Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Фантастика и фэнтези » Фэнтези » Сказання про дітей Гуріна - Толкин Джон Рональд Руэл (читать книги онлайн бесплатно полностью txt) 📗

Сказання про дітей Гуріна - Толкин Джон Рональд Руэл (читать книги онлайн бесплатно полностью txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Сказання про дітей Гуріна - Толкин Джон Рональд Руэл (читать книги онлайн бесплатно полностью txt) 📗. Жанр: Фэнтези. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Меч Анґлахел умілі ковалі Нарґотронда перекували заново, і чорне його лезо тепер виблискувало на краях тьмавим вогнем. Тоді й сам Турін уславився в Нарґотронді як Мормеґіл, Чорний Меч, бо всюди ширилися чутки про подвиги, здійснені тією зброєю; Турін же називав меча Ґуртанґом, Залізом Смерті.

Завдяки відвазі та майстерності у війні з орками Турін здобув прихильність Ородрета і був допущений до його ради. Та він не схвалював бойової манери ельфів Нарґотронда — засідок, підкрадань і тихцем випущених стріл, — і наполягав, аби від цього відмовились, а натомість використали ельфійську чисельність, аби атакувати прислужників Ворога у відкритій битві та гонитві. Проте Ґвіндор на раді Короля в цьому питанні завжди виступав проти Туріна, кажучи, що був в Анґбанді, бачив бодай мимохідь силу Морґота і трохи розуміється на його задумах.

— Від дрібних перемог мало користі, — казав він, — адже так Морґот лише дізнається, де шукати найхоробріших супротивників, і збере досить військової сили, щоби знищити їх. Раніше об'єднаної міці ельфів і едайнів вистачило тільки на його стримування, на здобуття перепочинку довгою облогою, яка, втім, тривала рівно доти, доки Морґот у слушний для нього момент прорвав її; ну, й такого союзу ніколи вже не вдасться відтворити. Утаємниченість — єдина надія на виживання. Поки надійдуть валари.

— Валари! — сказав Турін. — Вас вони покинули, а до людей ставляться з презирством. Навіщо задивлятись на Захід — за безкрає Море на захід сонця Заходу? Є тільки один валар, із котрим нам доводиться мати справу, — Морґот; і якщо ми не спроможемося досягнути остаточної перемоги, то принаймні дошкулимо та перешкодимо йому. Бо перемога, нехай і найменша, завжди є перемогою, і вже тому вона цінна, а не тільки її наслідки. Вона також і доцільна. Утаємниченість, зрештою, неможлива: війна — єдиний захист од Морґота. Якщо не робити нічого, щоби зупинити Ворога, то його тінь по кількох скоробіжних роках накриє цілий Белеріанд, а потім, одного по одному, він викурить вас із ваших нір. І що тоді? Жалюгідні купки вцілілих утікатимуть на південь, на захід, але, затиснуті між Морґотом і Оссе, тулитимуться десь на берегах Моря. Тож краще вибороти час торжества, нехай і короткотривалого; позаяк кінець не буде гіршим. Мовите про втаємниченість і стверджуєте, ніби це — єдина надія; та чи у змозі ви влаштувати засідку на кожного розвідника і шпигуна Морґота, підстерегти їх усіх до останнього, щоби ніхто й ніколи не повернувся до Анґбанда з вістями? А коли й спроможетеся на таке, то це підкаже йому, що ви живете, й він здогадається, де саме. Скажу ще й таке: хоча земне існування смертних людей недовге порівняно з життям ельфів, але люди радше проведуть його у борні, ніж у втечах чи покорі. Непокора Гуріна Таліона — великий подвиг; і нехай Морґот знищить сподвижника — йому однаково не вдасться приректи на забуття сам учинок.

Навіть Володарі Заходу вшанують його; чи ж він не записаний в історію Арди, яку не владні переписати ні Морґот, ні Манве?

— Ти мовиш про високе, — відповів Ґвіндор, — і, вочевидь, жив поміж елдарами. Але темрява поглинула тебе, якщо ти наближаєш Морґота до Манве і говориш про валарів як про недругів ельфів та людей; адже валари не зневажають нікого, найменше ж — Дітей Ілуватара. І ти не цілком розумієш, на що елдари покладають надії. Ми шануємо пророцтво, ніби одного дня посланець Середзем'я пройде крізь тіняву Валінора, і Манве почує, і власкавиться Мандос. Хіба не повинні ми спробувати зберегти до того часу сім'я нолдорів — і едайнів також? Кірдан мешкає зараз на Півдні, й уже розпочато будівництво кораблів; та що ти знаєш про кораблі чи про Море? Ти думаєш про себе та про власну славу і домагаєшся, щоби кожен із нас чинив так само; але ми мусимо дбати ще і про інших, бо не всі можуть боротися та загинути, і їх ми мусимо оберігати від війни та знищення, допоки стане снаги.

— То відішліть їх на кораблі, заки ще є час, — сказав Турін.

