Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Фантастика и фэнтези » Фэнтези » Хранителі Персня - Толкин Джон Рональд Руэл (книги читать бесплатно без регистрации полные .TXT) 📗

Хранителі Персня - Толкин Джон Рональд Руэл (книги читать бесплатно без регистрации полные .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Хранителі Персня - Толкин Джон Рональд Руэл (книги читать бесплатно без регистрации полные .TXT) 📗. Жанр: Фэнтези. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Барбарис не дуже засмутився. Він розумів, що подія вимагає всебічного обговорення, отже, в його закладі буде ніде й яблуку впасти ще багато вечорів.

— Та й наробили ж ви галасу, пане Підкопаю! — тільки й сказав він. — Відвідувачів налякали, посуд порозбивали! [174]

— Даруйте, я не хотів завдавати вам такого клопоту, — сказав Фродо. — Це склалося зовсім випадково, повірте. Нещасний випадок!

— Та що ж тепер вдієш? Але коли наступного разу зберетесь падати чи там ворожити, краще попереджайте заздалегідь гостей і, головне, — мене. Бо, щоб ви знали, ми не полюбляємо такого, незвичного, якщо дозволите так сказати. Ми погано почуваємося при несподіванках!

— Та я й не збираюсь більш нічого такого робити, слово честі! Нам уже час спати. Завтра ми мусимо вирушити рано. Подбайте, будь ласка, щоб поні були готові о восьмій ранку!

— Зробимо. Однак дозвольте ще вас затримати на хвилинку, пане Підкопаю! Я зараз пригадав, що маю вам віддати. Будь ласка, не сердьтесь! Мені тут ще треба попоратися» а потім я прийду до вас, якщо не заперечуєте.

— Добре, — сказав Фродо, але настрій у нього зовсім зіпсувався: скільки ще на нього чекає бесід віч-на-віч, поки можна буде лягти спати, і що в них відкриється? Невже всі тут у змові проти нього? Він уже почав підозрювати, що навіть лискуча пика старого Барбариса приховує підступні задуми.

Розділ 10 БЛУКАЧ

Фродо, Пін та Сем повернулися до своєї вітальні. Там було темно: Меррі пішов, і камін майже згас. Тільки роздмухавши вугілля та підкинувши дров, вони помітили, що Блукач прийшов разом з ними — він спокійно сидів на стільці біля дверей!

— Привіт! — сказав Пін. — А хто ви такий, добродію, та чого вам тут треба?

— Звуть мене Блукачем, — відповів той. — Ваш друг обіцяв перемовитися зі мною, хоча, можливо, вже забув про це.

— Ви казали, що я можу почути щось корисне, — сказав Фродо. — А що саме?

— Чимало усякого. Але, ясна річ, я не говоритиму задарма.

— Як я маю це розуміти? — різко спитав Фродо. [175]

— Все дуже просто: я дещо розповім вам, дам добру пораду, але вимагаю за це винагородження.

— Якого саме? — Фродо вже рішив, що потрапив до пазурів шахрая, і пожалкував, що узяв здобою замало грошей. Навіть коли все віддати, вимагачеві буде не досить, а він не міг віддати й дещиці.

— Не турбуйтесь, вам вистачить, — посміхнувся Блукач, немов відгадавши думки Фродо, — Тільки візьміть мене з собою, а залишу я вас, коли вважатиму за потрібне.

— Оце й усе! — сказав Фродо, здивований, але не заспокоєний. — Та якби навіть я мав потребу у ще одному супутникові, то не запросив би незнайомого!

— Чудово! — схвалив Блукач, поклав ногу на ногу та вмостився на стільці зручніше. — Здається, здоровий глузд повертається до вас. Досі ви були занадто необережними. Гаразд! Я розповім усе, що знаю, а винагороду мені визначте самі. Коли почуєте усе, то, певно, ваш погляд зміниться.

— Тоді починайте! — кинув Фродо. — Що там у вас?

— Багато чого… Багато поганого, — похмуро сказав Блукач. — Щодо вашої справи… — Тут він підвівся, підійшов до дверей, швидким рухом прочинив їх, визирнув, а потім тихо зачинив і знов усівся. — У мене добрий слух, — притишивши голос, вів далі він, — і хоч зникати я не мастак, мені доводилося полювати на диких звірів і птахів, і коли треба, я вмію ховатися. Отже, сьогодні ввечері лежав я за огорожею на Тракті на захід від Бригори і побачив, як на дорогу виїхали четверо гобітов. Не варто повторювати все, що вони казали Бомбадилу та один одному, але мою увагу привернула одна річ. «І, будь ласка, запам'ятайте всі до одного, — сказав один з них, — прізвисько Торбинс вживати не можна. Я — скажімо, Підкопай, якщо вже доведеться якось називатися.» Це мене до того зацікавило, що я подався за гобітами. Коли їм відчинили ворота, прошмигнув за ними слідом. Можливо, пан Торбинс має цілковиту рацію, щоб приховувати своє ім'я, але у такому разі я порадив би йому та його супутникам бути обережнішими.

