Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Фантастика и фэнтези » Научная фантастика » Втрачений скарб. Інший світ - Гребнев Григорий Никитич (серия книг txt) 📗

Втрачений скарб. Інший світ - Гребнев Григорий Никитич (серия книг txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Втрачений скарб. Інший світ - Гребнев Григорий Никитич (серия книг txt) 📗. Жанр: Научная фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Джейк осміхнувся:

— Я все пам’ятаю, мосьє… Я пам’ятаю свою обіцянку. Пам’ятаю навіть те, що ви одержуєте від тресту п’ятнадцять процентів, а я тільки десять… Але я аристократ і своєї обіцянки дотримаю.

— О’кей!.. Хай благословлять вас аллах і свята богородиця! — по-діловому сказав Кортец і молитовно звів очі догори.

* * *

Вранці другого дня Тася прийшла в кімнату Волошина на першому поверсі Будинку колгоспника. Той саме розглядав якусь фотографію. Тася зазирнула через плече товариша.

— Гм… повне розчарування, — сказав Волошин. — Барвиста мозаїка стала сірою, і вся принадність чудової церковної підлоги поблякла.

— Професор каже, що цю мозаїку зробили за вказівкою Грозного після його другого приїзду в монастир, — тихо промовила Тася і додала з жалем: — Як шкода…

— Так, даремно я не прихопив з собою кольорової плівки… А решта знімків чудові. Погляньте, Настусю, на цю башту над озером. Справжнісінький тобі богатир стоїть, як вічний страж у дозорі.

— Справді! — захоплено вигукнула Тася. — А ви помітили, Ваню, що на багатьох старовинних російських церквах усі куполи різні?

— Помітив… Ну що ж, це добре… нема одноманітності… Народ великий, натура невгамовна, і мистецтво таке ж.

— А на вологодській Софії куполи симетричні: один великий у центрі, а чотири менші — з боків… Коли дивишся прямо, бачиш одну велику баню в центрі, а з боків дві менші, Я дивилася і все пригадувала, де я вже бачила ці три голови, одну велику і дві менші з боків…

— І що ж? Згадали?..

— Згадала, Ваню… Третьяковська галерея. Васнецов “Три богатирі”. В центрі — Ілля Муромець, а по обидва боки — Альоша Попович і Добриня Нікітич… Ну от, ви знову смієтеся!..

— Та ні ж, Настусенько! Розумнице ви моя! — вигукнув Волошин. — Це здорово підмічено. Звичайно, Васнецов це знав. Так он з якої натури він своїх богатирів малював! Ох, і хитрий же чаклун!

— Ви казали, що я божевільна, а тепер кажете, що я розумниця, — посміхаючись мовила Тася.

— Я й зараз те саме кажу. Ви розумниця, але…

— …з дурістю?

— Ні, з… ну, трохи шалена, чи що.

— А вам такі не подобаються?

— “Подобаються?” Це не те слово, Настусю, — сказав Волошин і простяг до Тасі руку.

Але дівчина одвернулася і відбігла до вікна.

— Який чудовий день сьогодні, Ваню…

Раптом Тася щось згадала:

— А що коли я попрошу цього художника… як його… Єланський, здається? Попрошу намалювати фарбами мозаїчну підлогу?

Волошин спохмурнів:

— Ні в якому разі не робіть цього.

— Чому?

— Я не люблю його…

— Даремно. Він робить чудові зарисовки.

— Я йому голову одірву! — проревів Волошин.

— За що, Ваню?

— Це підозрілий тип… Приїхав, нишпорить тут по всьому монастирю, скрізь суне свого носа… Куди не повернешся, він уже тут як тут і все в альбомчику малює. Проноза! Не люблю таких…

— Але він для того й приїхав з Вологди, щоб усе побачити й намалювати.

— А чи з Вологди він? — багатозначно запитав Волошин. — Чи не з Москви-матінки?.. І взагалі, Настусю, він здається мені підозрілим. Чи не він часом у Клавдії Антипівни на Ординці побував і листи Євгенії Бєльської прикарманив?..

— Що ви! — з жахом вигукнула Тася. — Чому ви так вважаєте?

— Маю підстави… — таємниче повідомив Волошин і тихо додав:

— Але вас я прошу ні слова про це. Не підходьте до нього, не говоріть з ним…

Тася закивала головою:

— Так, так! Звичайно!.. А на вигляд він такий симпатичний.

— Справжній шахрай завжди зовні симпатичний, — промовив Волошин.

Бажаючи змінити тему, він одійшов од вікна і знову подивився на знімок мозаїчної підлоги.

— Сірятина, та й годі…

— А якщо підфарбувати? — нерішуче запропонувала Тася.