— Вони не розлучаться з нами, — мовив Ґвіндор, — навіть якби Кірдан міг прийняти їх. Ми мусимо перебувати разом якомога довше, а не загравати зі смертю.

— На все це я вже відповів, — сказав Турін. — Звитяжний захист кордонів і разючі удари у бік ворога, доки він іще не зміцнів на силі, — ось де криється найпевніша надія на ваше довге спільне пробування. І невже ті, про кого ти говориш, дужче люблять тих, котрі скрадаються лісами та переслідують заблукалих, наче вовки, аніж тих, котрі надягають шоломи, беруть візерунчасті щити і змушують недруга відступати, навіть якщо його військо стократ чисельніше за їхнє? Принаймні жінки едайнів дужче люблять останніх. Вони-бо не стримували чоловіків од походу на Нірнает-Арноедіад.

— Але й вистраждали вони більше, ніж якби тієї битви не було зовсім, — мовив Ґвіндор.

Та прихильність Ородрета до Туріна росла, тож син Гуріна став головним радником Короля, і той почав правити згідно з Туріновими порадами. У той час ельфи з Нарґотронда перестали критися і узялися нагромаджувати зброю; а ще, за порадою Туріна, нолдори збудували величний міст од Дверей Фелаґунда через річку Нароґ для якомога швидшої доправки зброї, бо війна в ту пору точилася головно в Заповідній Рівнині на схід од Нароґу. Нарґотронд як північне узграниччя Рівнини тепер утримував Спірні Землі довкола джерел Ґінґліту, Нароґу й узлісся Нуату. Поміж Неннінґом і Нароґом орки не з'являлись; але на схід од Нароґу підвладні їм землі доходили аж до Тейґліну та кордонів Вересових Пустищ Нібін-ноеґа.

Ґвіндорова слава згасала, позаяк він позбувся першості в мистецтві володіння зброєю, і сила його підупала, і часто мучив біль, якого йому завдавала скалічена ліва рука. Турін же, щойно тепер досягнувши розквіту зрілості, був молодим і гідним називатися сином Морвен Елезвен: високий, темноволосий і білошкірий, із сірими очима та обличчям, прекраснішим за лице будь-кого зі смертних людей Прадавніх Часів. Його вимова та манера триматися не осоромили би стародавнє королівство Доріат, і навіть між ельфами його при першій зустрічі можна було прийняти за одного з представників славетних нолдорських домів. Турін виявляв себе таким звитяжним і неймовірно майстерним у володінні зброєю, особливо мечем і щитом, що ельфи вважали, ніби його неможливо вбити, хіба би трапився нещасний випадок чи випадково поцілила би згубна стріла. Тому-то вони дали йому для захисту гномівську броню; а одного разу, коли був у похмурому настрої, він знайшов в арсеналах гномівську маску, всю в позолоті, й відтоді, щойно він надягав її перед битвою, вороги втікали, заледве побачивши його обличчя.

Допіру тепер Турін знайшов собі шлях і роботу до душі — роботу, за яку здобував шану, й усе було добре, він став увічливий із усіма та менш похмурий, аніж у давні дні, тому чи не кожне серце зверталося до нього, а багато хто називав його Аданезелом — Ельфолюдиною. Серце ж Фіндуілас, доньки Ородрета, при його наближенні чи співперебуванні в залі зворушувалося найглибше. Вона була золотокоса, як і всі представники дому Фінарфіна, тож Турінові приємно було споглядати її та перебувати в її товаристві; вона-бо нагадувала йому про рідню та про жінок батькового дому в Дор-ломіні.

Спершу він бачився з нею тільки у присутності Ґвіндора; та по якомусь часі вона почала його розшукувати, й іноді вони, мовби цілком випадково, зустрічалися на самоті. Тоді ельфійка розпитувала його про едайнів, котрих бачила мало та рідко, про його країну й рід.

А Турін вільно розповідав те, що її цікавило, хоча не називав ані його батьківщини, ні жодних імен родичів; одного ж разу він сказав:

— Мав я сестру, котру звав Лалаіт; і саме її ти мені нагадуєш. Однак Лалаіт була дитям, жовтавою квіткою на зеленому моріжку весни; якби вона дожила дотепер, то, певно, потемніла б од горя. А ти — немов королева і нагадуєш золоте дерево. Хотів би я мати таку сестру.

— А ти — немов король, — мовила вона, — і можеш дорівняти володарям народу Фінґолфіна; хотіла би я мати такого брата-звитяжця. Я думаю, насправді тебе звати не Аґарваен, бо це ім'я не пасує Аданезелові. Тож я кликатиму тебе Тгурін — Потайний.

Перейти на страницу:

Толкин Джон Рональд Руэл читать все книги автора по порядку

Толкин Джон Рональд Руэл - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Сказання про дітей Гуріна отзывы

Отзывы читателей о книге Сказання про дітей Гуріна, автор: Толкин Джон Рональд Руэл. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*