Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Сивіцький Микола (книги онлайн читать бесплатно .txt) 📗

Тим часом серйозну дезорієнтацію створює агітація, щоб залишались на місці, і навіть існують щодо цього розпорядження польської влади. Здається, що це останній шанс вирішити справу принципово. Українська Повстанська Армія, яка виключно визначає нинішню політику українського народу, проголосила і веде рішучу боротьбу з польським народом. Боротьбу почала і продовжує або йде з поля бою, коли нема реальних шансів на перемогу. Польський народ, крім ефективної реакції на українські мордування у Львові і його найближчих околицях, тієї боротьби не веде. Але населенню не дають права відступити і врятувати найцінніший нині матеріал, яким є людина. Польське населення у Східній Малопольщі, на жаль, призначене до винищення тими, хто наказує йому залишатись на місці, але не дає ефективного захисту. З огляду на такий стан справ належало б:

1. Скасувати всі накази польському населенню залишатись на місці.

2. Розпочати діяльність РГО і польського населення на суто польських територіях і провести масове вивезення польського населення із Східної Малопольщі на ці території й тут його розмістити.

Якщо у нас повинно віднайтись місце для евакуйованого або переважно добровільно втікаючого українського населення, то потрібно докласти зусиль у цьому напрямку, щоб тут знайшлось місце для недобитків із Східної Малопольщі. Переховування сільського населення у містах і містечках на території Червенської Землі є тільки напівзасобом, який ще й полегшує процес знищення.

Навіть можливе вивезення частини поляків до Німеччини дає ще певні шанси на врятування життя, може, відносно більші, ніж перебування їх на територіях боїв беззбройних, безкарно переслідуваних мордуючими українцями, яких підтримують німці, та бойових дій більшовиків, які зовсім не зважають на інтереси місцевого населення.

Цю справу треба розглянути, і вона вимагає швидкого вирішення.

Краків 16.V.1944 р.

Українська акція проти польського населення

В акції, яка проводиться з тупою запеклістю і спрямована на усунення з цієї землі поляків, українці застосовують нові форми і методи — погрози і накази покинути за короткий термін польські оселі. Ці погрози підкріплюються мордуванням найбільш незручних або беззахисних людей. Ми є свідками масового переміщення населення із села до міст і на захід. Останнім часом українці застосовують жорстку блокаду міст, наприклад, УПА оточило кордоном Бережани у радіусі 4 км і не допускає селян з продуктами до міста. З поселень, де серед більшості поляків живуть менші групи українців, усувають своїх, щоб мати вільні руки при нападах, наприклад у Свіржі. Часто після успішного відбиття нападу польське населення залишає небезпечні місцевості або внаслідок втоми та відсутності віри в успішність продовження опору, або через те, що під час бою все село згоріло. Українці оголосили нам безжальну війну і ведуть її із застосуванням усіх методів і засобів, не зупиняючись ні перед чим. Усі повідомлення з провінції, всі розмови з людьми закінчуються сповненими стурбованості запитаннями, чи вся Польща знає про те, що відбувається, чи розуміє вона всю величину небезпеки, яку становить нашим основоположним інтересам українська політика творення доконаних фактів, і чи будуть застосовані у відповідний час належні засоби з нашого боку. Оцінюючи ситуацію в цілому, можна ствердити, що при енергійній діяльності з нашого боку можна ще цю справу врятувати і хоча б частково надолужити втрачене.

Надходять, наприклад, добрі новини з повітів Львівського округу про акцію сильного польського лісового підрозділу «Надтав'янського», який діє на північ від Львова. 24.IV посланці наших підрозділів розклеїли звернення до українців у Белжці, Наролі і Угнові, щоб протягом 24 годин вони виїхали. Багато їх із цих містечок утекло.

У Жовківському повіті ситуація трагічна. На даний момент повіт для нас втрачений.

Яворівський повіт також винищений. Польське населення зібралось до Яворова, Великих Очей і Краківця, звідки партіями виїжджає на захід.

