Таємниця затоки Здохлого кита - Михановский Владимир Наумович (читаемые книги читать онлайн бесплатно TXT) 📗
Справа ускладнюється
Поступово шеф бюро розшуку впевнився, що Високочолого (таке прізвисько дали Майклові Кардінгу в спеціально заведеній на нього справі) було втоплено і його вбивство – діло рук «Уестерн компані». Але це треба було підкріпити незаперечними фактами. Крім того, вгадувався певний зв’язок між загадковим убивством Кардінга і програшем «Добрих вовків». Якби тільки вдалось усе це переконливо довести! Кругленька б сума тоді перепала йому від хазяїна! А шана, а кар’єра! І діло, здається, не стоїть на місці. Кілька годин тому його вірні дойди вистежили в місті джентльмена з бровами, що зрослися на переніссі. Тепер підозрілого суб’єкта вони не спускають з очей.
– До вас відвідувачка, шеф! – повідомив черговий робот, вайлувата статура котрого ледве протиснулась у двері кабінету.
– Хто така?
– Називає себе дружиною Майкла Кардінга. Відвідує вас удруге. Психічний стан пригнічений. Вага брутто зменшилась проти того, якою була за першого візиту, на…
– Пропусти її сюди! – перебив шеф.
Зайшовши до кабінету, дружина Кардінга простягла шефові невеличкий аркушик паперу.
– Ось, – сказала вона. – Я перегорнула всі свої папери й виявила Майклову записку. Адже вас цікавить його почерк?
– Так, так! – шеф майже вихопив у неї папірець, пробіг очима текст. Записка не містила в собі нічого суттєвого. Просто Майкл сповіщав своїй дружині, що затримається в лабораторії години на дві-три. Однак зміст у даному випадку не мав ніякого значення…
Шеф негайно викликав чергового робота й наказав однести записку в лабораторію графології. Він майже не сумнівався, що заповіт, знайдений у портсигарі потопельника, написано ким завгодно, тільки не Майклом Кардінгом. Одначе ці сподівання не справдились. Обидві записки, як засвідчила лабораторія, написано тією самою рукою, більше того – однією авторучкою і навіть одним чорнилом.
– Ви можете поручитися за висновки? – грізно запитав шеф старшого графолога, викликавши його по відеофону.
– Головою, як завше! – почулося у відповідь.
Отже, виходило, що Майкл Кардінг сам кинувся в каламутні хвилі затоки Здохлого кита. Але чому? Можливо, його шантажували? Чи він боявся якогось викриття, пов’язаного з махінаціями «Уестерн компані»? Знайти відповідь на ці запитання мав допомогти ланцюжок, першою ланкою в якому був джентльмен з бровами, що зрослися на переніссі.