— Не бачу, хто тут може бути цікавим до мого ймення, — сердито відказав Фродо, — та хотілося б знати, чому ви так цікавитесь ним! Можливо, у пана Блукача є цілковита рація, щоб шпигувати й підслуховувати, але тоді б я порадив йому пояснити це одверто!

— Добра відповідь! — посміхнувся Блукач. — Але пояснення буде найпростіше: я шукаю гобіта, що зветься Фродо [176] Торбине, і мені потрібно знайти його якнайшвидше. Я дізнався, що він хоче вивезти з Гобітанії… скажімо, якусь цінну річ, дуже важливу для мене та моїх друзів.

Фродо підвівся з крісла, і Сем, метнувши у незнайомця розлючений погляд теж скочив. — Ні, зрозумійте мене правильно, — додав Блукач. — Я збережу таємницю краще за вас самих. А берегти її треба ретельно! — Він нахилився до гобітів, пильно придивився до них і сказав тихо: — Стежте за кожною тінню! Чорні Вершники побували в Бригорі. Кажуть, що в понеділок один приїхав Зеленим шляхом, а другий з'явився пізніше — з півдня.

Запала тиша. Нарешті Фродо сказав Піну та Сему:

— Я мусив відразу здогадатися, з того, як брамник зустрів нас! І хазяїн заїзду, здається, щось чув… Для чого він так наполягав, щоб ми завітали до зали? Й чому ми ні з того ні з сього поводилися там як дурні? Ех, треба було сидіти тут!

— Слушно, так було б краще, — сказав Блукач. — Я попередив би вас, щоб не ходили, але хазяїн не пустив мене до вас, ще й не схотів передати на словах.

— Отже, ви вважаєте, що він…

— Ні, старий Барилко не має на думці нічого злого. Просто він не полюбляє таємничих заброд на кшталт мене — (Фродо подивився на нього з подивом). — Я маю досить подозрілий вигляд, чи не так? — сказав Блукач, якось дивно зігнувши вуста, й очі його блиснули. — Але, сподіваюся, ми впізнаємо одне одного краще. А вже тоді ви мені поясните, що скоїлося з вами під кінець співу. Адже ця невинна витівка…

— Цілком випадкова! — перепинив його Фродо.

— Он воно як! Випадкова! Але цей випадок може причинити вам чималу небезпеку.

— Небезпек ми мали досить і раніше. Я знав, що Вершники переслідують мене; але зараз вони з нами розминулись і зникли.

— Не варто розраховувати на це! — різко заперечив Блукач. — Вони повернуться. З'являться також ще інші. їх багато. Я знаю, скільки їх. Я знаю, хто вони такі. — Він зупинився, очі його стали жорсткими й холодними. — До того ж тут, у Бригорі, не усім можна вірити. Скажімо, Білл Терник — Поганий, про нього йде поговір в окрузі, і неприємні [177] особи відвідують його. Одного з них ви могли побачити у залі — такий собі смаглявий насмішник. Вони вийшли удвох відразу після вашого «випадкового» стрибка. Серед прибульців з півдня не всі заслуговують на співчуття, ну, а Терник продасть що завгодно й кому завгодно і робитиме зло тільки заради розваги.»

— Що такого може продати цей Терник і яке йому діло, чи я стрибаю, чи ні? — Фродо вперто відмовлявся розуміти натяки Блукача.

— Звістку про вас, ясна річ. Дехто дуже прагне дізнатись, що ви поробляєте. Знаючи ваші вчинки, вони й ім'я ваше знатимуть. Мені здається, що ще до ранку їм усе буде відомо. Чи вам цього не досить? Можете брати мене за провідника чи не брати, але майте на увазі, що я багато років мандрував між Гобітанією та Імлистими Горами і сходив усі ці землі уздовж і впоперек. Вік я маю старший, ніж здається, й можу стати вам у нагоді. Після сьогоднішнього випадку вам більше не можна йти просто по Тракту — Вершники стежитимуть за вами вдень і вночі. Ви вийдете з Бригори, і вони дозволять вам іти до заходу сонця. А тоді нападуть на вас у глушині, де годі сподіватися на порятунок. Вам цього хочеться? Адже нема істот жахливіших за них!

Гобіти здивовано побачили на обличчі незнайомця вираз болю; руки його стиснули підлокітники крісла так, що аж пальці побіліли. У кімнаті стало дуже тихо, світло знов пригасло. Кілька хвилин Блукач дивився просто перед себе, але ніби нічого не бачив, поринувши у спогади чи прислухаючись до віддалених нічних звуків.

Перейти на страницу:

Толкин Джон Рональд Руэл читать все книги автора по порядку

Толкин Джон Рональд Руэл - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Хранителі Персня отзывы

Отзывы читателей о книге Хранителі Персня, автор: Толкин Джон Рональд Руэл. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*