Історія польсько-українських конфліктів т.1 - Сивіцький Микола (бесплатные онлайн книги читаем полные версии .TXT) 📗

Вважаю, що тим стрільцям належить дати ці посади, оскільки вони є свідомими поляками, — тому що вони ще є військовим резервом, — що сидять там по кілька десятків років і були господарями тієї землі, — що, отримавши ці посади, будуть прекрасними пропагандистами польськості, сили і впливів Польської держави й ідеї подальшої полонізації шляхти.

На завершення доповідаю пану генералу, що справа вже так визріла у полку і на місцевості, що греко-католицькі священики, спостерігаючи масовий перехід стрільців у римо-католицький обряд, починають проголошувати анафему з амвонів.

Додатки:

— Звіт капітана Хащинського.

— Копія 2 документів, що у старі роки шляхта була польською.

— Стаття Ф. А. Оссендовського про прийняття турчанської шляхти у 5 ппс.

— Іменний список стрільців 2 і 5 рот, які потребують допомоги.

Командир полку у відпустці В/з РИБОТИЦЬКИЙ, підполковник дипломований

Капітан Хащинський Стефан, Командир 2 роти стрілецької. Перемишль, дня 23. VI. 1936 р.

Звіт у справі турчанської шляхти

Командир 5 полку Підгалянських стрільців у Перемишлі.

Влаштована дня 31.У.1936 р. екскурсія до Турчанського повіту і екскурсія турчанської шляхти до Перемишля на Євхаристичний Конгрес дали такі характеристики осіб, зацікавлених в усвідомленні турчанської шляхти.

1) Староста Турчанського повіту, який перебуває у Турці з місяця лютого, поглинутий господарськими справами, самостійно політичної роботи не проводить. Віддав її віце-старості.

Ставлення до шляхетської справи: не проявляє у цьому напрямку жодної зацікавленості. Староста стверджує, що ця шляхта є руського походження, що її перекуповувати не буде. Він не знає зовсім історії турчанської шляхти, її значення в історії Польщі і її змін внаслідок поділів Польщі.

Знаю з секретної інформації, що з боку старости відсутня опіка над тими, хто перейшов у римо-католицький обряд. Староста на території староства дозволяє поширення таких висловлювань: «Турчанська шляхта переходить у римо-католицький обряд за кілограм борошна і кусень ковбаси».

Подібні вісті запускають ворожі середовища (українські), про що свідчить полеміка на сторінках місячника «Побудка». Якщо йдеться про організацію екскурсії на Євхаристичний Конгрес до Перемишля, то і тут староста проявляв опір. Саму екскурсію організував війт спільної гміни Турки п. Яворський-Мартич Ян, бо з власних коштів виклав з цією метою 100 злотих, а староста виплатив близько 30 злотих з грошей, які залишились після похоронних урочистостей пана Маршалка. При цьому староста звернувся до пана Яворського: «Якщо пан такий щедрий, нехай пан і платить». При цьому нагадую, що добровільно на екскурсію бажало поїхати з гміни Турка близько 100 осіб, які хотіли компенсувати половину вартості подорожі.

Очевидно, що староста був налаштований на порозуміння з українцями за будь-яку ціну, про що свідчать такі факти: а) пропозиція підполковнику дипломованому Риботицькому, щоб той погодився на проголошення промови руською перед представником шляхти під час спільного обіду для екскурсантів і обох шляхетських рот; б) маючи до вибору багато людей шляхетського походження, вибрав твердого українця на прізвище Тріска і дав його як писаря спільної гміни п. Зубрицькому, людині, яка всім серцем віддана справі полонізації шляхти у своїй гміні;

Війт Зубрицький стверджує, що цей писар, маючи можливість контролю за кожним його кроком, робить неможливою для нього полонізаційну працю; в) коли і війт спільної гміни, Комарницький Юзеф, хотів змінити обряд, йому у старостві сказали, краще буде сприйматись війт греко-католицького обряду.

— Віце-старосту я ближче не знаю. Але, як мені відомо з секретної інформації, у політичних справах підпадає під вплив дружини.

— Комісар державної поліції п. Мірек до шляхетської справи налаштований байдуже. Службовими справами займається мало. Весь розум налаштований на фінансові махінації. Звідси знаю, що всі свої збереження у сумі 10 000 злотих вклав у нафтове підприємство в Устшиках. Дуже близько спілкується з багатим єврейством. Інтриган — викликає непорозуміння між сенатором Пульнаровичем і старостою, через що потерпає справа.

