Шлях меча - Олди Генри Лайон (книга бесплатный формат .txt) 📗
КОНЧАР – гранований азіатський кинджал або стилет.
Крис – Малайзія, Ява, Суматра тощо, меч або кинджал із прямим двосічним клинком, найчастіше хвилеподібним або схожим на пломінь. Біля руків’я клинок різко розширюється, що заміняє ґарду.
КУСУНГОБУ – японський ніж, призначений для здійснення обряду сеппуку (самогубства).
КХАНДА – індійський прямий важкий меч.
ЛАБРОС – подвійна критська сокира, популярна у всій Греції.
ЛАНДИНҐ ТЕРУС – прямий малайсько-індонезійський кинджал.
МАЛХУС – Балкани, кривий важкий меч.
МАСАКІРІ-КАЙ – японська дворучна сокира.
МАХАЙРА – Давня Греція, кривий серповидний меч.
НАҐІНАТА – Японія, алебарда, древкова зброя з тонким, довгим, злегка вигнутим клинком, що розширюється до кінця.
Н’ҐусУ – Африка, дворучний однолезий меч завдовжки півтора метри. Клинок має шабельний вигин і елмань-розширення на кінці.
НО-ДАЧІ – Японія, великий дворучний «меч для поля», завдовжки з людину. Заточка однобічна, ґарда невелика, в основному овальна.
ПАНГА – Африка, Зімбабве, кривий і одночасно двосічний меч.
ПУДДХА – індійський прямий двосічний меч із поперечним руків’ям й ґардою, яка повністю закриває руку до середини передпліччя (аналог наруча).
САЙ – Окінава, стилет-тризубець із гранованим або круглим центральним клинком і двома бічними, що вигинаються назовні.
САРИССА – Македонія, довгий важкий спис, яким озброювалися фалангісти.
СО – японський спис («со ярі»).
СТИЛЕТ – Європа (зокрема – Італія), варіант кинджала з вузьким гранованим (або навіть круглим) клинком без різальної крайки.
ТАЛВАР – індійська шабля, доволі важка, з півторасторонньою заточкою.
ТАО – китайський ніж-тесак із дуже широким клинком.
ТЕССЕН – Японія, бойове металеве віяло із заточеними пластинами.
ФРАМЕЯ – спис давніх германців, що нагадує римський пілум.
ХЕПЕШ – Єгипет, кривий меч, що нагадує ятаган із довгим руків’ям.
ЦЗИ – Китай, тризубець, іноді бічні вістря вигнуті особливим чином, за що одержали назву «вусів дракона».
ЦЗИУ ЮАНЬЯН ЮЕ – Китай, мала сокирка «північ-південь», чимось близька до кастета з ріжками. Іноді використовується як метальна зброя.
ЦЗЯНЬ – загальна назва китайських прямих двосічних мечів із доволі легким і гнучким лезом, призначеним в основному для ударів-уколів. Меч Дан Ґ’єн теж входить у родину мечів ЦЗЯНЬ.
ЦЗЯНЬҐОУ – Китай, меч-гак, клинок прямий і двосічний, із невеликим серповидним гаком з одного боку клинка близько до вістря.
ЧАНЬ-БО – Східна Азія, посох буддійського ченця.
ЧИАНЬ – Китай, важкий спис із широким листоподібним наконечником і стовщенням на іншій стороні ратища.
ЧИНКУЕДА – італійський прямий короткий меч із двосічним клинком, дуже широким у руків’ї.
ЧИДА – хакаський важкий спис.
ШАМШЕР – Арабська шабля, що зустрічається по всій Центральній і Південно-Західній Азії.
ШОТО – Японія, короткий меч, за формою такий же, як і Но-дачі або катана, але з довжиною леза близько півметра. Однолезий, слабко вигнутий.
ШУАН – китайська парна сокира.
ЕМЕЙСЬКІ ШпицІ – круглі шпиці з гострими кінцями й кілечком посередині, куди просмикувалися пальці. Зрідка до емейських шпиць кріпилися барвисті хусточки.
