманса дорівнювала земній. Червоне сонце освітлювало планету, що оберталася «лежачи», вісь якої збігалася з лінією орбіти і її біг навколо світила був стрімкіший, ніж у Землі.
— Якщо рослинність, і, отже, склад атмосфери тут схожі на наші, якщо тут немає якихось особливо хвороботворних організмів, то на цій планеті жити легко, — порушив мовчанку Тор Лік. — Тут мають бути відсутні різні зміни клімату, надлишок радіації, землетруси, урагани та інші катастрофічні явища, які так довго доводилося нам пом’якшувати.
— Очевидно, ви маєте рацію, — підтвердив Гріф Ріфт. — Але навіщо ж тоді Торманс? Можливо, стан планети не такий уже й поганий і вчитель Фай Родіс лише воскресив міф минулого? Подейкували, що він надто сміливо найменував планету, ґрунтуючись лише на попередніх даних. Орбітальні демографічні профілі експедиції цефеян засвідчили чисельність населення в п’ятнадцять мільярдів чоловік. Оборот водної маси й характер рельєфу свідчать про неможливість біологічного процвітання такої великої кількості людей. Уникнути голоду можна, якшо на планеті здійснені або прийняті по Кільцю наукові відкриття у виробництві синтетичної їжі, не вдаючись до посередництва організмів вищого порядку. З Великим Кільцем вони не спілкуються, а відмова в прийомі чужого зорельота цілою планетою свідчить про існування замкнутої централізованої влади, для якої поява гостей з космосу невигідна. Отже, ця влада побоюється високих пізнань прибульців, що показує її низький рівень, який не забезпечує необхідної соціально-наукової організації суспільства. Ніхто інший не відповів на поклик зорельота Цефеян. Це означає, що олігархічний лад не дозволяє нікому користуватися потужними передавачами, навіть у надзвичайних випадках.