Повіти Львів, Гродек Ягеллонський і Мостиська мають більшу польську силу і забезпечують захист Львова.

У Бібркському повіті під самою Бібркою утримались два сильних польських села — Ланки і Стрзалки. У Рудківському, Самбірському і Дрогобицькому повітах маємо лише спорадичні вбивства.

Львів, 29. V.44 р.

Із Золочева доносять, що польська відплата, яка мала місце у Хлібовицях Свірських Перемишлянського повіту, селі, котре до цього часу не потерпало від антипольської терористичної акції, принесла сумний факт: польський підрозділ помилково розстріляв і 6 поляків. А в Соколівці той самий підрозділ викликав враження української акції проти поляків, і вони мало не покликали німців на допомогу. Так само не брали участі в антипольських діях села Черепин повіту Львів і Лопушна повіту Бібрка. Акція відповіді львівського підрозділу, у результаті якої вбито кільканадцять українських хлопців, згідно з поширеною думкою викликала хвилю мордувань поляків у Бібркському повіті. Наприклад, у Лопушній серед скликаних війтом 46 фірманів польський підрозділ розстріляв 41 українця, відпустивши поляків. Розстріляли без розбору винних і невинних. Українська відповідь відразу після відступу польського підрозділу призвела до повної ліквідації трьох сіл, а також частково ще трьох, де кількість польських жертв становила 200 осіб. Помсту треба належно підготувати і виконати в селах, які брали участь у вбивствах, і в їх околицях, де польські села належно підготовлені до оборони. Найправильнішим було б провести велику операцію проти УПА, спрямовану виключно на оволодіння лісами і знищення зосереджених там військ УПА, а також надання з лісів допомоги польським поселенням, які зазнали нападу. У зв'язку з цим відзначимо думку поважних і прихильних до поляків німців про шкідливість публічного оголошення співпраці АК з більшовицькими диверсантами, бо це призведе у результаті до німецьких репресій стосовно поляків і до підтримки українців у антипольській акції.

Золочів, 29.IV.44 р.

Увага Краків — Ярослав: Поляк Владислав Матусяк проживав у селі Марушка біля Куткожа, за більшовицьких часів був великим комуністом і гнобив поляків доносами, потім збратався з українцями, доносив, хто з поляків має зброю і про що говорять. За це його побили, і поляки пригрозили йому, що як не заспокоїться, то його прикінчать. Зі страху перед заслуженою карою роздобув вагон і виїхав до Ярослава. З помсти доніс у Красне в німецьку комендатуру, що у Марушці є озброєна польська боївка, це викликало німецьке розслідування у тому селі. Належало б з ним негайно відповідно вчинити.

Львів, 27.IV.44 р.

Командування регіону АК Львів

11. V.1944 р.

СИТУАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ № 16

IV. Діяльність українців

Українська ділянка і далі відзначається значним збільшенням убивств. Нині їм, як правило, передує письмовий наказ про виїзд українською мовою. Його зміст такий: «Поляки, вам наказано негайно покинути за Сян західні українські землі. Хто не покине їх протягом 48 годин, підлягає ліквідації. Українська Повстанська Армія. Постуй 14.V. 1944».

Врахувати можливість розсилання подібних наказів у Львові.

СИТУАЦІЯ НА СХІДНИХ ЗЕМЛЯХ (квітеньу травень 1944 р.)

Евакуація

(…) В останні дні квітня станіславський крайсгауптман Альбрехт викликав до себе представників Польського Опікунського Комітету і наказав їм негайно розпочати підготовку до евакуації всього польського населення Станіслава. Насправді розпорядження Альбрехта внаслідок звернення до Вехтера наразі призупинено, але воно проливає багато світла на справжній зміст німецьких прагнень. З одного боку, вони хочуть отримати численні ряди невільничих сил, а з другого — позбутися з території особливо польського елементу як найбільш небезпечного для них. Поблажливе ставлення до різанини, яку чинять українські банди, є не чим іншим, як продовженням цих методів.