Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Фантастика и фэнтези » Научная фантастика » Чорні зорі - Савченко Владимир Иванович (читаемые книги читать онлайн бесплатно TXT) 📗

Чорні зорі - Савченко Владимир Иванович (читаемые книги читать онлайн бесплатно TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Чорні зорі - Савченко Владимир Иванович (читаемые книги читать онлайн бесплатно TXT) 📗. Жанр: Научная фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Генерал молився! його прив’яле обличчя з краплинками поту в зморшках щік і лоба набуло дивного, байдужого вигляду, очі безпредметно втупилися в щілину бліндажа, губи щось беззвучно шепотіли, пальці складених на животі рук злегка ворушилися в такт словам У Вебстера на мить виник сумнів, чи реальне все те, що відбувалося? Чи справді вони за хвилину зроблять постріл по Місяцеві? Невже цей стариган у генеральському мундирі, що сумирно просить у бога удачі, той самий генерал Х’юз, який висунув ідею “космічної оборони” і добре попрацював, щоб здійснити її?..

Вебстер делікатно кашлянув. Генерал припинив бесіду з богом, суворо зиркнув у бік майора Стіннера. З обличчя майора одразу зникла іронічна посмішка під вусиками.

— Вмикаєте ви? — спитав він Вебстера.

— Уже ввімкнуто. Тепер працюють автомати…

Кілька довгих секунд усі троє мовчки дивилися в щілину. Очікувана мить все ж не співпала зі справжньою: над чорним силуетом павільйону спалахнуло біле полум’я і метнулося у височінь. В ту ж секунду здригнулася під ногами бетонна підлога. Ще за секунду пролунав оглушливо дзвінкий звук атомного пострілу: “Б-а-а-м-м-м…”

Вебстер побачив, як ліворуч затремтіла і впала купою каміння й пилу поточена вітрами скеля. Гуркочуча луна віддаленими вибухами покотилася в гори…

На екрані телеустановки якийсь час нічого не було видно, крім світного радіоактивного туману. Потім вентилятори видули радіоактивне повітря, і знову з’явилося вертикальне дуло “телескопа” у павутинні тяжів. Електронні автомати швидко налагоджували наводку, що порушилась від струсу. З щілини в дисковій основі “телескопа” чорні штанги знову підняли до затвора нейтріум-снаряд з водневим зарядом, і його знову проковтнув люк затвора.

Після нестерпно довгої хвилини разом із звуком атомного пострілу здригнулася земля, полинув у височінь і розтанув сліпучий спалах газів і повітря…

Вони вийшли з бліндажа. Над горами панувала незвичайна тиша. Жовте сонце хилилося до хребта на заході. На сході підводився напівпрозорий Місяць. У самому зеніті небо перетинали смуги реактивних газів.

Снаряди летіли до Місяця. Місяць мчав назустріч снарядам.

Мабуть, з часу виникнення обсерваторії на горі Паломар це був перший випадок, коли величезний телескоп-рефлектор з п’ятиметровим дзеркалом був спрямований не в запаморочливі глибини Всесвіту, а на найближче до Землі космічне тіло — Місяць.

Було за північ. Маленький напівдиск Місяця перевалив через зеніт і вже хилився до заходу, його світло лилося всередину павільйону обсерваторії крізь широку щілину в куполі. Верхню частину щілини заступав циліндричний силует телескопа-рефлектора.

У павільйоні було прохолодно й тихо. Ледве чутно співали моторчики, повертаючи за рухом Місяця купол павільйону. Генерал щось запитував у старого професора Івенса, що супроводив їх. Той жваво пояснював йому, показуючи на зубчасті коліщатка шукача.

Вебстер ходив з кінця в кінець павільйону. Він давно, ще від часу пострілів, почував якесь гнітюче, схоже на легку недугу, хвилювання. Можливо, воно з’явилося від нервової втоми — останніми днями перед пострілами майже не залишалося часу для сну. Голова була гаряча, думки то виникали безладним клубком, то зникали.

“Якщо все розраховано точно, то снаряди повинні поцілити в кратер у визначений час — о сорок шостій хвилині на першу, рівно через дев’ять годин тринадцять хвилин після пострілу… Якщо в цю мить на Місяці не буде спалахів, значить, промахнулися, снаряди полетіли вбік… Що не кажи, а щодо цього снаряд поступається перед ракетою, — його траєкторію польоту неможливо виправити. Росіяни не даремно застосовують нейтріум саме в ракетах”.