— Бургомістр міста Турки — Височанський — шляхетського походження, але українець, який сидить на двох стільцях. Очолював екскурсію на Євхаристичний Конгрес, але сам до кінця не протримався, залишив екскурсію, від'їхавши відразу після Служби Божої.

Він знав про те, що після Конгресу буде влаштовано солдатський обід для обох шляхетських рот і екскурсії шляхти з Турчанського повіту, де, вірогідно, доведеться висловлюватись щодо подальшої праці з турчанською шляхтою. Вважав, що для нього це незручно, бо тут він мусив би чітко окреслити свою позицію. Не знайшов іншого викруту, як бажання відвідати знайомого. Цей вчинок дуже виразно його характеризує. На підтвердження викладеного подаю факт, що Височанський вступив у шлюб з українкою.

— Яворський-Мартич Ян — війт колективної гміни Турка, Ільник, Явора, Мельничне. Людина енергійна, повен запалу у цьому напрямку, користується повагою у місцевого населення. У переконаннях цієї людини не можна сумніватись. Крім того, дружина Яворського є полькою, сестра підполковника Цадека, командира 5 ппс у Саноку.

Як видно з переліку осіб, зацікавлених шляхетською справою, то у самому місті Турка буквально немає з ким ні розмовляти, ні працювати, крім сенатора п. Пульнаровича і війта Яворського.

— Зубрицький, війт колективної гміни Ясьонка Масьова, користується повагою. Лояльний і має хист у цьому напрямку праці. При свідках, інших війтах колективної гміни, висловив бажання зміни обряду. Має писаря українця Тріску, який перешкоджає йому в праці.

— Комарницький, війт гміни Комарник, походить з місцевої шляхти. Лояльний, поважний, висловлює бажання праці над усвідомленням шляхти у своїй гміні. Комарницький також при свідках висловив бажання зміни обряду.

— Височанський, війт колективної гміни Висоцько Вижнє, римо-католицького обряду. Лояльний, на жаль, малоенергійний і не має впливу.

— Білінський, секретар спільної гміни Турка, людина нестійкого характеру, здатний працювати як для однієї сторони, так і для другої. Але може працювати тільки під наглядом і згідно з прийнятим планом.

— Духовенство всього Турчанського повіту є переважно греко-католицького обряду. Звідси випливає, що на території всього повіту церкви переважають над костелами. Деякі села, як, наприклад, Вовче, Ільники, Комарники, мають по 2 і 3 церкви, тоді як костелів з каплицями є кілька. Римо-католицькі ксьондзи є у Турці, Борині, Жакотині, Висоцьку Вижнєму і Ломні. Ксьондз римо-католицький у Турці вже поважного віку, і це не дозволяє йому працювати у напрямку усвідомлення турчанської шляхти. Якщо йдеться про Ломну, не досягнуто там жодних результатів праці, оскільки вся околиця Ломни, хоча населена шляхтою, є міцно українізована. Склалось враження, що навіть староство не знає, що Ломну населяє шляхта, бо з цієї місцевості не набирають до шляхетської роти 5 ппс.

Греко-католицьких священиків можна поділити на дві групи: а) старі священики, як правило, походять із місцевої шляхти і є лояльними до Польської держави, навіть симпатизують справі польськості шляхти або поводять себе байдуже. До таких священиків належать священик Стояловський де Штемберг з Явора, священик Піотровський з Ільника, священик Добжанський з Волосянки і священик Тустанович з Комарників. Цю пасивність старих священиків бачить Перемишльський єпископат і переводить їх на пенсію або на село, де взагалі нема шляхти; б) молоді священики тільки частково походять із шляхти, але з сильними українськими переконаннями. Діяльність молодих священиків намагається безперечно довести, що турчанська шляхта — це нащадки бояр і, як така, повинна бути української національності. Свою діяльність вони проводять не тільки у новозаснованих читальнях «Просвіти», але й у церквах, наказуючи населенню молитись за «Матір Україну». До таких священиків належать священик Білінський Слотило з Маткова, священик Стояловський де Штемберг (син пробоща з Явори), священик Іранкович з Вовчого, священик з Бусовиська, священик Гримайло з Дністрика Дубового і священик Марко Тимота з Висоцька Вижнєго. З поведінки видно велику різницю між старими і молодими священиками, і як приклад подаю, що старші священики дозволяли служити до Святої Обідні стрільцям у їхніх стрілецьких мундирах.