— Ну ні! Буде не те… Але ж як цікаво розташовані кольорові плитки… Тут цілий узор…

Тася подивилася на знімок:

— Кольорові плитки мозаїки стали сірими і утворили єдину звивисту лінію.

— Справді… — погодився Волошин. — Дивіться, ось вона починається тут, з притвору, біля величезного ромба, схожого обрисами на Кузнецьку башту, а далі в’ється… Тут в середині кружечок, за ним знову звивається лінія. А ось тут її кінець, помічений хрестиком… Цікаво!

Тася замислено дивилась у вікно.

— Я не розумію, чому Грозний звелів наслати в цій церкві таку химерну підлогу?..

— Мабуть, на пам’ять про померлого сина, — невпевнено сказав Волошин.

— А в якому місці він наказав тайник для книг побудувати?

— Професор Стрілецький певен, що тайник повинен бути десь між Кузнецькою баштою і церквою Іоанна Предтечі… А чого ви про це питаєте, Настусенько?

Тася мовчки взяла в руки знімок і стала уважно розглядати ромбовидну сіру плиточку, від якої тягнулася суцільна звивиста лінія з хрестиком на кінці. Своїми обрисами ромбовидна плиточка і справді схожа була на Кузнецьку башту.

— Невже… — тихо промовила Тася.

— Що?

Але Тася поклала знімок на стіл:

— Ні… Це мені здалося.

— Що вам здалося?

— Ні, ні! Не скажу… — Вона засміялась. — А то ви знову назвете мене божевільною…

* * *

Поснідавши, молоді друзі пішли в монастир. Але як тільки вони ступили на головне подвір’я, Волошин схопив Тасю за руку.

— Стоп! — суворо наказав він. — Нам, здається, варто простежити за цим “умільцем живопису”.

— За ким? — здивовано озираючись, запитала Тася.

— За художником Єланським…

— Невже ви серйозно думаєте, що він украв листи Євгенії Бєльської?

— Не знаю, він чи ні, але, повторюю, мені його поведінка здається підозрілою…

Волошин взяв Тасю за руку і повів за собою в обхід управлінського будинку на задвірки.

— Давайте обійдемо конторські келії, вийдемо до алеї Скорботи і тихесенько підкрадемося до цього “художника”, — тоном змовника запропонував Волошин.

Вони швидко пройшли березовою алеєю, дісталися до церкви Іоанна Предтечі і нишком виглянули з-за рогу… Єланського не було на горбочку, де він звичайно сидів. Там, біля занедбаної гробниці, стояв тільки його мольберт.

— Гм!.. Куди ж він подівся? — пробурмотів Волошин, зійшов на горбок і оглядівся.

— Дивіться! — вигукнула Тася і показала пальцем на другий ярус фортечної стіни, де майнула постать людини.

— Він!

Єланський зник у якомусь проломі так швидко, як і з’явився.

— Що він там шукає? — обшарюючи стіну злими очима, поцікавився Волошин. — Настусенько, ви по-пластунському вмієте повзати?

— Це як?

— На животі…

— У… умію.

Волошин заговорив пошепки:

— Лягайте на живіт і повзіть крізь ці джунглі… — він кивнув на зарості полину та реп’яхів, — прямо на башти. Коли доповзете, піднімайтесь через пролом у башті кам’яною драбиною на другий ярус стіни і тихенько йдіть мені назустріч. Я тим часом поповзу он до того “кам’яного мішка”. Зрозуміли?

— Зрозуміла…

— Вперед! — скомандував Волошин і, кинувшись плазом на траву, наче гадюка, вліз у густі хащі полину та реп’яхів.

Тася з жалем подивилась на своє нове красиве плаття і нерішуче озирнулась. Їй дуже не хотілося порвати плаття, подряпати колючками руки й обличчя. Їй сяйнула проста думка: якщо повернутися назад і швидко обійти горбочок, то до башти можна з успіхом дістатися і не “по-пластунському”.

Так вона й зробила, і вже через дві хвилини досягла башти. Швидко й безшумно видряпавшись по її внутрішній драбині на покрівлю першого яруса фортечної стіни, Тася пішла настилом над казематами і незабаром побачила Волошина. Той сидів навпочіпки і озирався на всі боки. Помітивши Тасю, яка навшпиньки підходила до нього, він приклав палець до губів.

Раптом Тася почула приглушені голоси, що долинали знизу. Волошин припав вухом до щілини в настилі і махнув рукою, наказуючи Тасі лягти. Забувши про своє нове плаття, Тася лягла на живіт і прислухалася. Внизу розмовляли по-французькому.

Перейти на страницу:

Гребнев Григорий Никитич читать все книги автора по порядку

Гребнев Григорий Никитич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Втрачений скарб. Інший світ отзывы

Отзывы читателей о книге Втрачений скарб. Інший світ, автор: Гребнев Григорий Никитич. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*