Він потер скроні рукою, і думки одразу перестрибнули на інше. Цікаво, які вони, ці російські інженери? Адже вони роблять те ж саме, що й він… Вони сушать собі голову над тими ж проблемами… Чужі, незрозумілі й… близькі люди… “Хай йому грець, адже ми працюємо над одним і тим же! Мабуть, не раз думки і там і тут впиралися в однаковісінькі нерозв’язані питання. Цікаво було б поговорити з ними, посперечатися, дізнатися, як у них посувається справа, — просто так, без таємних цілей”. Вебстер криво посміхнувся: авжеж, так воно й буде! З ким-ким, а з ним вони не поведуть відвертої розмови, адже вони знають його статтю. А того, що він, Вебстер, одержав нейтріум, не знають. І він не знає, хто у них працював з мезонами, хто там відкрив нейтрид. Тут — нейтріум, там — нейтрид… Навіть назвали по-різному. Неначе на різних планетах..

Вебстер поморщився: голова починала боліти неабияк. “Певно, я все ж перевтомився…” Він підійшов до телескопа і почав дивитися в окуляр.

Освітлена з одного боку половина Місяця була зараз у найвигіднішому для спостережень положенні. В рефлекторі відбивалась лише частина місячного диску — Море Дощів, місячні “Альпи” і “Апенніни”. Вебстер дивився на цей далекий і чужий світ. Сріблястозелені гори було видно до найменших скель; у скісному промінні Сонця вони стелили чорні чіткі тіні. На сірій рівнині Моря Дощів підводилися скелясті кільця велетенських місячних кратерів. Чорні тіні заповнювали їх, і вони ставали схожими на фантастичні дірки в місячній поверхні. Нижче Моря Дощів, серед “Альп”, блищав під Сонцем овал кратера Платона. До нього зараз летіли снаряди… Десь поблизу повинна лежати російська ракета… Хоча ні, вона в затіненій частині планети.

Рефлектор, повертаючись за Місяцем, перемістився праворуч. Вебстеру довелося змінити позицію біля телескопа. Він трохи не зіткнувся з генералом.

— Ну, док, — перебільшено бадьоро сказав той, — незабаром повинно бути… Хвилини через дві-три.

— Так-так, — погодився Вебстер.

Він спіймав себе на тому, що нітрохи не хвилюється. Навпаки, байдужий і навіть почуває неприязнь до того, що вони зараз повинні побачити.

— Як ви гадаєте, док, — генерал повернувся до Івенса, — ми зможемо помітити снаряди до падіння, в польоті, га?

— Ну, ви надто багато вимагаєте від нашого рефлектора, генерале! — Івенс коротко засміявся старечим, деренчливим сміхом. — Адже вони всього півметра в діаметрі. Хіба тільки, якщо вони дуже блищатимуть на сонці.

— Без п’ятнадцяти перша, — не дослухавши його, сказав Х’юз і схилився до свого окуляра.

Всі троє замовкли й припали очима до пластмасових трубочок біля основи рефлектора.

Срібляста поверхня Місяця була, як і раніше, велично спокійна. Чорний овал кратера Платона трохи посірів, його дна вже торкалися сонячні промені… Слабко цокав годинниковий механізм телескопа. Всі троє повільно вигинали тулуби слідом за рухом окуляра.

Чорні зорі - doc2fb_image_03000011.png

Голубувато-білий спалах у темній плямі кратера на мить осліпив звиклі до півтемряви очі. Біла кулька розширилась і піднялася; в усі боки від кратера побігли непроглядно чорні тіні кільцевих скель. Ще через кілька секунд всю пляму кратера заволокла каламутно-сіра хмара куряви, що піднялася з місячної поверхні.

Другий спалах блиснув через хвилину лівіше кратера.

— Є! Чудово! — генерал простягнув свої повні руки назустріч Вебстеру. — Вітаю вас, дорогий док! Удача! Слава богу!

Вебстер мляво відповів на потиск

— Друге попадання не таке вдале… Мабуть, вплинув струс гармати.

Навколо рефлектора метушився Івенс.

— Прекрасно!.. — бурмотів він. — Чудове підтвердження гіпотези. Місяць справді вкритий шаром космічного й метеоритного пилу. Треба зробити спектральний аналіз, — він квапливо почав накручувати на окуляр приставку з призмами аналізатора.

Вебстер дивився на нього, і гостра, хвороблива заздрість до цього старого астронома з сірими вусами й довгою сивою шевелюрою (під небіжчика Ейнштейна) охопила його. Як давно не відчував він цього чистого, без домішок будь-яких сторонніх почуттів, захоплюючого подиву перед таємничими явищами Всесвіту! Чому він не астроном? Чому йому не судилося в чудові зоряні ночі пронизувати телескопом космічні глибини, відчувати гігантські масштаби простору й часу, продумувати величні гіпотези про виникнення світів і про зірки, що розлітаються в усі боки? Чому за всіма його ділами стоїть похмура, загрозлива примара лиха? Чому його велика наука стала в світі страховиськом?..

Перейти на страницу:

Савченко Владимир Иванович читать все книги автора по порядку

Савченко Владимир Иванович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Чорні зорі отзывы

Отзывы читателей о книге Чорні зорі, автор: Савченко Владимир Иванович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*